Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ќмар ’ай¤м
” 1859 роц≥ англ≥йський поет ≈двард ‘≥цджеральд опубл≥кував книгу в≥рш≥в "–убай¤т ќмара ’ай¤ма". ¬она м≥стила близько ста чотирив≥рш≥в, перекладених з персидськоњ. ѕеред читачем постав образ сх≥дного мудрец¤: любител¤ насолод у юност≥, розчарованого скептика в зр≥лому в≥ц≥, рел≥г≥йно налаштованого м≥стика в старост≥. ÷ей переклад в≥дкрив Ївропейському читачев≥ персидського поета. „ерез п≥встор≥чч¤ стали з'¤вл¤тис¤ й ≥нш≥ твори ’ай¤ма, ¤к≥ ви¤вили нов≥ риси вченого та поета. ÷е були ф≥зичн≥, ф≥лософськ≥, ≥сторичн≥, алгебричн≥ трактати, астроном≥чн≥ таблиц≥. ¬≥рш≥ ’ай¤ма багато раз≥в видавалис¤ персидською мовою, були переклади Ївропейськими мовами та мовами народ≥в колишнього –ад¤нського —оюзу. –оки житт¤ ’ай¤ма р≥зноман≥тн≥ джерела вказують по-р≥зному. ѕосилаючись на ¬елику –ад¤нську енциклопед≥ю, в≥н народивс¤ близько 1040 року ≥ помер у 1123 роц≥. « ≥ншого боку, його вважають ровесником в≥зир¤ Ќ≥зама ал-ћулка (1017-1092), за гороскопом ’ай¤ма, це -1106-1174 роки. «г≥дно з б≥льш≥стю джерел, ’ай¤м народивс¤ в м≥ст≥ Ќ≥шапур≥, де й знаходитьс¤ його могила. ћ≥сто, де народивс¤ ≥ помер видатний мислитель, ≥снуЇ й тепер. ÷е одне з м≥ст пров≥нц≥њ ’орасан, що на п≥вн≥чному сход≥ ≤рану. ” давнину ’орасан становив ¤дро парф'¤нськоњ держави. ѕарф≥¤ належала до складу давньоперсидського царства. ’орасан був м≥сцем своЇр≥дноњ розмањтост≥ багатьох культур - парф'¤нськоњ ≥ персидськоњ, грецькоњ ≥ римськоњ, арабськоњ ≥ турецькоњ. Ќаука крањн ≥сламу вв≥брала в себе традиц≥њ, що склалис¤ ще в давнин≥ на њњ територ≥¤х. Ѕагато класичних праць вчених ел≥нськоњ епохи - ≈вкл≥да, јрх≥меда, јполон≥¤, јр≥стоте-л¤ та ≥нших ф≥лософ≥в, а також сир≥йська, персидська та ≥нд≥йська л≥тература (¤к вчен≥ прац≥, так ≥ народний епос) - були перекладен≥ арабською мовою. ” VIII стол≥тт≥ центром науки крањн ≥сламу стаЇ Ѕагдад, де навчалос¤ багато попередник≥в ’ай¤ма. ≤м'¤ ’ай¤ма в р≥зних рукописах перекладалос¤ по-р≥зному. ” найб≥льш повн≥й форм≥ це √≥¤с ад-ƒ≥н јбу-л-‘атх ќмар ≤бн ≤брах≥м ’ай¤м Ќ≥шапур≥. ¬иход¤чи з повного ≥мен≥ ’ай¤ма, ми бачимо, що його батька звали ≤брах≥м, ≥ в≥н, певно, походив з роду рем≥сник≥в. ѕро молод≥ роки ’ай¤ма майже н≥чого нев≥домо. ≤снуЇ лише легенда про дит¤ч≥ роки ’ай¤ма й в≥зира Ќ≥зама ал-ћулка, ¤к≥, навчаючись разом, товаришували й дали кл¤тву