Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: –удольф ≈р≥х –аспе
Ќ≥мецький вчений, л≥тератор –аспе вивчав у √етт≥нген≥ й Ћейпц≥гу природнич≥ дисципл≥ни та ф≥лософ≥ю. ” 1767 роц≥ став професором у арол≥нум≥ й догл¤дачем монетного каб≥нету, а також б≥бл≥отекарем в ассел≥. …ому належать де¤к≥ прац≥ з л≥тератури, м≥нералог≥њ, геолог≥њ, а також реценз≥њ. «авд¤ки цьому в≥н отримав доступ до √етт≥нгензького ≥ Ћондонського наукового товариств. ” 1773 роц≥ в≥н зд≥йснив подорож ¬естфал≥Їю у пошуках старовинних рукопис≥в. ј через два роки у под≥бн≥й же подорож≥ в≥н скуповував старожитност≥ й монети дл¤ ландграфських колекц≥й. ≤снуЇ думка, що –аспе розтринькав частину монет. «а це було видано ордер на його арешт. јле ≈р≥хов≥ –аспе вдалос¤ втекти й д≥статись Ћондона. ” 60-т≥ роки XVIII стор≥чч¤ –аспе одним з перших звернувс¤ до давнього минулого, створив рицарський роман "“ерм≥н ≥ √ун≥льда", пробудивши ≥нтерес до Ѕ≥бл≥њ ¤к пам'¤тки св≥товоњ л≥тератури. ” 1785р. –аспе надрукував першого "книжкового" ћюнхаузена. ћюнхаузен - не вигадка. “ака людина д≥йсно жила. …ого звали арл ‘р≥др≥х ≤Їрон≥м барон фон ћюнхаузен-ауф-Ѕоденвердер. Ќародивс¤ в≥н у 1720 роц≥ поблизу √анновера й помер у 1797 роц≥. Ќалежав до багатого шл¤хетного двор¤нського роду Ќ≥меччини, котрий дав крањн≥ чимало в≥домих державних д≥¤ч≥в. ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що ћюнхаузен у молодост≥ був хвацьким оф≥цером, де¤кий час був на служб≥ в –ос≥њ у роки царюванн¤ јнни ≤оан≥вни. «а чутками, служив в≥н у √родненському полку, бував у гост¤х у маЇтках своњх сп≥вслужбовц≥в. Ѕрав участь у двох походах проти турок, у зв≥льненн≥ ќчакова. ѕовернувшись додому п≥сл¤ мандр≥в, ћюнхаузен оселивс¤ у своЇму маЇтку, захоплювавс¤ полюванн¤м, приймав у себе гостей, любив розпов≥дати њм про своњ пригоди в –ос≥њ та ≥нших м≥сц¤х. як людина життЇрад≥сна, до того ще й мисливець, в оточенн≥ таких же мисливц≥в, та ще й з келихом вина у руц≥, барон надзвичайно захоплювавс¤, нестримно фантазував. Ќеправдопод≥бн≥сть його опов≥док забавл¤ла слухач≥в. ƒе¤к≥ ≥стор≥њ за посередництвом друз≥в поширювалис¤ навколишн≥ми маЇтками добропор¤дних н≥мц≥в, обростаючи новими подробиц¤ми. ћожливо, вже тод≥ барон зажив слави неаби¤кого брехуна. јле навр¤д чи це турбувало його. ажуть, що в≥н жив легко й безжурно. ” 1781 роц≥ вийшов гумористичний "ѕров≥дник дл¤ веселих людей". ” цей час –аспе опинивс¤ у Ћондон≥. ћожливо, в≥н прочитав цей "ѕров≥дник", може, сам гостював у дом≥вц≥ ћюнхаузена, але у 1786 роц≥ –удольф ≈р≥х –аспе випустив у јнгл≥њ невелику книгу п≥д назвою "ќпов≥дь барона ћюнхаузена про його чудов≥ мандри". ѕри цьому автор в≥ддав перевагу тому, щоб залишитись анон≥мом, а невдаху барона представив