Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: «юск≥нд ѕатр≥к
ѕатр≥к «юск≥нд народивс¤ 26 березн¤ 1949 року в јмбас≥ б≥л¤ Ўтарнберзького озера в Ќ≥меччин≥. Ѕув другим сином в≥домого публ≥циста ¬≥льгельма ≈ммануел¤ «юск≥нда. ƒитинство майбутнього письменника минало у баварському м≥стечку ’олцхаузен, де спочатку в≥н в≥дв≥дував с≥льську школу, а пот≥м г≥мназ≥ю. ѕо зак≥нченн≥ школи й альтернативноњ служби в арм≥њ «юск≥нд почав вивчати ≥стор≥ю в ћюнхен≥ й заробл¤в грош≥ будь-¤кою роботою, що трапл¤лась йому (працював у патентному в≥дд≥л≥ ф≥рми "—≥менс", тапером у танцзал≥, тренером з наст≥льного тен≥су). ѕрот¤гом 1974 року «юск≥нд в≥дв≥дував лекц≥њ "Aix-En-Provonce" й удосконалював своњ знанн¤ з французькоњ мови, л≥тератури й культури. ѕ≥сл¤ цього в≥н заробл¤в соб≥ на житт¤ написанн¤м сценар≥њв. –азом з режисером √ельмутом ƒ≥тлем було написано сценар≥њ до двох усп≥шних телев≥з≥йних ф≥льм≥в " ≥р –о¤ль ≥ ћонако ‘ранц" ≥ "–осс≥н≥, або ѕитанн¤ хто з ким спав". ѕерший усп≥х на театральн≥й сцен≥ прийшов з написанн¤м " онтрабаса" (1980). „ерез п'¤ть рок≥в (1985) з романом "ѕарфумер" (що вийшов у видавництв≥ "ƒ≥оген") до «юск≥нда приходить св≥това слава. ѕ≥сл¤ виходу роману "ѕарфумер. ≤стор≥¤ одного вбивц≥", що був перекладений 33 мовами й б≥льше восьми рок≥в тримавс¤ в списку бестселер≥в, ≥м'¤ ѕатр≥ка «юск≥нда стало культовим. Ќаписанню передувала кроп≥тка п≥дготовча робота: автор об'њхав м≥сц¤ д≥њ майбутнього роману, досить довгий час вникав у секрети парфумер≥њ на ф≥рм≥ "‘рагонард", ≥, нарешт≥, вивчав велику к≥льк≥сть л≥тературних ≥ культуролог≥чних джерел, ¤к≥ в≥н щедро використав у роман≥. ”сл≥д за феноменальним усп≥хом роману "ѕарфумер" з'¤вл¤ютьс¤ нов≥, не менш значн≥ книги "√олубка. “ри ≥стор≥њ ≥ одне спостереженн¤" (1987) ≥ "≤стор≥¤ пана «оммера" (1991). ѕоступово ѕатр≥к «юск≥нд стаЇ в≥домим драматургом, прозањком та автором сценар≥њв. …ого антигероњ мають одну сп≥льну рису, а саме: складнощ≥ в життЇвому пошуку й у сп≥лкуванн≥ з ≥ншими людьми. ¬они "особлив≥", себто в≥д небезпечного св≥ту вол≥ють ховатис¤ в маленьких к≥мнатах. «юск≥нд мав не т≥льки природний нахил до л≥тературноњ творчост≥, але й генетичну схильн≥сть: його батько був знайомий з родиною “омаса ћанна, писав л≥тературн≥ тексти й працював у р≥зних газетах, останньою була "Sueddeutsche Zeitung". р≥м того, батько ѕатр≥ка «юск≥нда в≥в добропор¤дний спос≥б житг¤ ≥ був в≥домий своЇю гостинн≥стю та своњми "чайними вечорами", на ¤ких малий ѕатр≥к, розважаючи гостей, мав демонструвати своЇ вм≥нн¤ грати на п≥ан≥но. ¬загал≥, музична осв≥та в≥д≥грала, очевидно, неаби¤ку роль у розвитку хлопчика, але залишила й травмуюч≥ спогади. Ќе лише тв≥р-монолог " онтрабас", а й автоб≥ограф≥чна "≤стор≥¤ пана «оммера" Ї прикладом под≥бного щемкого досв≥ду в його житт≥. якщо ѕ. «юск≥нд у своњх творах знову й знову повертаЇтьс¤ до теми мистецтва, становленн¤ ген≥¤ ≥ його катастрофи, то виникаЇ припущенн¤, що так само ¤к його ранн≥й досв≥д невдач у мистецтв≥, так ≥ протест