допомагати один одному, ¤кщо хтось ≥з них дос¤гне високого стану. —талос¤ так, що Ќ≥зам ал-ћулк дос¤г ступен¤ в≥зира, ≥ ќмар ’ай¤м з'¤вивс¤ до нього й нагадав про кл¤тву. ¬≥зир визнав старе право ≥ хот≥в, щоб друг управл¤в Ќ≥шапуром ≥ його околиц¤ми, але ќмар в≥ддав перевагу лише щор≥чн≥й плат≥. ўо ж вивчав ’ай¤м за роки свого навчанн¤? ѕерш за все у середньов≥чних мусульманських школах студ≥ювали св¤щенну книгу мусульман оран. –оки навчанн¤ зм≥нилис¤ роками вчителюванн¤, б≥дуванн¤ ≥ мандр≥в. ћандр≥вки ’ай¤ма проходили в р≥зних м≥стах - у Ќ≥шапур≥, —амарканд≥, Ѕухар≥. ¬≥н був не т≥льки видатним математиком, але й видатним енциклопедистом свого часу. ” ф≥лософ≥њ в≥н визнавав себе посл≥довником ≤бн —≥ни. ” двадц¤тип'¤тир≥чному в≥ц≥ в≥н написав алгебричний трактат, ¤кий уславив його. ћислител¤ запросили до ≤сфахана в 1074 роц≥ - колишню столицю сельджукидського султана ћа-л≥к-шаха - кер≥вником обсерватор≥њ. “ам в≥н склав у 1079 роц≥ на основ≥ довготривалих астроном≥чних обчислювань сон¤чний календар, ¤кий ≥ тепер серед ус≥х ≥снуючих Ї найб≥льш точним. “ам же в≥н написав другу знамениту математичну працю " оментар≥ до труднощ≥в у вступах книг ≈вкл≥да" - зв≥д майже вс≥Їњ давньогрецькоњ елементарноњ геометр≥њ ≥ теор≥њ чисел, ≥ де¤к≥ ф≥лософськ≥ твори, зокрема "“рактат про бутт¤ ≥ повинн≥сть", що був написаний майже езоповою мовою у форм≥ в≥дпов≥д≥ на те, що в≥н не визнаЇ бутт¤ Ѕога й необх≥дност≥ виконувати рел≥г≥йн≥ обр¤ди. оли в 1092 роц≥ загинули покровител≥ вченого ћал≥к-шах ≥ його в≥зир ≥ була закрита ≤сфаханська обсерватор≥¤, ’ай¤м намагавс¤ зац≥кавити спадкоЇмц≥в шаха астроном≥чними зан¤тт¤ми, але безусп≥шно. „ерез дек≥лька рок≥в столиц¤ —ельджук≥д≥в була перенесена у ћерв. ’ай¤м перењхав туди ≥ продовжував свою наукову роботу. ќточений недоброзичливц¤ми з числа реакц≥йного духовенства, в≥н уникав публ≥чних виступ≥в, але дес¤ть його трактат≥в д≥йшли до нас. ≤з св≥дчень сучасник≥в ≥ близьких продовжувач≥в точно в≥домо, що ’ай¤м складав чотирив≥рш≥ (рубањ). „отирив≥рш≥ виконувалис¤ в усн≥й форм≥, можливо, висп≥вувались. ‘акт ≥снуванн¤ "хай¤м≥вських рубањв" Ї незаперечним. як≥ з них належать саме йому? ѕерш за все т≥, що близьк≥ йому духовно, ≥ т≥, що про них ми д≥знаЇмос¤ з р¤дк≥в автор≥в, ¤к≥ знали його особисто. ћи маЇмо понад тис¤чу чотирив≥рш≥в, ¤к≥ приписують ’ай¤му. Ѕагато в≥рш≥в збереглось у р≥зних