Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: —т≥венсон –оберт
јнгл≥йський письменник, засновник ≥ теоретик неоромантизму, л≥тературний критик, поет, шотландець за походженн¤м, –оберт Ћью≥с —т≥венсон народивс¤ 13 листопада 1850 року в столиц≥ Ўотланд≥њ, "м≥ст≥ в≥тр≥в" ≈динбурз≥. ѕо материнськ≥й л≥н≥њ в≥н походив з≥ стародавнього шотландського роду Ѕелфур≥в. ƒ≥д ≥ батько його були в≥домими морськими ≥нженерами, буд≥вельниками ма¤к≥в, ≥нший д≥д був пастором. …ого мати, ћаргарет, з юност≥ страждала туберкульозом ≥ змушена була майже ц≥лком передоручити слабкого здоров'¤м сина турботам н¤ньки, јл≥сон анн≥нгем. амм≥, так н¤ньку називали в родин≥, була ж≥нкою неаби¤кою. ¬она мала чудове почутт¤ гумору, була обдарована у¤вою ≥ чималим талантом опов≥дача. —аме њњ манеру декламувати в≥рш≥ мимовол≥ перейн¤в майбутн≥й письменник. амм≥ мала такий авторитет у будинку, що вибаченн¤ за провини маленький Ћью≥с просив у нењ, а не в батьк≥в. ќднак життЇрад≥сн≥сть в н≥й поЇднувалас¤ з набожн≥стю, любов до в≥рш≥в –оберта Ѕернса - ≥з щоденним звертанн¤м до Ѕ≥бл≥њ. –¤д в≥рш≥в, таких ¤к "я був гарним ц≥лий день" чи "“акий пор¤док", що њх —т≥венсон включив до зб≥рника, перейн¤т≥ тими пон¤тт¤ми, що амм≥ всел¤ла йому, коли в≥н був дитиною. „и могла благочестива амм≥ припускати, що дивну нервозн≥сть хлопчика спричин¤ють њњ розпов≥д≥ про гр≥шник≥в, ¤к≥ гор¤ть у в≥чному полум'њ? "–ел≥г≥йн≥ страшилки й жахи", ¤к назвав њх у своњх спогадах сам —т≥венсон, призводили до того, що в≥н бо¤вс¤ заснути, бо йому здавалос¤, що ув≥ сн≥ Ѕог може спровадити його до пекла. ” т≥ довг≥ ноч≥, коли Ћью≥са доймав кашель, амм≥ несла його до в≥кна, щоб показати н≥ч, зор¤не небо й св≥тло у в≥кнах тих, хто "теж хвор≥Ї". Ќ¤ньц≥, за його власним визнанн¤м, —т≥венсон був зобов'¤заний тим, що став письменником. ¬она допомогла йому розвинути свою природну здатн≥сть до творчост≥, стала тим товаришем, ¤кого слабка ≥ хвороблива дитина була позбавлена. Ќа третьому роц≥ житт¤ в≥н перехвор≥в на бронх≥т. ÷¤ хвороба пот≥м давалас¤ взнаки упродовж усього його житт¤ ≥ призвела до ранньоњ смерт≥. ™дина, вкрай хвороблива дитина, в≥н подовгу був прикутий до л≥жка через хвор≥ бронхи, у нього розвинувс¤ туберкульоз, ≥ в≥н н≥коли не почував себе повн≥стю здоровим. ƒо тринадц¤тир≥чного в≥ку здоров'¤ хлопчика зм≥цн≥ло, ≥ його в≥ддали до закритоњ школи. ѕоњздки Ўотланд≥Їю п≥д час л≥тн≥х кан≥кул залишили глибокий сл≥д у душ≥ хлопчика: ≥стор≥њ про корабельн≥ авар≥њ, розпов≥д≥ про бурун≥в, г≥рськ≥ вершини живили у¤ву майбутнього письменника. —т≥венсон пристрасно покохав р≥дний край, його природу й ≥стор≥ю. ѕ≥зн≥ше в≥н напише про