проти батька знайшли своЇ в≥дбитт¤ в його книгах. оли «юск≥нд в "≤стор≥њ пана «оммера" через свого головного геро¤ вимовл¤Ї знамените "“а облиште ж ви мене, нарешт≥, у спокоњ!", стаЇ ¤сно, що це говоритьс¤ так само палко й самим автором. «юск≥нд охарактеризував своЇ письменство ¤к в≥дмову в≥д "нещадного примусу до глибини", чого вимагала л≥тературна критика. ўодо свого найусп≥шн≥шого роману "ѕарфумер" «юск≥нд також продемонстрував своЇ ставленн¤. "Ќаписати такий роман жахливо. я не думаю, що зроблю це ще раз",- з≥знавс¤ в≥н у 1985 роц≥. …ого скромн≥сть ≥ потайн≥сть мають своњ принципи. —п≥вроб≥тники видавництва, що випустило книгу "√олубка. “ри ≥стор≥њ ≥ одне спостереженн¤", д≥йшли висновку, що автор - тонкий психолог, котрий над≥лений тонким гумором. ѕатр≥к «юск≥нд у своњх творах малюЇ ситуац≥њ, ¤к≥ не могли б статис¤ з перес≥чними людьми: старий боњтьс¤ голуба, тому не може п≥ти додому, й все його налагоджене житт¤ руйнуЇтьс¤; людина, ¤ка вважаЇ себе вченим, пише передсмертну записку, у ¤к≥й говорить про к≥нець св≥ту, що настаЇ з остаточним закритт¤м стулок мушл≥ над св≥том... ÷ей тв≥р спр¤мований на розкритт¤ складностей людськоњ душ≥. ј можливо, просто ≥стор≥њ хворих людей. Ѕ≥льш≥сть героњв «юск≥нда - люди з в≥дхиленн¤ми в≥д загальноприйн¤тоњ норми, чи це розумова неповноц≥нн≥сть чи ф≥зична вада. ¬ особистому житт≥ ѕатр≥к «юск≥нд дуже своЇр≥дна людина. ¬≥н дуже сором'¤зливий, н≥коли не даЇ ≥нтерв'ю, зовс≥м закрита людина. ќтже, " онтрабас" написаний ним "≥з себе самого". ÷им не вичерпуЇтьс¤ "ориг≥нальн≥сть" письменника: в≥н дотримуЇтьс¤ в≥длюдненого способу житт¤, живе то в Ќ≥меччин≥ (ћюнхен, Ўтутгардт), то у ‘ранц≥њ, переважно в ћансардан≥, а нин≥ пост≥йно проживаЇ в ельн≥. „ерез св≥й потаЇмний стиль житт¤, пост≥йн≥ в≥дхиленн¤ пропозиц≥й ≥нтерв'ю й оф≥ц≥йних за¤в щодо його творчост≥ в л≥тературному процес≥ преса називаЇ його "‘антомом н≥мецькоњ розважальноњ л≥тератури". "ѕарфумер" –оман "ѕарфумер" зробив «юск≥нда в 1985 роц≥ одним з найв≥дом≥ших ≥ найусп≥шних письменник≥в сучасноњ н≥мецькоњ л≥тератури. –оман ≥ на сьогодн≥ залишаЇтьс¤ одн≥Їю з найб≥льш попул¤рних книжок серед читач≥в ™вропи й ѕ≥вн≥чноњ јмерики. ѕатр≥к «юск≥нд належить до числа найб≥льш знакових постатей к≥нц¤ XX стол≥тт¤. ѕравда, нер≥дко його називають автором лише одного твору - "ѕарфумер" (перекладений б≥льше н≥ж 33 мовами св≥ту) залишаЇтьс¤ у списку бестселер≥в к≥лька рок≥в. "” в≥с≥мнадц¤тому стор≥чч≥ у ‘ранц≥њ жила людина, ¤ка належала до найген≥альн≥ших ≥ найогидн≥ших постатей ц≥Їњ епохи". “ак починаЇтьс¤ роман-притча "ѕарфумер" н≥мецького письменника ѕатр≥ка «юск≥нда. ” книги Ї п≥дзаголовок - "≤стор≥¤ одного вбивц≥". ќднак книга виходить за рамки легенди, ≥сторичного детектива або психолог≥чноњ драми. "ѕарфумера" можна пор≥вн¤ти з визнаним шедевром "≤м'¤ –ози" ”мберто ≈ко. ’оча обс¤г роману «юск≥нда невеликий, а його ≥нтрига не так заплутана, в≥н такий же ген≥альний ≥ так само тримаЇ читача в напруз≥. «юск≥нд уз¤вс¤ довести, що ген≥й ≥ злочин - реч≥ сум≥сн≥. ¬≥н п≥дводить читача до думки про те, що сила ген≥¤ може бути творчою або руйн≥вною залежно в≥д того, що супроводжуЇ його - любов чи ненависть. якщо ген≥й обираЇ шл¤х зла, безм≥рна сила його таланту знищуЇ його самого й не залишаЇ н≥чого корисного дл¤ св≥ту. “ому ≥стор≥¤ й не збер≥гаЇ ≥мен таких людей. ¬ ”крањн≥ та –ос≥њ письменник ≥ драматург ѕатр≥к «юск≥нд в≥домий пор≥вн¤но недавно. «ате ми за короткий час познайомилис¤ в≥дразу з ус≥Їю його творч≥стю. ” ћоскв≥ в постановц≥ театру ост¤нтина –айк≥на "—атирикон" побачила св≥т п'Їса «юск≥нда " онтрабас", ≥ вийшли в≥дразу к≥лька його роман≥в, перекладених з н≥мецькоњ мови. ≤ хоча в театрах Ївропейських столиць часто ставл¤ть його п'Їси, а книги роз≥йшлис¤ по багатьох крањнах, "ѕарфумер" все-таки вважаЇтьс¤ найб≥льш попул¤рним твором письменника. —аме завд¤ки романов≥ "ѕарфумер" творч≥сть ѕатр≥ка «юск≥нда прот¤гом останнього дес¤тил≥тт¤ захопила всю ™вропу й нав≥ть јмерику, а самого автора визнали класиком вже при житт≥. …ого книги ≥з захватом прийн¤ли нав≥ть французи, ¤к≥ традиц≥йно дуже холодно ставл¤тьс¤ до л≥тературних пошук≥в своњх сус≥д≥в. "ћ≥жнародн≥ видавнич≥ товариства шалено закохалис¤ в цей роман, що просто-таки пахне усп≥хом",- писала паризька "Liberation". ‘ранцузи вибачили авторов≥ нав≥ть той факт, що в≥н оселив свого лиход≥¤ у ‘ранц≥њ й що вс≥ героњ цього роману вкрай несимпатичн≥. —южет нагадуЇ легенду або виписки з ≥сторичноњ хрон≥ки. «авд¤ки щасливому випадку головний герой Ѕат≥ст √ренуй не був убитий мат≥р'ю-старчихою при народженн≥. ¬≥н вир≥с без любов≥ й дбанн¤ в годувальниц≥, з дитинства працював ¤к в≥л ≥ довгий час його Їдиним прагненн¤м було вижити на б≥олог≥чному р≥вн≥. "√ренуй" у переклад≥ з французькоњ означаЇ "жаба". √ерой ≥ схожий на в≥дразливу ≥стоту в людськ≥й подоб≥ - жорстокий, спритний, в≥н волод≥Ї неймов≥рним дл¤ людини нюхом. як жаба, в≥н - "холоднокровний", але в≥дчуваЇ тепло живоњ плот≥. як тварина, в≥н вбиваЇ не з ненавист≥ чи заздрощ≥в, а дл¤ того, щоб вижити. ™ небагато книг, ¤ким вдаЇтьс¤ зм≥нити спос≥б житт¤ своњх читач≥в. ѕознайомившись ≥з "ѕарфумером", нав≥ть найзавз¤т≥ш≥ ненависники парфум≥в та одеколон≥в зазвичай стали в≥дв≥дувачами парфумерних салон≥в, щоб ретельно перенюхати дес¤ток-≥нший флакончик≥в. ј ¤кщо закласти м≥ж стор≥нками роману смужки паперу, просочен≥ р≥зними ел≥тними парфумами,- то ви ще глибше зануритес¤ в атмосферу ц≥Їњ дивовижноњ киши. «юск≥нд в≥дкриваЇ нам таЇмницю людських стосунк≥в. «апах, вважаЇ автор, впливаЇ на нашу п≥дсв≥дом≥сть ≥ викликаЇ в нас т≥ або ≥нш≥ почутт¤, хоча ми нав≥ть не здогадуЇмос¤ про њх джерело. —аме таке в≥дкритт¤ робить √ренуй ≥ вчитьс¤ в≥дтворювати будь-¤к≥ аромати, а пот≥м ≥ почутт¤. ¬≥дкритт¤ √рену¤ приводить до катастроф≥чних насл≥дк≥в. ќдин з них пол¤гаЇ в тому, що герой не залишаЇ нам чудотворного рецепта: ми приречен≥ здогадуватись про його склад ≥ самост≥йно шукати цей божественний запах любов≥...
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
