Українські народні прислів`я та приказки
Життєва мудрість
Сентенції:
Чого сам не хочеш, того другому не бажай.
Не рий другому яму, бо й сам в неї попадеш. .
Любиш їздить, люби й саночки возить.
Є каяття, та нема вороття.
Палиця хоч і німа, а декому дає ума.
Умієш помиляться, умій і поправляться.
Що посієш, те й пожнеш.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Проси — дадуть; стукай —• відчинять.
Знаєш — кажи; не знаєш — мовчи.
Із чим прийдеш, із тим і підеш.
Риба шукає, де глибше, а чоловік — де краще.
Все на світі — до пори, до часу.
Семеро одного не ждуть.
Менше базікай, а більше слухай.
Мовчи, глуха, менше гріха.
Не тобі б говорить, не мені б слухать.
Не стидно мовчать, коли нема чого казать.
Хто мовчить, той двох навчить.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
Грамоті вчиться.— завжди пригодиться.
Хто хоче багато знать, тому треба мало спать.
За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Розумну річ приємно й слухать.
Багато на світі розумного, а хитрого ще більше.
Бачить око далеко, а розум ще дальше.
Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не приберу.
Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
Сніп без перевесла — солома.
У сусіда ума не позичиш.
Для миші й кішка — звір.
Коза на горі вище корови в полі.
Куй залізо, поки гаряче.
Хто спішить, той людей смішить.
І по заячому сліду інколи знаходять медведя.
Хто за чим ходить, те й знайде.
Свого не забувай, а чужого не займай.
Дзвін людей до церкви склика, а сам у ній ніколи не бува.
Не міряй усього на свій аршин.
Пізнай самого себе, і цього буде досить для тебе.
Не твоя чашка, не тобі й пить.
У кого свербить, той і чухається.
Хто далеко дивиться, той під носом не бачить.
На нав'язуйся в чужий монастир із своїм уставом.
Чоловік — не сонце: усіх не обігріє.
На гниле та на гірке — нема приправи.
Горбатий на базарі одежі не купує, а по мірці шиє.
Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється.
Хоч горшком назви, а тільки в піч не сунь.
Ворон воронові очей не клює.
Співала б і риба свою, коли б голос був.
Голої вівці не стрижуть.
Куди дерево підрубане, туди воно й пада.
На битій дорозі трава не росте.
Скільки голів, стільки й умів.
Які бувають віки, такій чоловіки (люди).
Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік.
Злодія любить — себе губить.
Погана людина, погана й душа.
Злий чоловік зліший вовка.
Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі.
Чужа душа — темний ліс.
Усяке діло починай із голови.
Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде.
Служба службою, а дружба дружбою.
Людину узнать — не горіх розкусить.
Хто швидко говорить, той мало правди каже.
Не по дружбі, а по службі узнаєш людину
Не лякайся розумного ворога, а бійся дурного товариша.
Сміття з хати не виносять.
Хто зайве говорить, той собі шкодить.
Більше їж, а менше говори.
Знай більше, а говори менше.
Терпіння та труд усе перетруть.
Шукай собі там прибилі, де нема другому загибелі.
Живи так, щоб тобі було добре, а іншим ще краще.
Хочеш собі добра — не роби нікому зла.
Хто дбає, той і має.
Запас біди не чинить.
Бережіння — краще ворожіння.
Бережливість — краще прибутку.
Запасливий горя не терпить.
Одежу бережи для холоду, а гроші — для голоду.
Хоч живеш у багатстві, а старцювать не зарікайся.
Добро пушить — лихо сушить.
Краще давати через поріг, як стояти біля порога.
Краще давати у вікно, як стояти під вікном.
Не будуй церкви, а вигодуй сироту.
Робиш добре — не роби докорів.
Тихше їдеш, далі будеш.
Не спросивши броду, не сунься у воду.
Не стій ззаду коняки, коли не знаєш її норову.
Скоро поїдеш —- біду наженеш.
їдь тихо — обминеш лихо.
Хто на морі не бував, той лиха не бачив.
Минай гори, минеться горе.
Котрий собака багато бреше, той мало кусає.
Не слухай того, хто багато говорить.
Не шкода впасти, аби з доброго кОня.
Не такий вовк недобрий, як страшний.
Хто має гроші — всюду хороший.
Поки товстий схудіє, а худий згине.
Кінь на чотирьох ногах, та спотикається.
Який зріст, така й сила, які літа, такий розум.
Хто вміє вкрасти, той вміє і сховать.
Хто сміється, тому не минеться.
Не силою треба боротися, а умінням.
Крові кров'ю не змиєш.
Хто тоне, то й за ніж хватається.
Собака на того не гавка, чий хліб їсть.
Рука руку чухає, а проте обидві сверблять.
На чиєму возі їдеш, того й пісню співай.
Милість велика, та не варта вона лика.
Вовка боятись, так і в ліс не ходить.
Дома рука й нога спить, а в дорозі й голова не дріма.
Ідеш на день, а хліба бери на тиждень.
Язик до Києва доведе.
Не бійся дороги, аби були коні здорові.
Ротом дивитись — нічого не бачить.
Що не вариться, того і в горщик не кладуть.
У ліс дров не возять — у колодязь води не ллють.
Краще вернуть, ніж блудить.
У чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає.
Не летить бджола від меду.
На те в ставку й щука, щоб карась не дрімав.
Де не було початку, не буде й кінця.
Хто в суботу сміється, у неділю плакать буде.
Трудно розкачаться, а там пішов.
Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде.
Ласа кішка до риби, та у воду лізти не хоче.
Хто багато лежить, у того бік болить.
Хто товче, той і хліб пече.
У ліс не поїдемо, то й на печі змерзнемо.
На чужу роботу дивитися — ситому не бути.
Коло огню опалишся, коло води обмочишся.
Торгуй правдою — більш баришу буде.
Коли ликом не прив'яжеш, то після й гвіздком не приб'єш.
Хоч опізниться, та від людей не відбиться.
Тупий серп руку вріже гірше гострого.
Душею кривить — чортові служить.
Згаяного часу й конем не доженеш.
Як Рябка годують, так Рябко й гавка.
На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть.
Хвали день увечері, а життя перед смертю.
Яка грушка, така і юшка.
Близька соломка краще далекого сінця.
Не родився ще той на світ, щоб себе гудив.
Хто питається, той не блудить.
Хто рано підводиться, за тим діло водиться.
Як піде кому зранку, то й до вечора.
Із довгим язичком полумиски лизать.
Кому пиво, кому квас, а тобі (ім'я) зась.
Хоч сядь та плач, хоч стоячи реви.
Ну й біда, хоч танцюй.
Ех, співав би, та голос у борг віддав.
Казала кума —дам пшона, а в неї самої нема.
Нехай мелеться, комусь пиріг буде.
Цур тобі, окатий, хай тобі банька лопне.
їв би борщ, та жалко, що вчора дома пообідав.
Кому що, а мені каша.
Хто з чим, а я з часником.
Казала Ганна, що надія марна.
Казала Настя, як удасться.
Купили сито, а не вродило жито.
Самі знаєм, на яку скакаєм.
Казав кум, що добра кума була, та скисла.
Торох — горох, змолотили — квасоля.
Цу-цу, рябий, не про тебе річ.
Піч варила, а я солила.
Вари, горщику, борщ, а я з хлопцями погомоню.
Гоп! Та й по самі тпруті в кропиві.
Вали не на корову, так на воли.
Від людського поговору не затулишся пеленою.
Грязь — не сало: потер і відстало.
Не буде баба дівкою.
Було б уже краще, та нікуди: хоч у боки та навприсядки.
Більмо окові не шкодить, а тільки ним не бачуть.
Приліпився, як п'явка до тіла, а не сидить без діла..
Держиться, як воша кожуха: хто що не кажи — не слуха.
Глухий не почує, то видума.
Невелика штука: загни палець — та й карлюка.
На, дурний, печеної редьки — то будеш розумний.
їжте, дорогі гості, все одно треба буде собакам викидати.
Гарний ти, хлопчику, та нікуди не годишся.
Рідний ти батько, тільки не своїм дітям.
Молодець проти овець, а проти молодця й сам вівця.
Втопили кота миші в помийниці, та тільки мертвого.
Пішов на дно раків ловить.
Як дасть обнятися, то дасть і поцілуватися.
Всі люди, як люди, а один чорт попався.
Глухого лають, а він каже: до церкви дзвонять.
Спитав би у гуски, чи не мерзнуть ноги.
Таке сіно, що прямо сам би їв, та гроші потрібні.
Добра кашка, та мала чашка.
Криві дрова, та добре горять.
Хоч погано покраяний, та міцно зшитий.
Це не нашого поля ягода.
Сякі-такі вареники, а все ж краще галушок.
Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
Наш Тарас не гірше вас.
Він теж не лівшою ніс сяка.
Лісом ішов, а дров не бачив.
При такому огні сім шатрів циган вимерзло.
От же Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
Попав пальцем у небо, у саму середину.
Пора спать, коли нікого ждать.
Не пропала кобила, що до Києва сходила.
Привів коня кувать, як кузня згоріла.
Як мед, так і ложкою.
Поїхав би в гості, та люди не кличуть.
На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці.
Між людьми ангел, а вдома — чорт.
Розжалівся, як вовк над поросям: від'їв ноги та й плаче.
Йому це так потрібно, як лисому гребінець.
Аби мед, а мухи налізуть.
Сказано — велика птиця: як горобець.
Гарний, як свиня в дощ.
Блима очима, як кіт на глині.
Не все мак — хай буде так.
Обідрався, як циган під ярмарок.
Тоді це буде, як у полі рак свисне.
Чий ти? — Гапчин. -— А Гапка чия? —Жінка моя.
Такий хлопець, що батькові штани короткі.
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики.
Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив.
Як п'ян, так копитан; як проспиться, то й свині боїться.
Носиться, як з писаною торбою.
Ми — кислиці, із нас — квас.
Держиться, як реп'ях кожуха.
Жаль, та не дуже; плакала б, та не хочеться.
Ото ще говоре — рябої кобили сон розказує.
Що воно за сіно — коли одна суха трава.
Побачиш своїх — кланяйся нашим.
Комар парубкові ногу віддавив.
Корова телиться, а бик реве.
Воно б дуже добре, та нікуди не годиться.
Розумний ти чоловік, якби не дурак.
Кинуло в піт: голова, як мед, а язик — хоч вижми.
Це було за царя Панька, як була земля тонка.
Ти ж мені, я ж тобі, ти не проп'єш, на ж тобі.
Торох діда в кашу, слава Богу, що не в нашу.
Спить, як після маківки.
Не пристало старій кобилі хвостом махать.
Самі кобелі, та ще й собак завели.
Люба розмова, як з кобилою в болоті.
Минули ті роки, що розпирали боки.
Люди хотіли, щоб з мене хазяїн був, та не діждуть.
Без снасті тільки блохи ловить.
Хто б не приніс: чи чорт, чи біс.
Чорт із чортом братались, поки обидва у яму попались.
Корова — то корова, та вола привела.
Співай, доню, загоїться лихо та буде тихо.
Намолов сім мішків гречаної вовни.
Кажи та маж: будеш чорт наш.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні Богові молитва, ні чортові пісня.
Поніс, як норовиста кобила.
Ори, мели, їж.
Тепер у самих нема, а з'їмо, то й вам дамо.
Сип, сип із порожнього в пусте.
Товчи воду в ступі, поки заболить у пупі.
Курці по холку, а свині — по хвіст.
Звиніть, що неголосно, зате довго.
Навздогад буряків, щоб дали капусти.
Дивись інші прислів`я та приказки