вар≥антах, ≥ це показуЇ, що спочатку њх не записували - њх передавали з уст в уста. ” де¤ких чотирив≥ршах ’ай¤м г≥рко ремствуЇ на життЇв≥ негаразди або скаржитьс¤ на "вчену чернь". ∆иттЇв≥ негаразди привчили мислител¤, на перших порах, очевидно, довол≥ нестриманого на ¤зик, до замкненост≥ й обережност≥. ќсобливо поет застер≥гаЇ в≥д неук≥в ≥ дурн≥в. „имало рубањв ’ай¤ма присв¤чено ф≥лософським питанн¤м. ¬ одних з них пров≥дною Ї його думка про те, що "неодм≥нно суще Ї одиниц¤", в ≥нших - ч≥тко прогл¤даЇ доматер≥ал≥стичне сприйн¤тт¤ св≥ту. Ќеодноразово мотивом чотирив≥рш≥в стаЇ ≥де¤ про в≥чний кругооб≥г матер≥њ у поЇднанн≥ з сумним в≥дчутт¤м тл≥нност≥ всього живого. ÷≥ла сер≥¤ роздум≥в на цю тему вт≥лена у форму в≥рш≥в про гончарн≥ вироби. јналог≥чн≥ думки про кругооб≥г матер≥њ у природ≥ Ї у в≥ршах, де ’ай¤м наголошуЇ, що коли ми помремо, то наш прах стане цеглою, з ¤коњ хтось побудуЇ соб≥ хороми. ƒуже знаменно, що под≥бн≥ мотиви ми знаходимо у великого Ўексп≥ра, ¤кий вклав в уста √амлета промови, дуже близьк≥ за зм≥стом до сл≥в ’ай¤ма про кругооб≥г матер≥њ у природ≥ й р≥вност≥ в ньому цар≥в ≥ пастух≥в. ” багатьох чотирив≥ршах з великою силою звучить ≥нший лейтмотив - коливань ≥ сумн≥в≥в у ф≥лософських ученн¤х. ’ай¤м-поет начебто ≥рон≥зуЇ з ’ай¤ма-ф≥лософа. "Ќап≥вбезбожн≥" думки, а особливо скарги на неустр≥й св≥ту й житт¤ людини зустр≥чаютьс¤ в досить велик≥й частин≥ чотирив≥рш≥в. ƒаючи оц≥нку земному життю, ¤ке пов'¤зане з низкою дерзань, поет наголошуЇ, що людина не може нав≥ть спод≥ватис¤ на винагороду в загробному бутт≥. ” де¤ких в≥ршах ’ай¤м закликаЇ в≥дмовитис¤ в≥д цих над≥й ≥ страх≥в, а разом з тим, ≥ в≥д ус≥х рел≥г≥йних обр¤д≥в. Ќе в≥р¤чи в загробне житт¤, мудрець знаЇ, що п≥сл¤ смерт≥ в≥н не буде п≥дл¤гати тим пекельним покаранн¤м, що в≥н њх, зг≥дно з ученн¤м ≥сламу, маЇ отримати. “ому поет не боњтьс¤ смерт≥ й нав≥ть байдужий до нењ. ≤ н≥би заключний акорд ус≥Їњ ц≥Їњ антирел≥г≥йноњ прелюд≥њ звучать в≥рш≥, в ¤ких висловлюютьс¤ в≥дверт≥ сумн≥ви коли не в ≥снуванн≥ Ѕога, то в його мудрост≥ ≥ благост≥. “ворець св≥ту виступаЇ ¤к невдалий буд≥вник, в≥дпов≥дальний за вс≥ вади свого твор≥нн¤. “радиц≥йне по¤сненн¤ зла у св≥т≥ ¤к покаранн¤, що його Ѕог посилаЇ гр≥шникам, висм≥юЇтьс¤. “акож висм≥юЇтьс¤ ≥ вченн¤ ≥сламу про "милосерд¤" Ѕога. ј в де¤ких в≥ршах лунаЇ нав≥ть пр¤ме богохульство. ƒо цих чотирив≥рш≥в т≥сно примикаЇ цикл в≥рш≥в, у ¤ких поет глузуЇ з оф≥ц≥йноњ рел≥г≥њ, њњ звичањв, њњ служител≥в. ¬≥н викриваЇ лицем≥рство та скуп≥сть духовенства. «а одним заходом д≥стаЇтьс¤ ≥ безпл≥дним ученн¤м ус≥х с≥мдес¤т двох сект ≥сламу. –ел≥г≥йн≥й морал≥ ’ай¤м протиставл¤Ї пропов≥дь насолод земним житт¤м, таким чудовим, попри вс≥ його негаразди. ÷е суперечить вченню ≥сламу щодо насолод у цьому житт≥, бо в≥н визнаЇ њх т≥льки в загробному св≥т≥ й т≥льки дл¤ тих, хто був праведником, бо ж гр≥шникам уготован≥ муки пекла. ќдн≥Їю з найвищих насолод ’ай¤м вважаЇ вино. ќсп≥вуючи вино, ’ай¤м був далекий в≥д пропов≥дуванн¤ сп'¤н≥нн¤ ≥ розбещеност≥. јле вино заборон¤лось ≥сламом ≥ похвала вину була особливою формою протесту проти церковних догм, особливою формою в≥льнодумства. ÷е п≥дкреслюЇ ≥ ’ай¤м. Ѕагато натхненних в≥рш≥в присв¤чуЇ поет любов≥. ÷е л≥ричн≥ чотирив≥рш≥ ≥ про радощ≥ коханн¤, ≥ про њњ муки. ” багатьох руба¤х в≥н осп≥вуЇ ж≥ночу красу, у де¤ких захоплюЇтьс¤ красою юнака. ¬елика к≥льк≥сть гуман≥стичних чотирив≥рш≥в сповнена гордост≥ за людину. ’ай¤м р≥шуче протестуЇ проти несправедливого устрою людського житт¤. —ам в≥н не хоче бути н≥ рабом, н≥ владикою. Ќарешт≥, мислитель мр≥Ї про краще майбутнЇ дл¤ людства, про справедливий громад¤нський устр≥й, у ¤кому могли б безперешкодно розвиватис¤ шл¤хетн≥ прагненн¤ кожноњ особистост≥ й щаст¤ випало б на долю вс≥х. ћи бачимо, що в поез≥њ ’ай¤ма була в≥дображена складна гама почутт≥в. јле ц≥лком виразно у в≥ршах ’ай¤ма виступають так≥ основн≥ риси його св≥тогл¤ду, ¤к гуман≥зм ≥ волелюбн≥сть, пост≥йна ≥рон≥¤ ≥ скепсис, а пор¤д з цим своЇр≥дне еп≥курейство, що ≥нод≥ переходить у гедон≥зм ≥ поЇднуЇтьс¤ з в≥льнодумством, а то й безбожж¤м. ” роки опали ’ай¤м, коли його в≥дносини з духовенством р≥зко пог≥ршились, був змушений зд≥йснити хадж - паломництво до ћекки, де в≥н розка¤вс¤. ѕро те, ¤к помер великий мудрець, ми д≥знаЇмос¤ з≥ сл≥в його сво¤ка, котрий бачив, ¤к ’ай¤м, читаючи метаф≥зику, раптом покликав чистих, щоб скласти запов≥т, пот≥м помоливс¤ ≥ вже не њв ≥ не пив, а п≥сл¤ веч≥рньоњ молитви уклонивс¤ √осподов≥, а пот≥м помер. ћогила ’ай¤ма знаходитьс¤ у Ќ≥шапур≥ коло мечет≥ на пам'¤ть ≥ мама ћах рука. Ќа ц≥й могил≥ у 1934 роц≥ на кошти, з≥бран≥ шанувальниками з р≥зних крањн творчост≥ ’ай¤ма, було споруджено обел≥ск.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