шановн≥й публ≥ц≥ п≥д справжн≥м ≥м'¤м. «аслуга письменника пол¤гала в обробц≥ матер≥алу з "ѕров≥дника" ≥ перетворенн≥ його на ц≥л≥сний тв≥р, об'Їднаний Їдиним опов≥дачем, ¤кий, окр≥м того, мав Їдину структуру. ¬ ц≥й книжц≥ на перше м≥сце висунуто ≥дею покаранн¤ брехн≥, а сама книга побудована ¤к типовий англ≥йський тв≥р, де вс≥ под≥њ пов'¤зан≥ з морем. јнгл≥йський вар≥ант пригод ћюнхаузена був зор≥Їнтований на жител≥в Ѕританських остров≥в ≥ маЇ р¤д еп≥зод≥в, ц≥кавих ≥ найб≥льш зрозум≥лих саме англ≥йц¤м. –аспе створив самост≥йний тв≥р, спираючись у той же час на фольклор, н≥мецьку традиц≥ю, а також на р¤д твор≥в, починаючи з античних час≥в ≥ до своњх старших сучасник≥в, до —в≥фта з його "ѕодорожами √улл≥вера". —л≥дом за –аспе в≥домий н≥мецький поет √отфр≥д јвгуст Ѕюргер (1747-1794), котрому сподобалась книга –удольфа ≈р≥ха, переосмислив, доповнив ≥ видав њњ п≥д довгою, за т≥Їю модою, назвою "ƒивовижн≥ пригоди на вод≥ й на суш≥ барона фон ћюнхаузена". ÷¤ книга витримала дек≥лька видань в јнгл≥њ, пот≥м у Ќ≥меччин≥, перекладалась ≥ншими Ївропейськими мовами, переказувалась, перевидавалась ≥ стала, нарешт≥, найпопул¤рн≥шою ≥ всесв≥тньов≥домою. —аме Ѕюргер надав цьому творов≥ широти й перетворив англ≥йський тв≥р на витв≥р св≥товоњ л≥тератури. —воњ пригоди барон ћюнхаузен розпов≥даЇ у щир≥й манер≥, хоча кожна ≥стор≥¤ в к≥нц≥ маЇ мораль, барон пропонуЇ перев≥рити його хоробру вдачу або в≥дв≥дати т≥ м≥сц¤, де в≥н в≥дзначивс¤, а пот≥м п≥дсумовуЇ св≥й подвиг ≥ наголошуЇ на тому, що лише в≥н ≥ м≥г упоратис¤ з цим завданн¤м. —ам тон опов≥д≥ бринить тонким гумором, котрий хоч ≥ трохи знижуЇ в≥двагу геро¤, але повн≥стю не дискредитуЇ його. ¬с≥ по¤сненн¤ ћюнхаузена дуже ч≥тк≥ ≥, на його думку, досить об'Їктивн≥. ’≥ба ми сумн≥ваЇмос¤, що Їдиний спос≥б вр¤тувати себе з болота - це вит¤гти себе за косу, а ховатис¤ в≥д ведмед≥в можна лише у ведмеж≥й шкур≥, та й що може вирости на голов≥ в олен¤, ¤кщо в нього поц≥лити вишневими к≥сточками. ѕригоди у турецького султана звучать зовс≥м ¤к казка, де барон залучаЇ соб≥ на допомогу скорохода, силача, того, хто одн≥Їю н≥здрею зд≥ймаЇ бурю, а у мирний час крутить млина, тому й твердимо, що до твору було залучено фольклорн≥ мотиви. ¬ к≥нц≥ твору ћюнхаузен звертаЇтьс¤ до своњх нащадк≥в ≥ розпов≥даЇ, що на одному остров≥ в≥н бачив шибениц≥ з пов≥шеними за п'¤ти, на запитанн¤ м≥сцевих жител≥в, за що пов≥шен≥ б≥долахи, ћюнхаузен з≥знаЇтьс¤, що ц≥ мандр≥вники обманювали своњх слухач≥в неймов≥рними описами тих м≥сць ≥ под≥й, де вони буц≥мто побували. яка ж реакц≥¤ нашого геро¤? ¬≥н засуджуЇ таких брехун≥в, бо сам в≥н, ¤к твердить, завжди дотримувавс¤ у розпов≥д¤х лише факт≥в.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
