У полі береза, у полі кудрява
У полі береза, у полі кудрява,
А на тій березі зозуля кувала.
Ой то ж не зозуля, - то рідная мати,
Вона виряджала сина у солдати.
- Ой іди, синочку, довго не барися,
- Через два годочки додому вернися. –
- Минає годочок, минає другенький,
- На третій годочок приходить синочок.
Приходить синочок, на поріг ступає,
- На поріг ступає, матінки питає:
- Ой чи рада, мамо, чи рада ти мною,
- Чи рада ти мною, моєю жоною?
- Ой рада я, сину, рада я тобою,
- Та не рада, сину, твоєю жоною. –
- Посадила сина за столом в рядочку,
Молоду невістку в сінях у куточку.
Наливала сину солодкого меду,
А молодій невісточці зеленого яду.
А вони теє знали, докупи зливали,
Свої голівоньки докупи схиляли,
Докупи схиляли, разом помирали.
Поховали сина в вишневім садочку,
Молоду невістку в глибокім ярочку.
Посадили сину червону калину,
Молодій невістці колючу шипшину.
Червона калина стала засихати,
Колюча шипшина стала процвітати.
- Ой Боже ж мій, Боже, що я наробила!
Нащо ж своїх діток із світу згубила!?
категорія: усна народна творчість / пісні-балади / У полі береза, у полі кудрява
