”крањнськ≥ народн≥ присл≥в`¤ та приказки
“рудов≥ взаЇмини людей
’л≥боробство:
” хл≥бороба руки чорн≥, зате хл≥б б≥лий.
—≥й густо Ч не буде пусто.
як будеш рано орать, то не будеш б≥дувать.
ўоб лиха не знать, треба с≥¤ть ≥ орать.
’то оре й зас≥ва, той живе та сп≥ва.
Ќа нив≥ вродилось, та не все пригодилось.
ќдин ≥з сошкою, а с≥м ≥з ложкою.
як уродить жито, то вс≥м буде сито.
’то с≥Ї та в≥Ї, той не б≥дн≥Ї.
яка земл¤, такий ≥ хл≥б.
’л≥б на хл≥б с≥¤ть Ч н≥ молотить, н≥ в≥¤ть.
—≥Їмо, оремо, а хл≥б ≥з базару њмо.
Ћ≥том косити, а зимою хл≥ба просити.
√н≥й сухий Ч хл≥б пустий.
ƒе орач плаче, там жнець скаче.
Ќа нив≥ огр≥хи, на спин≥ прор≥хи.
ѕос≥Їш у погоду Ч б≥льше приплоду.
’то рано с≥¤ть буде, той нас≥нн¤ не згубить.
—≥й озиме в пору, матимеш хл≥ба гору.
ѕос≥й р≥дко, то вродить д≥дько.
ƒе господар не ходить, там нивка не родить.
“реба знать, коли жать.
’л≥бороби з осен≥ Ч купц≥, а по весн≥ Ч старц≥.
—≥м рок≥в мак не родив, та голоду не робив.
¬≥д колосу до колосу не чути й голосу.
Ћиха б≥да хл≥б нажити, а з хл≥бом можна паном жити.
’оч ≥ хата б≥ла, а без хл≥ба нема д≥ла.
ƒивись ≥нш≥ присл≥в`¤ та приказки
