Союз українців з руськими
Хмельницький жив у Чигирині. Суботів був його хутір. Хати його були недалеко від церкви, яку він теж побудував. Церква спочатку, кажуть, була вкрита очеретом. Потім уже Богдан вкрив її залізом. На ній було 12 куполів, але поляки збили з Чигирина 11 куполів, і зостався тільки один купол. Одного разу поляки зайняли церкву і, щоб поглумитися з віри християнської, зробили з неї конюшню, а Богдан з козаками пішов у ходи підземельні, вийшов у степи, зібрав більше сил і пішов на Переяслав. Дорогою ще більше назбиралось козацької сили.
Дійшов Богдан до Переяслава і почав радитися з козаками, що далі робити, і вирішили послати послів до царя руського Олексія, щоб українці разом воювали з руським народом проти ворогів. Коли нападе ворог на Росію, то козаки допомагатимуть руському народу, а коли на Україну, то руський народ допомагатиме козакам. Щоб, значить, як братам. Поки посли домовлялись, то серце козацьке і Богданове обливалось кров'ю, що поляки гуляють по славних їх містах. І вони пішли на Чигирин, Суботів, вигнали шляхту і тоді співали пісень радісних про славу козацьку:
Ой слава козацька
Не вмре, не поляже,
Бо не буде ляха,
Бо не буде пана.
Житиме між нами
Славонька Богдана.
А потім приїхали в Переяслав посли від руського царя. Богдан з козаками виїхав їм назустріч з Чигирина. Там, у Переяславі, був договір підписаний між українцями і руськими про їх союз.
Тоді вже, як заключили цей союз, то поляки втихомирились, бо велика сила була руських і українців...
Читай інші народні перекази та легенди