Ўотланд≥ю опов≥данн¤ й нариси, в≥рш≥ й романи, обробл¤тиме народн≥ пов≥р'¤. ” с≥мнадц¤ть рок≥в Ћью≥с вступив на юридичний факультет ≈динбурзького ун≥верситету, а в 1875 роц≥ зак≥нчив його. ¬≥н багато подорожував, ≥ п≥д час подорож≥ на п≥вдень ‘ранц≥њ пише дорожн≥ записки, з ¤ких починаЇтьс¤ список його публ≥кац≥й. ” 1866 роц≥ вийшла перша книжка —т≥венсона - "ѕентландське повстанн¤". —в≥това слава прийшла до —т≥венсона п≥сл¤ виходу роману "ќстр≥в скарб≥в" (1883). « 1876 року в його житт¤ вв≥йшла ‘енн≥ ќсборн. оли вони зустр≥лис¤, њй було тридц¤ть ш≥сть рок≥в, вона жила з д≥тьми окремо в≥д чолов≥ка. —т≥венсону було двадц¤ть ш≥сть рок≥в, коли в≥н запропонував ‘енн≥ розлучитис¤ з чолов≥ком ≥ вийти за нього зам≥ж. ‘енн≥ була американкою, ж≥нкою вольовою, розумною ≥ практичною. «авд¤ки њњ намаганн¤м сталос¤ повне примиренн¤ батька з сином (батько негативно ставивс¤ до богемноњ повед≥нки сина в студентськ≥ роки). –одина спочатку була проти њх одруженн¤, але палк≥ почутт¤ Ћью≥са до ‘енн≥ перемогли. ¬≥н сам прињхав до нењ в јмерику, де вони одружилис¤. ѕ≥сл¤ смерт≥ батька —т≥венсон ≥з с≥м'Їю перењздить до јмерики, подорожуЇ п≥вденними мор¤ми. ÷¤ подорож повертаЇ його до житт¤, в≥н добре почуваЇ себе, багато працюЇ ф≥зично й сидить за письмовим столом. ” 1889 роц≥, п≥дчас подорож≥ п≥вденними мор¤ми на борт≥ ¤хти " аско", —т≥венсон написав роман "¬ласник Ѕаллантре". ”т≥м же 1889 роц≥ родина —т≥венсон≥в придбала д≥л¤нку земл≥ на остров≥ ”полу (арх≥пелаг —амоа), де письменник, ¤кий страждав на важку форму туберкульозу, жив до к≥нц¤ своњх дн≥в. “ретього грудн¤ 1894 —т≥венсон помер в≥д крововиливу в мозок. Ќе т≥льки загадков≥ голоси мор¤ ≥ траг≥чн≥ шотландськ≥ легенди, з ними разом дуже рано вв≥йшли в душу —т≥венсона й висок≥ моральн≥ принципи. ѕ≥д плащем в≥льного бунтар¤ ховалас¤ вимоглива сов≥сть морал≥ста. ƒитинство цього шукача пригод було затьмарено важкою хворобою легень, що пересл≥дувала його все житт¤. ѕоруч з ним завжди були в≥дкрит≥ "двер≥ смерт≥", ¤к завжди в≥н сам про це говорив. Ѕранець "ковдровоњ крањни" вирушав у подорож≥ на хвил¤х своЇњ неприборканоњ у¤ви. јле романтика дол≥ повела цього тенд≥тного й безстрашного мр≥йника, прозваного друз¤ми "ельфом", у далек≥ мандр≥вки, в екзотичн≥ крањ, де йому було легше дихати. "Ўколу —т≥венсона" проход¤ть з дитинства. ѕершою зустр≥ччю з поез≥Їю дл¤ маленьких англ≥йц≥в давно став його "ƒит¤чий кв≥тник в≥рш≥в", а улюбленою книжкою вс≥х покол≥нь в усьому св≥т≥ - "ќстр≥в скарб≥в". ћожливо, це одна з причин його надзвичайно високоњ попул¤рност≥. ≤м'¤ —т≥венсона згадуЇтьс¤ на стор≥нках найр≥зноман≥тн≥ших видань - у тому чи ≥ншому контекст≥ - пост≥йно, а не т≥льки у зв'¤зку з юв≥лейними урочистост¤ми. "ќстр≥в скарб≥в", що народивс¤ з намальованоњ разом з пасинком карти, ≥ "ƒивна ≥стор≥¤ доктора ƒжек≥ла ≥ м≥стера ’айда", що з'¤вилас¤ ув≥ сн≥ й породила безл≥ч к≥нематограф≥чних верс≥й,- найб≥льш в≥дом≥ твори —т≥венсона. „истота юност≥ й звабна приваблив≥сть зла - ц≥ психолог≥чн≥ й моральн≥ контрасти в≥дкрив —т≥венсону ƒостоЇвський, ¤кий справив на нього дуже глибоке враженн¤ ще в юност≥. Ќеперевершений стил≥ст ≥ майстер л≥тературноњ гри, —т≥венсон творив п≥д дев≥зом "∆иву ¤ словом!". „естертон, ¤кий вважав його великим письменником, зазначав: "—крупульозна точн≥сть, з ¤кою в≥н п≥дбираЇ слова, нагадуЇ вив≥рен≥сть математичноњ формули". —т≥венсон Ї засновником ≥ теоретиком такого в≥домого напр¤мку в л≥тератур≥, ¤к неоромантизм. √остро в≥дчуваючи суперечност≥ м≥ж реальн≥стю ≥ мр≥Їю, в≥н шукав у звичайному надзвичайне, геро¤ в прост≥й людин≥. ѕодорож≥, пригоди, небезпеки потр≥бн≥ дл¤ того, щоб надати життю ¤скрав≥сть ≥ повноту, прорвавши монотонн≥сть будн≥в, побачити таЇмницю ≥ красу св≥ту. ѕисьменник утверджував мужн≥й оптим≥зм ≥ в≥ру в ц≥нн≥сть добра, мав юнацьку романтичну спр¤мован≥сть до прекрасного. –озгл¤даючи л≥тературну профес≥ю з морального боку, —т≥венсон п≥дкреслював, що письменникам необх≥дно прагнути до правди житт¤, щоб людина "не вважала себе ангелом чи чудовиськом; не сприймала навколишн≥й св≥т за пекло; не дозвол¤ла соб≥ у¤вл¤ти, начебто вс≥ права належать њњ каст≥ чи њњ батьк≥вщин≥". ÷¤ людина-легенда, ¤ка прожила всього сорок чотири роки, нав≥ть з≥ своЇњ б≥ограф≥њ зум≥ла створити захоплюючий роман. «борознивши на в≥трильному "—р≥бному корабл≥" п≥вденн≥ мор¤, в≥н нав≥ки знайшов св≥й "остр≥в скарб≥в" на —амоа в “ихому океан≥. «авд¤ки —т≥венсону цей далекий остр≥в став духовним центром ≥ м≥сцем л≥тературного паломництва. ¬≥н помер там надто молодим ≥ надто улюбленим. “уситала - опов≥дач ≥стор≥й (так нарекли його в≥ддан≥ самоанц≥) похований м≥сцевими жител¤ми на вершин≥ гори ¬еа, ¤к в≥н пров≥стив у своЇму поетичному "–екв≥Їм≥". –¤дки "–екв≥Їму" викарбуван≥ на надгробн≥й плит≥. —еред твор≥в —т≥венсона Ї його чудова поетична книжка: "ƒит¤чий кв≥тник в≥рш≥в". ¬≥рш≥, що вв≥йшли до нењ, були створен≥ ним п≥д час загостренн¤ хвороби, на меж≥ житт¤ ≥ смерт≥. —т≥венсон лежав у темн≥й к≥мнат≥, ≥ йому було заборонено рухатис¤ ≥ говорити. « моторошноњ п≥тьми безмовност≥ душа його спр¤мовуЇтьс¤ в райський сад дитинства, де людина ще безневинна, прекрасна ≥ в≥льна. ƒит¤ч≥ фантаз≥њ ≥ сни з в≥з≥онерською виразн≥стю оживають у цих музичних в≥ршах. ÷ей зб≥рник суто особистих в≥рш≥в зм≥г пережити не