Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: Ўолом-јлейхем –абинович
«лам стол≥ть дл¤ л≥тератури на ≥д≥ш Ї часом њњ ≥нтенсивного розвитку. ўе був творчо активний засновник критичного реал≥зму в нов≥й Ївропейськ≥й л≥тератур≥, "д≥дусь Їврейськоњ л≥тератури" ћенделЇ ћохер-—форим (1836-1917); творив визнаний класик ≤цхок-Ћейбуш ѕеред (1851 -1915) - см≥ливий художник-новатор, ¤кий поновив традиц≥йн≥ дл¤ Їврейськоњ л≥тератури жанри. ѕафос його творчост≥ 90-х рок≥в був спр¤мований проти пережитк≥в середньов≥чч¤, що так трималис¤ в Їврейському середовищ≥, а з початку 900-х рок≥в мотиви своЇњ творчост≥ в≥н пов'¤зуЇ з неоромантичним рухом Ївропейських л≥тератур того часу. ” 90-т≥ роки за¤вив про себе видатний поет ’а≥м-Ќахман Ѕ¤лик, ¤кий писав головним чином давньоЇврейською мовою (≥вритом). ” кращих еп≥чних ≥ л≥ричних творах в≥н висловлював над≥њ ≥ спод≥ванн¤ сотриого народу. ” них пролунав палкий заклик до боротьби проти нац≥онального гн≥ту, проти байдужост≥, смиренност≥ перед соц≥альною несправедлив≥стю. “а найб≥льш пом≥тне м≥сце в Їврейськ≥й л≥тератур≥ початку стол≥тт¤ пос≥даЇ Ўолом јш (1880- 1957). …ого увагу насамперед привертаЇ обездолена людина, але пор¤д з цим автор схил¤Їтьс¤ до ≥деал≥зац≥њ патр≥архальних устоњв та рел≥г≥йних традиц≥й м≥стечкового побуту. Ћ≥тература мовою ≥д≥ш у —Ўј виникла наприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤. ≈м≥гранти, ¤к≥ здеб≥льшого були вих≥дц¤ми з –ос≥њ, привнесли в л≥тературу настроњ, проблеми, пов'¤зан≥ з житт¤м своЇњ першоњ батьк≥вщини. √остра класова боротьба в епоху першоњ рос≥йськоњ революц≥њ ≥ поразка чорносотенноњ реакц≥њ знайшла багатогранне в≥дображенн¤ в ≥стор≥њ новоњ Їврейськоњ л≥тератури. ¬она наклала виразний в≥дбиток на творч≥сть њњ класик≥в - ћенделЇ, Ўолом-јлейхема, ѕереца, ¤к≥ висловлювали настроњ широких демократичних верств нац≥њ, ¬изнаним л≥дером л≥тератури мовою ≥д≥ш прот¤гом майже чотирьох дес¤тил≥ть залишавс¤ Ўолом-јлейхем (Ўолом Ќохумович –абинович); його псевдон≥м означаЇ: "ћир вам!", ≥ виб≥р . цього псевдон≥ма був невипадковим. ѕов≥ст≥, романи, опов≥данн¤ й новели, п'Їси й критичн≥ статт≥ Ўолом-јлейхема вв≥йшли з посм≥шкою у кожний д≥м ¤к слова прив≥танн¤ ≥ доброзичливост≥, вони вчили людей см≥¤тис¤ нав≥ть тод≥, коли њм хот≥лос¤ плакати. …ого творч≥сть ознаменувала розкв≥т критичного реал≥зму в Їврейськ≥й л≥тератур≥. —правд≥ народна за своЇю суттю, вона в≥др≥зн¤лас¤ нездоланною в≥рою у творч≥ сили народу, перспективи його нац≥онального бутт¤. ≤сторичний оптим≥зм Ўолом-јлейхема був неоц≥нимою рисою, особливо в роки, коли рос≥йське самодержавство насаджувало зв≥р¤чий шов≥н≥зм, заохочувало чорну сотню, ≥нсп≥рувало кровопролитн≥ погроми. ¬еликий Їврейський народний письменник народивс¤ 18 лютого (2 березн¤) 1859 року, в ”крањн≥, в м≥ст≥ ѕере¤слав≥ ѕолтавськоњ губерн≥њ, в заможн≥й с≥м'њ торговц¤ ≥ орендатора. Ѕатько письменника був поважною людиною у м≥ст≥. ¬≥н добре знав ≥ любив б≥бл≥йну ≥ талмудичну л≥тературу; у с≥м'њ додержувались вс≥х нац≥ональних ≥ рел≥г≥йних звичањв. јле водночас –абинович був в≥льний в≥д фанатизму. ¬≥н жваво ц≥кавивс¤ св≥тською культурою ≥ просв≥тницькою л≥тературою. √олова с≥м'њ мав м'¤кий характер, любив свою с≥м'ю ≥ особливо маленького Ўолома. «годом Ўолом-јлейхем присв¤тив батьков≥ чимало стор≥нок, написаних з великою любов'ю. Ќезабаром п≥сл¤ народженн¤ Ўолома родина –абинович≥в перењхала з ѕере¤слава до м≥стечка ¬оронково, що знаходилос¤ неподал≥к, де й минуло дитинство письменника. ” своњх творах в≥н ув≥чнив р≥дне м≥стечко з узагальненою назвою асрил≥вка (в≥д поширеного в Їврейському б≥дн¤цькому середовищ≥ ≥мен≥ асрил). як ус≥ д≥ти Їврейського м≥стечка того часу, Ўолом навчавс¤ у хедер≥ - приватн≥й нап≥врел≥г≥йн≥й школ≥. ¬ автоб≥ограф≥чному роман≥ "« ¤рмарку" ≥ в ≥нших творах Ўолом-јлейхем неодноразово згадував убог≥сть ≥ сумн≥ умови "навчанн¤" в ц≥й майже середньов≥чн≥й школ≥. ћаленький Ўолом вир≥зн¤вс¤ серед ≥нших учн≥в не т≥льки блискучою пам'¤ттю, допитливим розумом, але й жвавим характером. …ого пустуванн¤ було необразливим ≥ зводилось головним чином до вдалого зображенн¤ тих чи ≥нших недол≥к≥в дорослих. ѕобачивши когось уперше, в≥н одразу завважував, що в ньому негаразд, ≥ починав удавати його. ” ранньому дитинств≥ Ўолом ц≥кавивс¤ казковим ≥ фантастичним. ¬≥н потоваришував з хлопчиком Ўуликом, великим майстром розпов≥дати казки, що були одна за одну ц≥кав≥шою. ћайбутн≥й письменник захоплювавс¤ ≥ украњнськими народними переказами. √либокий вплив на чутливу у¤ву хлопчика справили казки й легенди про "прокл¤того ћазепу", про Ѕогдана ’мельницького, ¤кий забрав у пом≥щик≥в ≥ багатих Їврењв скарби, прив≥з њх у ¬оронково ≥ одного разу вноч≥ в м≥с¤чному с¤йв≥ зарив глибоко в землю. ”крањнський колорит забарвлюЇ творч≥сть Ўолом-јлейхема. Ќа стор≥нках його твор≥в можна знайти чудов≥ картини украњнськоњ природи. Ѕрат письменника ¬ольф –абинович пише, що молодий Ўолом-јлейхем "ви¤вив великий ≥нтерес до украњнського фольклору ≥ украњнськоњ поез≥њ", ≤з —оф≥њвки Ўолом прив≥з у 1879 роц≥ до ѕере¤слава украњнськ≥ народн≥ п≥сн≥ ≥ в≥рш≥ “араса Ўевченка..., розпов≥дав дива про —оф≥њвку й про те, ¤к в≥льно в≥н почував себе на лон≥ прекрасноњ природи, де в≥н часто крокував вузькою стежкою серед високого жита ≥ сп≥вав п≥сн≥...п≥сн≥ богом благословенного поета ”крањни “араса Ўевченка. —початку в≥н засп≥вав п≥сню, ¤ка особливо йому сподобалась, "ƒуми моњ", пот≥м "–еве та стогне ƒн≥пр широкий", "як умру, то поховайте" та ≥нш≥ п≥сн≥". " оли ¤ писав моњ в≥рш≥,- розпов≥дав Ўолом-јлейхем,- ¤ ... шукав " обзар¤", цю п≥сню п≥сень Ўевченка... я ладен був в≥ддати що завгодно ≥ ск≥льки завгодно..." ¬≥н назвав Ўевченка Ќекрасовим ”крањни. Ѕез сумн≥ву, можна встановити близьк≥сть м≥ж гумором Ўолом-јлейхема та украњнською класичною л≥тературою, зокрема таких в≥домих у т≥ часи драматург≥в ≥ комед≥ограф≥в, ¤к —тарицький, —адовський, ропивницький, арпенко- арий та ≥нш≥. Ѕатько Ўолома вважавс¤ багат≥Їм у ¬оронц≥: в≥н поставл¤в бур¤ки до заводу, орендував земську пошту, в≥в торг≥влю зерном, мав лавку. “а матер≥альне становище родини ставало все