Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ÷елан ѕауль
ѕауль ÷елан (справжнЇ пр≥звище - јнчель) - австр≥йський поет ≥ перекладач - народивс¤ 23 листопада 1920 року в „ерн≥вц¤х (Ѕуковина) н≥мецькомовним ЇвреЇм румунського п≥дданства. …ого батько був небагатим комерсантом. ћаленьке м≥сто „ерн≥вц≥ (до 1944 року - „ерновиц≥) мало дуже бурхливу ≥стор≥ю: до 1775 року воно належало ћолдавському кн¤з≥вству, п≥сл¤ 1775 року - јвстр≥њ, з 1918року - –умун≥њ. ѕочаткову осв≥ту ÷елан отримуЇ у народн≥й школ≥ (1926-1930), а з 1930 по 1938 роки в≥дв≥дуЇ греко-латинську г≥мназ≥ю. ¬ юност≥ поет захоплюЇтьс¤ ≥де¤ми марксизму ≥ анарх≥зму. Ћ≥тературн≥ уподобанн¤ формувалис¤ п≥д впливом творчост≥ √офманстал¤, –≥льке. ѕот¤г до поез≥њ ≥ самост≥йноњ творчост≥ про¤вивс¤ дуже рано: перш≥ в≥рш≥ з'¤вл¤ютьс¤ у 1934-1935 роках. « 1938 року ÷елан у ‘ранц≥њ вивчаЇ медицину в медичн≥й школ≥ м≥ста “ур, але з початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни вимушений повернутис¤ додому, де продовжуЇ навчанн¤ у „ерн≥вецькому ун≥верситет≥ (займаЇтьс¤ романською ф≥лолог≥Їю). « 28 червн¤ 1940 року по 22 червн¤ 1941 року перебував у рад¤нському громад¤нств≥ (у 1940 роц≥ до Ѕуковини вступають рад¤нськ≥ в≥йська, ≥ Ѕуковина приЇднуЇтьс¤ до —–—–). ѕ≥сл¤ встановленн¤ рад¤нськоњ влади у „ерн≥вц¤х поет пристосовуЇтьс¤ до нових умов житт¤: вивчаЇ рос≥йську мову ≥ працюЇ перекладачем. Ќаступн≥ три роки (1941 - 1944) ÷елан виживав в обстановц≥ безупинного кошмару м≥ж житт¤м ≥ смертю, утратив ус≥х р≥дних, залишивс¤ живий лише завд¤ки чист≥й випадковост≥. ” 1941 роц≥ „ерн≥вц≥ окуповують н≥мецько-румунськ≥ в≥йська, с≥м'¤ ÷елана потрапл¤Ї до Їврейського гетто. „ерез де¤кий час батьки поета були депортован≥ до концтабору, зв≥дки вони вже не повернулис¤. —ам ѕауль ÷елан потрапл¤Ї до румунського трудового табору на примусов≥ дорожн≥ роботи, де, незважаючи на страшн≥ умови, залишаЇтьс¤ живим. ѕод≥њ цих рок≥в стали трагед≥йною основою вс≥Їњ подальшоњ творчост≥ поета. —аме в роки в≥йни ÷елан вдруге народжуЇтьс¤ ¤к поет, ¤к творча людина, ¤ка маЇ ≥ хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту ≥стину, ¤ку в≥н збагнув у т¤жк≥ часи воЇнних випробувань. ” 1944 роц≥ в≥н повертаЇтьс¤ до „ерн≥вц≥в ≥ продовжуЇ навчанн¤ в ун≥верситет≥ (вивчаЇ англ≥йську мову ≥ л≥тературу). ÷елан збираЇ св≥й перший (ще машинописний) зб≥рник поез≥й, куди ув≥йшли ¤к воЇнн≥, так ≥ найкращ≥ довоЇнн≥ в≥рш≥. ¬осени того ж 1944 року з≥брано другий (також машинописний) зб≥рник. ќбидва зб≥рники були в≥ддан≥ на прочитанн¤ в≥домому буковинському поету ћаргулу-Ўперберу, ¤кий високо поц≥нував перш≥ поетичн≥ спроби молодого поета. –анн≥ поез≥њ ÷елана були вперше надрукован≥ у –умун≥њ вже п≥сл¤ смерт≥ поета. Ќа початку 1945 року поет звол≥в не чекати милостей в≥д новоњ адм≥н≥страц≥њ, перетнув рад¤нський кордон ≥ в≥дновивс¤ в румунському п≥дданств≥. ¬≥н св≥домо залишив зону юрисдикц≥њ рад¤нськоњ окупац≥йноњ влади, бо не переносив пол≥тичноњ плутанини, що панувала там, ≥ занадто добре знав про зникненн¤ колишн≥х австр≥йських громад¤н у п≥двалах —ћ≈–Ўу. ѕрацював у видавництв≥ "–ос≥йська книга" у Ѕухарест≥, перекладав румунською рос≥йську прозу, писав власн≥ в≥рш≥. —аме тут, у Ѕухарест≥, вперше на л≥тературн≥й арен≥ з'¤вилось ≥м'¤ ÷елана: у 1947 роц≥ в авангардистському журнал≥ "јгора" надруковано три в≥рш≥, п≥дписан≥ новим, н≥кому ще не в≥домим пр≥звищем - ÷елан: н≥мецьке написанн¤ свого пр≥звища - Antschel - ѕауль переробив у псевдон≥м Zelan, але п≥зн≥ше писав його на французький лад Celan. ѕовоЇнна –умун≥¤ н≥чим не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д повоЇнноњ —х≥дноњ ™вропи - х≥ба що традиц≥йний антисем≥тизм там був трохи сильн≥шим. ÷елан робив тихий дрейф до «аходу. ” 1947 роц≥ в≥н доклав зусиль ≥ перебравс¤ до јвстр≥њ. як нащадок громад¤н јвстр≥њ ≥ жертва √олокосту, ÷елан автоматично отримав австр≥йське громад¤нство. ” ¬≥дн≥ у ÷елана вперше з'¤вл¤ютьс¤ друз≥ й однодумц≥: молода л≥тераторка ≤нгеборг Ѕахман, художник-сюрреал≥ст ≈дгар ∆ене, видавець журналу "ѕлан" ќтто Ѕазиль, ¤к≥ ф≥нансово допомогли ÷елану видати його першу книгу в≥рш≥в "ѕ≥сок з урн" (1948). «б≥рник складавс¤ з 48 в≥рш≥в, в ¤ких ви¤вилось 18 помилок, що перекручували ≥ спотворювали зм≥ст (п≥зн≥ше ÷елан увесь невеличкий тираж - 500 прим≥рник≥в - повн≥стю знищуЇ). Ќа частин≥ територ≥њ јвстр≥њ усе ще перебували рад¤нськ≥ в≥йська (вони п≥шли зв≥дти т≥льки в 1955 роц≥), ≥ ÷елан в≥д гр≥ха подал≥ у 1948 роц≥ перем≥стивс¤ до ѕарижа (де жив до к≥нц¤ житт¤). "ѕ'¤тий пункт", що недавно гарантував смерть, тепер в≥дкривав кордони - ™вропа ка¤лас¤. ” ѕариж≥ поет живе в дом≥ франко-н≥мецького поета ≤вана √олл¤ ≥ вивчаЇ герман≥стику та мовознавство в —орбонн≥. ѕерш≥ повоЇнн≥ роки ознаменувалис¤ виходом на авансцену поез≥њ ц≥лого р¤ду чудових майстр≥в, що писали н≥мецькою мовою. ÷е й ≤нгеборг Ѕахман, ≥ …оханнес Ѕобровськи, ≥ Ќобел≥вський лауреат Ќелл≥ «акс, ≥ ћар≥¤-Ћуњза ашн≥ц, ≥ багато ≥нших. ¬ажко, та й непотр≥бно розставл¤ти митц≥в за ступен¤ми ≥Їрарх≥чних градац≥й. јле, по справедливост≥, не можна не в≥ддати одного з перших м≥сць у цьому р¤ду ѕолю ÷елану. ” 1952 роц≥ з'¤вл¤Їтьс¤ перший зб≥рник поез≥й ÷елана, виданий у ‘ранц≥њ "ћак ≥ пам'¤ть" - елег≥чний цикл, присв¤чений пам'¤т≥ загиблих. ” цьому ж роц≥ поет одружуЇтьс¤ з художницею ∆≥зель Ћестранж. ”край зосереджений на л≥тературн≥й прац≥, ÷елан належав до того типу "небожител≥в", поет≥в трохи не в≥д св≥ту цього, про ¤ких прийн¤то писати в поблажливому тон≥. „удо пор¤тунку ≥з самого пекла г≥тлер≥вського геноциду в≥дступило на другий план перед т¤гарем пам'¤т≥ про пережите. Ќайб≥льш в≥домий в≥рш ÷елана - "‘уга смерт≥" - вражаЇ моторошною реальн≥стю. ѕрисв¤чена тем≥ √олокосту, "‘уга смерт≥" поЇднуЇ в соб≥ к≥лька л≥ричних жанр≥в. ƒе¤к≥ його в≥рш≥ стали "знаменн¤м XX стол≥тт¤". ≤ в першу чергу це стосуЇтьс¤ його "‘уги смерт≥". ” своњй творчост≥ ÷елан пройшов дивовижний шл¤х в≥д класично р≥вного в≥рша до верл≥бру, у ¤кому не т≥льки затемнюЇтьс¤ зм≥ст роз≥рваних р¤дк≥в, але вже починаЇтьс¤ руйнац≥¤ словесноњ тканини. ѕ≥зн≥ в≥рш≥ ÷елана схож≥ на ребуси, ≥мпрес≥он≥стичн≥ ≥ важкозрозум≥л≥. 1955 р≥к знаменуЇтьс¤ двома важливими под≥¤ми в житт≥ поета: народженн¤м сина ≈р≥ка ≥ виходом новоњ зб≥рки поез≥й "¬≥д порога до порога". ѕоетичне чутт¤ ≥ л≥тературний смак у нього були бездоганн≥. « доброњ вол≥ ≥ власного вибору ÷елан п'¤тнадц¤ть рок≥в в≥ддав каторз≥ поетичного перекладу. «авд¤ки йому три рос≥йськ≥ поети - ќлександр Ѕлок, —ерг≥й ™сен≥н, ќсип ћандельштам - перекладен≥ н≥мецькою так, що зробити це краще навр¤д чи можливо. ƒанину ‘ранц≥њ, що пригр≥ла його, поет в≥ддав також л≥тературним даром - повн≥стю переклав н≥мецькою ѕол¤ ¬а-лер≥ й јртюра –ембо. Ћюдина замкнута й нетовариська, ÷елан проте зазнав повною м≥рою л≥тературноњ слави. ѕариж в≥дкрив самотньому ≥ноземцю двер≥ у великий св≥т: у Ќ≥меччин≥ йому було присуджено почесну нагороду ‘едерального об'Їднанн¤ н≥мецькоњ промисловост≥ (1957), л≥тературну прем≥ю ¬≥льного ганзейського м≥ста Ѕремена (1958), вишу л≥тературну нагороду Ќ≥мецькоњ академ≥њ мови та л≥тератури - прем≥ю √еорга Ѕюхнера (1960), реальна (–умун≥¤) ≥ потенц≥йна (≤зрањль) ≥сторичн≥ батьк≥вщини, вшановуючи поета, розсипали вс≥ можлив≥ ≥ неможлив≥ похвали, про творч≥сть ÷елана писали численн≥ статт≥ й монограф≥њ. ” ѕариж, ≥нтелектуальну ≥ л≥тературну столицю ™вропи, в≥н перењхав вин¤тково з творчою метою - у св≥домост≥ зах≥дних людей пост≥йне проживанн¤ за кордоном не асоц≥ювалос¤ з пон¤тт¤ми "зрадництво" ≥ "зрада Ѕатьк≥вщини". ” ‘ранц≥њ ÷елан жив на правах пост≥йно проживаючого ≥ноземц¤, на французьке громад¤нство (¤ке й у наш≥ дн≥ одержати нелегко) не претендував. Ўвидко здобута попул¤рн≥сть, письменницьк≥ та перекладацьк≥ гонорари забезпечували йому пристойний р≥вень матер≥ального благополучч¤. ≤накше кажучи, кар'Їра молодоњ людини ≥з забутого Ѕогом куточка карпатськоњ земл≥ була майже запаморочлива: живи й рад≥й! ƒол¤ розпор¤дилас¤ ≥накше. ѕотр¤с≥нн¤ час≥в в≥йни, апокал≥птичний жах пережитого й повна людська самотн≥сть у св≥т≥ не в≥дпускали ÷елана й зрештою п≥дкосили його. “аке в≥дбувалос¤ з багатьма Ївре¤ми-≥нтелектуалами, ¤к≥ пережили √олокост, причому вже через багато рок≥в п≥сл¤ в≥йни. “¤гар пережитого, начебто скинутий з пл≥ч, не зникав - в≥н пов≥льно чавив ≥ убивав випадкового вт≥кача з зони смерт≥; це був свого роду "упов≥льнений геноцид", зап≥зн≥ла д≥¤ трупноњ отрути епохи небаченого людиновбивства. ÷елан не страждав псих≥чним розладом, не "списавс¤" у вульгарному смисл≥ цього слова. ¬≥н просто згор≥в, ≥ не зм≥г уже знаходити б≥льше сил дл¤ адекватного вираженн¤ того, що переповн¤ло його випалене серце; п≥дн¤вшись ≥з дна на вершину, в≥н вол≥в не починати спуск... ѕ≥зн≥м весн¤ним вечором 20 кв≥тн¤ 1970 року ÷елан к≥нчаЇ житт¤ самогубством, кинувшись з паризького мосту в —ену. ќстанн¤ книга в≥рш≥в ÷елана, що вийшла посмертно, називалас¤ пророчо - "Ќеминуч≥сть св≥тла" (1970).
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
