Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила.
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина й у солдати,
Молоду невістку - в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала - не дожала
І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати:
- Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
- Не питайся, сину, про свою дружину,
- Бери топір в руки - рубай тополину.
- -Як ударив вперше - вона й похилилась.
- Як ударив вдруге - вона й попросилась:
- Не рубай, коханий, бо я - твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.
- Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
категорія: усна народна творчість / пісні-балади / Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси
