Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ≥пл≥нг –ед'¤рд
јнгл≥йський поет ≥ прозањк, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ (1907), –едь¤рд ≥пл≥нг народивс¤ в ≤нд≥њ, в Ѕомбењ, де його батько, скульптор ≥ декоратор, викладав у художн≥й школ≥. ” 1875 роц≥ ƒжон Ћоквуд ≥пл≥нг став директором школи й куратором музею ≥нд≥йського мистецтва. ¬≥н мав пот¤г до красного письменства, випустив книгу "„олов≥к ≥ зв≥р в ≤нд≥њ". ≥пл≥нг належав до вузького кола колон≥альноњ ел≥ти й здобув у ≤нд≥њ визнанн¤. Ѕ≥льшу частину дитинства й отроцтва –едь¤рд пров≥в поза ст≥нами батьк≥вського будинку. Ўести рок≥в його з сестрою було в≥дправлено до јнгл≥њ на вихованн¤ до далекоњ родички. ”мови були нестерпними, зам≥сть обожнюванн¤ ≥ ласки, ¤ку отримували д≥ти вдома в≥д н¤ньки-туземки, њх зал¤кували й били. ћати, котра нав≥дала д≥тей, побачила, що в≥д нервових потр¤с≥нь хлопчик майже осл≥п. ¬она забрала д≥тей до ≤нд≥њ. јле незабаром –едь¤рд знову њде до јнгл≥њ, його пом≥стили в коледж ¬ествард-’о. “ут панував дух насильства й муштри, та п≥дл≥ток пов≥рив у необх≥дн≥сть ≥ користь урок≥в покори, в≥н визнавав систему жорстокого вихованн¤. ≥пл≥нгу ще не було й 17 рок≥в, коли в≥н залишив ¬ествард-’о не довчившись. Ѕатько добивс¤ дл¤ нього м≥сц¤ редактора в газет≥. –едь¤рд рано в≥дчув письменницьке покликанн¤; "Ўк≥льна л≥рика (1881) - це перша спроба пера, хоча ц≥ в≥рш≥ загалом були насл≥дувальн≥. —≥м рок≥в ≥пл≥нг присв¤тив журнал≥стиц≥. ¬≥н багато њздив крањною, бачив масову неписьменн≥сть, забобони пор¤д з ≥снуючою високою духовн≥стю. –епортерська служба розвинула в ньому спостережлив≥сть. ¬ автоб≥ограф≥чн≥й книз≥ "ƒещо про себе" ≥пл≥нг розпов≥в, ¤к в≥н здобував матер≥ал. ћайже вс≥ опов≥данн¤, котр≥ в≥н написав у ≤нд≥њ, вийшли у м≥сцевому видавництв≥: "“ри солдати", "≤стор≥¤ с≥мейства √едсб≥", "„ервоне й б≥ле", "ѕ≥д деодорами", "–≥кша-привид". ≥пл≥нг швидко опанував мистецтво короткого опов≥данн¤ ≥ вражав авторською пл≥дн≥стю. ѕро нього спочатку заговорили в ≤нд≥њ, згодом у метропол≥њ. ” Ћондон≥ його опов≥данн¤ були нарозхват. ” 1890 роц≥ вийшли дв≥ нов≥ зб≥рки "ћ≥сто —трашноњ ноч≥", "—ватанн¤ ƒ≥ни Ўад". Ќевдовз≥ вийшла чимала доб≥рка опов≥дань, де ≥пл≥нг продовжуЇ розробл¤ти ≥нд≥йську тематику. ≥пл≥нг ув≥йшов у л≥тературу, коли њй необх≥дне було оновленн¤. ” сусп≥льств≥ росла потреба у новому героњ, нов≥й ≥дењ. ”сп≥х ≥пл≥нга сприймавс¤, ¤к усп≥х улюбленц¤ ƒ≥ккенса. ¬≥н писав про звичайних людей, але показував њх, зазвичай, у екстремальних ситуац≥¤х, у незвичних обставинах, коли проступаЇ сутн≥сть людини, в≥дкриваютьс¤ глибини небаченоњ дос≥ сили особистост≥. ќдним з перших в≥н в≥дреагував на тенденц≥ю демократизац≥њ л≥тературноњ мови та поетичного стилю. «≥ стор≥нок опов≥дань ≥пл≥нга на читача ринув пот≥к нев≥домого й неприкрашеного житт¤. «ам≥сть мальовничих опис≥в ≤нд≥њ, котр≥ трапл¤лис¤ на стор≥нках модних авантюрних роман≥в, читач побачив похмур≥ картини злиденност≥, дикунства, стражданн¤. ¬≥н населив опов≥данн¤ геро¤ми, котр≥ дос≥ не отримали громад¤нства в англ≥йськ≥й л≥тератур≥. ÷е туземц≥, чињ звичањ та життЇва ф≥лософ≥¤ були дуже далек≥ в≥д англ≥йських ("ѕоверненн¤ ≤мре¤", "ƒ≥м —адху", "√робниц¤ його предк≥в"), котр≥ зворушують щир≥стю, в≥ддан≥стю ≥ в цьому значно перевищують б≥лих володар≥в ("ƒ≥спет", "ƒжордж≥-ѕордж≥"). «начну частину опов≥дань присв¤чено англ≥йц¤м, що њх дол¤ закинула в цей далекий ≥ дл¤ б≥льшост≥ з них чужий св≥т. ≥пл≥нг не прикрашаЇ своњх сп≥вв≥тчизник≥в. √руповий портрет "доброчинного товариства" справл¤Ї гн≥тюче враженн¤: чолов≥ки обмежен≥ й пихат≥, ж≥нки ман≥рн≥ й пустоголов≥. олон≥альне сусп≥льство р≥зноман≥тне. «устр≥чаютьс¤ ≥ сов≥слив≥ ≥деал≥сти, котр≥ серйозно ставл¤тьс¤ до своЇњ м≥с≥њ, але мало хто витримуЇ випробуванн¤ ≤нд≥Їю. ¬иснажлива одноман≥тн≥сть колон≥ального житт¤, в≥д≥рван≥сть в≥д звичноњ цив≥л≥зац≥њ, самотн≥сть призводили до трагед≥й, що про них розпов≥в ≥пл≥нг на стор≥нках своњх твор≥в "¬≥дкинутий", " ≥нець шл¤ху", "Ѕерегти ¤к доказ". —импат≥њ автора в≥ддан≥ "маленьк≥й людин≥" у творах "Ѕуд≥вники мосту", "¬≥льгельм-«авойовник". «'¤вл¤Їтьс¤ доб≥рка в≥рш≥в, котра започаткувала славу "народного поета" - " азармен≥ балади". 90-т≥ роки - найпл≥дн≥ше дес¤тир≥чч¤ у творчост≥ ≥пл≥нга. ¬оно було започатковане виходом першого роману "«гасле св≥тло" (1891). ” 1892 роц≥ ≥пл≥нг надовго покидаЇ јнгл≥ю. Ўл¤х ћаленького ѕ≥л≥грима лежить через ѕ≥вденну јфрику, јвстрал≥ю ≥ Ќову «еланд≥ю. «в≥стка про смерть друга, американц¤ ЅалестьЇ, у сп≥вавторств≥ з котрим було написано пригодницький роман "Ќаулахка", перервала подорож –едь¤ра. ¬≥н одруживс¤ з сестрою пок≥йного, арол≥ною ≥ оселивс¤ у ¬ермонт≥. ¬ јмериц≥ в≥н пише знаменит≥ " ниги джунгл≥в" (1895), в центр≥ ¤ких - ≥стор≥¤ людського малюка, вигодуваного вовчицею ≥ котрий вир≥с у вовч≥й зграњ. ≤з неаби¤кою ц≥кав≥стю читач стежить за тим, ¤к јкела, мудрий ≥ в≥дважний вожак в≥льного народу, ¤к звуть себе вовки; чорна пантера Ѕаг≥ра, см≥лива й спритна; старий товстий ведм≥дь Ѕалу, охоронець закон≥в джунгл≥в, р¤тують ћаугл≥ в≥д ≥кол тигра Ўер-’ана, вз¤вшись з великим терп≥нн¤м навчати його змалку вс≥м хитрощам ≥ премудрощам житт¤ тваринного св≥ту в джунгл¤х, виручають його в важк≥ хвилини, захищають, ризикуючи своњм житт¤м, навертають увагу й решти тварин за покликом кров≥. Ќезвичайн≥сть ≥стор≥њ ћаугл≥, екзотика св≥ту джунгл≥в надзвичайно захоплюють читача. ≥пл≥нг добре знав ≥нд≥йський фольклор ≥ черпав матер≥ал з глибокоњ скарбниц≥ туземних казок ≥ легенд. р≥м того, автор сам творив св≥й власний фольклор ≥ м≥фи про ≤нд≥ю. …ого турбують проблеми природи й цив≥л≥зац≥њ, про м≥сце людини на земл≥, котр≥ в≥н вир≥шуЇ у нетрадиц≥йний спос≥б. " ниги джунгл≥в" побудован≥ за мозањчним принципом. ¬они складаютьс¤ з 15 фрагмент≥в, з ≥стор≥Їю ћаугл≥ пов'¤зан≥ лише в≥с≥м. ѕор¤д з опов≥данн¤ми про ћаугл≥ вм≥щен≥ ≥стор≥њ про Ѕ≥лого отика, опов≥данн¤ про ѕуран Ѕагата, котрий Ї героЇм багатьох пенджабських легенд ≥ шануЇтьс¤ ¤к св¤тий. ÷≥ фрагменти - самост≥йн≥ ≥стор≥њ, але вони поЇднан≥ в ц≥л≥сний художн≥й св≥т. ” " нигах джунгл≥в" автор поЇднав поез≥ю ≥ прозу: кожен фрагмент в≥н подаЇ в поетичному оформленн≥, ≥де¤ кожного фрагмента за¤влена у в≥рш≥-еп≥граф≥. ” ц≥й книз≥ ≥пл≥нг також поставив проблему сп≥вв≥дношенн¤ культурного й природного. ƒжунгл≥ ≥пл≥нга - це св≥т безперервноњ боротьби за ≥снуванн¤, де перемагаЇ найсильн≥ший. јвтор змальовуЇ перед читачем св≥т природи ¤к св≥т ≥нстинкту, котрий ≥снуЇ у двох протилежних ≥постас¤х: ≥нстинкт творенн¤ та ≥нстинкт руйнуванн¤, ¤к житт¤ ≥ смерть. ¬они складно переплетен≥ й взаЇмод≥ють у природ≥. ≤нстинкт житт¤ народжуЇ «акон джунгл≥в, що регламентуЇ пор¤док. ¬се у св≥т≥ джунгл≥в глибоко п≥дкорене ≥Їрарх≥чному пор¤дку: вс≥ повинн≥ жити у с≥м'њ, зграњ тощо. «гра¤ завжди маЇ вожака, влада котрого безсумн≥вна, вона забезпечуЇ пор¤док ≥ надаЇ можлив≥сть виживати. ≥пл≥нг змальовуЇ приклад сусп≥льства без вожака, ¤к живуть Ѕандер-Ћоги - це анарх≥¤, через те вони так≥ страшн≥ й свав≥льн≥, здатн≥ на вчинки, котр≥ йдуть всупереч «аконам джунгл≥в, ведуть, на думку автора, до самознищенн¤. —аме з Ѕандер-Ћогами, до котрих ми не в≥дчуваЇмо н≥¤ких симпат≥й, змагаютьс¤ найближч≥ друз≥ ћаугл≥ за його житт¤, ризикуючи своњм. «акон джунгл≥в дозвол¤Ї полюванн¤ - вбивство заради житт¤, але заборон¤Ї вбивство заради вт≥хи. ≤ найсувор≥ша кара чекаЇ того, хто вбиваЇ п≥д час сухого замиренн¤. «акон джунгл≥в стоњть на боц≥ захисту житт¤ п≥д час загрози вимиранн¤. ƒик≥ —обаки ≥з ƒекана порушують «акон, це загрожуЇ самознищенн¤м. р≥зь " ниги джунгл≥в" червоною ниткою проходить ≥де¤ запереченн¤ хаосу, а отже - ствердженн¤ житт¤. «а ≥пл≥нгом ≥нстинкт повинен спр¤мовуватис¤ розумом. Ќос≥Їм його Ї людина, а тому природ≥ потр≥бна людина. ≤ цив≥л≥зац≥ю не сл≥д протиставл¤ти природ≥. ÷им поЇднуючим началом м≥ж природою ≥ цив≥л≥зац≥Їю Ї ћаугл≥, вихований джунгл¤ми, в≥н стаЇ володарем джунгл≥в. ћаугл≥ поЇднав у соб≥ розум та ≥нстинкт - у цьому в≥ра ≥пл≥нга в р¤т≥вну силу «акону джунгл≥в. ” зен≥т≥ слави ≥пл≥нг повертаЇтьс¤ до јнгл≥њ, але в 1899 роц≥ його сп≥ткало страшне горе - помираЇ його старша дочка. «нову починаЇтьс¤ коч≥вне житт¤, в≥н њде до ѕ≥вденноњ јфрики. «'¤вл¤Їтьс¤ роман про ≤нд≥ю " ≥м", а згодом - " азки просто так" (1902). ¬≥н створював њх у с≥мейному кол≥ - –едь¤рд був н≥жним батьком. ¬ останн≥ роки творч≥ удач≥ ≥пл≥нга стають все р≥дшими. ѕомер письменник у 1936 роц≥, його поховано у ¬естм≥нстерському абатств≥.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
