Перебування Максима Залізняка в Черкасах
...На другий день у петрівку рознеслась по Черкасах чутка, що йде якесь військо. А ми тоді були ще хлопцями. То люди бояться, а нам байдуже: сказано - діти.
- Побіжим, побіжим, що там за військо!
Побігли за Білозерську царину, аж справді йде військо, таки настояще. Попереду їде отаман на буланім коні, у кармазині. Шапка на йому сива, чоботи сап'янці, пояс шалевий, за поясом пістолет, при боку шабля. Ото ж був сам Максим Залізняк. Не старий іще чоловік, літ, може, сорока, а може, й більше; на виду повний, кругловидий, уродою хороший, на взрост невеликий та плечистий; уси русяві невеличкі; за ухом оселедець. А за ним усе по два, усе по два, з ратищами, і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце половина буде біла, а половина красна, а знову половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя.
А по самому заду йде чоловік з десяток пішо без ратищ і без усього, а тільки колки позасмалювали та й ідуть. То вже винники тощо, що поприставали в гайдамаки.
От ми й стали коло шляху, по праву руку, і шапки познімали. А він, порівнявшись із нами, та й каже:
- Здорові, сучаки! А ми кажемо:
- Здорові, пане!
- А що ви, не орете?
- Ні, пане.
- А ми ж оце почали орати!
Та й поїхав у город через ту улицю, де тепер старий базар, та поза Паціною, де тепер живе Іщенко, що служить у суді; і приїхали во¬ни прямо до замку, через міст. Башта була одчинена. Я вже не бачив, хто й одчинив. Уїхали в замок, самі стали в ряди, а ратища в козла поставили. А Залізняк крикне:
- З коней!
От вони позлізали і поприв'язували коней коло конюшні у конов'язей. А отаман з десятьма, може, чоловіками пішов прямо до покоїв. А назустріч йому вийшло з покоїв чоловік теж із десять, з отаманом Бузьком, із Цесарської Слободи. Познімали перед ним шапки. І він, прийшовши до них ближче, зняв шапку, та зараз і надів; а вони усі перед ним без шапок.
- А здорові, - каже, - козацтво!
- Здоров, отамане батьку!
- А де ваш отаман?
От отаман до його й вискочив з купи, без шапки. А він і собі шапку зняв. Обнялись, поцілувались.
- Ну, просіть же на кватиру.
Пішли в покої.
А пани вже давно убрались на той бік Дніпра, іще як почули од Андрійця, що гайдамаки похваляються їх перев'язать...
Читай інші народні перекази та легенди
