Українські народні прислів`я та приказки
Життя та властивості людини
Продисвіти, Хвастуни:
Скільки не мотай, кінець буде.
У одно вухо влізе, у друге вилізе.
Пройшов води й труби, а попаде ще й чортові в зуби.
Ляси, баляси точить, людей морочить.
У нього совість, як у шолудивого волосся.
Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.
Він брат тому, що греблі рве.
Тут вовк у пастухах, а лисиця в птичницях.
Сам лежить у калюжі, а кричить: не бризкай.
Як не вертись, собако, а хвіст іззаду.
Він — що кішка; як ти його не кинь, а він все на ноги стає.
Роззув молодця із чобіт у постоли.
Хвастун — пустий чоловік.
За все береться, та не все вдається.
Якби на кропиву не мороз, то чорт знає, що з нею й робить.
Стривай, кума, не з тої ноги танцювать пішла.
Діла на копійку, а балачки на карбованець.
Балакає густо, а виходить пусто.
На голові (картузі) блищить, а в голові вітер свистить.
Сама скаже сорока, де гніздо звила.
Ради красного слівця не пожаліє й отця.
Реп'яхи високі, та чорт їм рад.
Як не дмись, жабо, а до вола далеко.
Чи й не справу вчинив: на свиню хомут надів.
Скажеш — гоп — як перескочиш.
Хвастала кобила, що з возом горшки побила.
Порожній колосок вище всіх стоїть.
У людях форсить, а дома без хліба сидить.
Шапка сім рублів, а каша без крупів.
У животі солома, а шапка із заломом.
Чобіт рипить, а в горшку не кипить.
Ні хліба, ні муки, аби перстень на руці.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Кричить, як горобці на дощ.
Дивись інші прислів`я та приказки