т≥льки вс≥ вигадлив≥ переб≥ги л≥тературноњ моди, але й глобальн≥ в≥йськов≥ та пол≥тичн≥ потр¤с≥нн¤. —т≥венсон одним ≥з перших звернувс¤ у своњй л≥ричн≥й поез≥њ до св≥ту дитинства й проголосив його найб≥льшою ц≥нн≥стю. ÷¤ невелика книжка, сповнена внутр≥шн≥м св≥тлом, вплинула на весь прост≥р англомовноњ л≥тератури. Ћюбов ≥ смерть, дух ≥ плоть, злети й пад≥нн¤ душ≥, розмова з Ѕогом на краю бутт¤ - основн≥ теми його л≥рики. ∆итт¤ дл¤ нього - зустр≥ч ≥ прощанн¤ з любов'ю, рад≥сть ≥ прац¤. ¬≥рш≥ зб≥рника —т≥венсона "ѕ≥дл≥сок" знайом≥ украњнському читачу ще менше, н≥ж його так зван≥ в≥рш≥ дл¤ д≥тей. ѕочаток йому було покладено в≥дразу п≥сл¤ зак≥нченн¤ роботи над зб≥рником "—вистульки". "я зробивс¤ поетом, працюю ≥ працюю над в≥ршами, так що до сорока рок≥в напевно видам поетичний зб≥рник",- пише в≥н товаришу в травн≥ 1883 року. ≤ через чотири роки зб≥рник д≥йсно виходить. Ќазву дл¤ нього —т≥венсон запозичив у сучасника Ўексп≥ра, поета Ѕена ƒжонсона, ¤кий писав в≥рш≥ з будь-¤кого приводу. "ћоњ в≥рш≥ не л≥с, а п≥дл≥сок,- говорив сам письменник, оц≥нюючи свою роботу,- але в них Ї зм≥ст ≥ њх можна читати". ѕоез≥ю —т≥венсона читають у нас менше, н≥ж його прозу, його в≥рш≥ перекладали Ѕрюсов ≥ ’одасевич, Ѕалтрушайт≥с, Ѕальмонт ≥ ћандельштам. Ќайб≥льше визнанн¤ здобула його балада "¬ересковый мед" у блискучому переклад≥ ћаршака. ѕ≥зн≥ше перекладали його ј. —ергЇЇв, ≤. ≤ван≥вський ј. узнецов та ≥нш≥. "¬ересковий трунок" "¬ересковий трунок" написаний за галлоуейською легендою про часи, коли король шотландський громив у бо¤х п≥кт≥в ≥ завоював њхн≥ земл≥. ÷ей край був славнозв≥сний своњм чудовим медв¤ним напоЇм, виготовленим з вереску, що кв≥тнув по вс≥х схилах. Ќа фон≥ чудового опису цв≥т≥нн¤ вереску розгортаютьс¤ страшн≥ под≥њ: знищено майже все населенн¤ ц≥Їњ славноњ крањни. јле завойовникам н≥чого не жалко, њм бракуЇ лише чудового медв¤ного напою серед бу¤нн¤ кв≥ту вереску. ќсь нарешт≥ знайдено живими останн≥х двох жител≥в,- батько з дес¤тир≥чним сином. «авойовники вимагають у них рецепт. ” своњй зухвалост≥ вони нав≥ть ≥ помислити не можуть, що ц≥ люди здатн≥ заплатити житт¤м за таЇмницю свого народу, ¤ку в≥н збер≥гав упродовж в≥к≥в. √либоко вражаЇ страшний вчинок батька, котрий майже саморуч занапащаЇ свою дитину (в≥н наказав скинути хлопц¤ з≥ скел≥, щоб той, бува, не викрив таЇмниц≥). јле ми розум≥Їмо, що навр¤д чи хлопчик залишивс¤ б живий п≥сл¤ того, ¤к вороги д≥зналис¤ б в≥д нього цю таЇмницю. “ому вчинок батька - це вирок зухвалому вторгненню завойовник≥в, ¤к≥ винищили все населенн¤, але не скорили душ≥ цього народу.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
