”крањнськ≥ народн≥ присл≥в`¤ та приказки
—оц≥альний лад
Ѕ≥дн≥ ≥ багат≥:
√олота не боњтьс¤ н≥ дощу, н≥ болота.
Ќ≥ кола, н≥ двора. “≥льки й ходу, що з вор≥т та у воду.
√олодн≥й кум≥ хл≥б на ум≥, а неголодна й про книш≥ забула.
Ѕ≥дн≥сть Ч не гр≥х, а до гр≥ха доводить.
Ѕ≥дн≥сть краде, а нужда бреше.
ќдеж≥ Ч що на соб≥, а хл≥ба Ч що в соб≥.
„олов≥к убогий Ч що к≥нь безногий.
Ќе л¤кай щуки морем, а б≥дного горем.
”бог≥сть Ч не дурень: золото Ч не мудрець.
Ѕ≥дний хитрий на видумки, а багач на грош≥.
¬ одн≥м карман≥ смеркаЇ, а в друг≥м св≥таЇ.
’ата велика Ч Ї де с≥сти, та н≥чого њсти.
„им гол≥ший, тим мудр≥ший.
Ќе статки гон¤ть ≥з хатки.
—ума Ч то сума (торба), а до нењ треба й ума.
–озуму багато, та грошей чортма.
Ѕ≥дному куди не кинь, то все догори д≥ркою.
—итий голодного не розум≥Ї.
ѕоки ситий схудаЇ Ч худого чорти в≥зьмуть.
Ѕагатому чорт д≥тей колише.
Ѕагатому чорти й горох молот¤ть.
Ѕагатий ус≥м брат, а хто н≥чого не маЇ, того н≥хто не знаЇ.
Ѕагатому Ч щаст¤, убогому Ч д≥ти.
ѕани б'ютьс¤ Ч у мужик≥в чуби тр≥щать.
“о пан хороший, ¤к багато грошей.
ƒвом панам т¤жко служить.
ƒвом панам служить Ч сорочки не мати.
ƒивись ≥нш≥ присл≥в`¤ та приказки