г≥ршим; прибутки падали. ” пошуках кращих зароб≥тк≥в родина –абинович≥в знову перењздить до ѕере¤слава, де вони в≥дкривають зањжджий д≥м. ≤ Ўолому, ¤к ≥ ≥ншим д≥т¤м, доводилос¤ закликати в д≥м прињжджих, перед ¤кими треба було п≥длещуватись. ÷е було принизливо ≥ зовс≥м не в≥дпов≥дало солодким казковим мр≥¤м про скарб, принц≥в та принцес, про кришталев≥ палаци. ƒол¤ родини –абинович≥в була типовою дл¤ б≥льшост≥ Їврейського населенн¤ в царськ≥й –ос≥њ. ÷арський ур¤д встановив дл¤ Їврењв "межу ос≥лост≥", певн≥ губерн≥њ, за межами ¤ких њм було заборонено жити. ™вре¤м заборон¤лас¤ служба в державних закладах; заборона жити в селах позбавл¤ла Їврењв можливост≥ займатис¤ с≥льським господарством, заборона жити в м≥стах - працювати в промисловост≥, на транспорт≥; у вищих ≥ середн≥х навчальних закладах була встановлена славнозв≥сна "в≥дсоткова норма" дл¤ Їврењв, там мали можлив≥сть вчитис¤ лише д≥ти багат≥њв Ўолом-јлейхем з дитинства в родин≥ ≥ в м≥стечку бачив т¤жке становище народних мас, ≥ в≥н став сп≥вцем народного гор¤. ” ѕере¤слав≥ Ўолом продовжував своЇ навчанн¤ в хедер≥. ” 1872 роц≥ померла в≥д холери мати Ўолома ’аЇ-≈стер. ÷е було великим ударом дл¤ родини –абинович≥в. ћаленька й в усьому пок≥рна своЇму чолов≥ков≥, ц¤ ж≥нка своЇю енерг≥Їю ≥ невтомною працею п≥дтримувала пор¤док ≥ певний ритм житт¤ в дом≥вц≥. Ѕатько зовс≥м розгубивс¤. ƒ≥тей довелос¤ в≥дправити до м≥ста Ѕогуслав до д≥дус¤ й бабус≥. “им часом батько оженивс¤ вдруге. ѕовернувшись, д≥ти зустр≥ли нову господиню - мачуху. ¬она була ж≥нкою сварливою, в дом≥вц≥ завжди чувс¤ неск≥нченний пот≥к њњ лайок ≥ прокл¤ть. —постережливий Ўолом зац≥кавивс¤ "мовною стих≥Їю" мачухи, в≥н почав, за алфав≥том, записувати вс≥ њњ лайки ≥ створив щось на зразок словника. Ѕатько випадково прочитав ц≥ записи ≥ схвалив њх. ¬ автоб≥ограф≥чному твор≥ "« ¤рмарку" Ўолом-јлейхем згадував про них ¤к про перший "л≥тературний тв≥р". ” хедер≥ Ўолом познайомивс¤ з творами јвраама Maпy ≥ п≥д впливом цього письменника-просв≥тника почав писати св≥й власний роман. ’оча роман був насл≥дувального характеру, проте в≥н мав усп≥х у батька та його друз≥в. ” зв'¤зку з цим постало питанн¤ про подальшу долю юнака. „етвертого вересн¤ 1873 року Ўолом –абинович почав навчатис¤ в пере¤славському пов≥товому училищ≥. —початку Ўолому в училищ≥ було дуже сутужно. ¬≥н погано знав рос≥йську мову, ≥ вс≥ см≥¤лис¤ з нього - ≥ вчител≥ й учн≥, до того ж ще й удома потр≥бно було допомагати. јле любов до знань ≥ прагненн¤ до св≥тла були дуже могутн≥ми в душ≥ молодого Ўолома. ¬≥н не шкодував н≥ сил, н≥ часу, ви¤вл¤ючи велику наполеглив≥сть, ≥ невдовз≥ добивс¤ усп≥х≥в: йому, ¤к найкращому учнев≥, призначили стипенд≥ю в розм≥р≥ ста двадц¤ти карбованц≥в на р≥к. ÷е означало серйозну матер≥альну допомогу дл¤ вс≥Їњ родини. Ќав≥ть мачуха змушена була припинити напади на "класника", ¤к вона його називала. ” 1876 роц≥ Ўолом –абинович зак≥нчив пов≥тове училище на в≥дм≥нно. ¬≥н мр≥¤в про подальше навчанн¤ у вищ≥й школ≥. ¬ир≥шено було послати за¤ву до житомирського педагог≥чного ≥нституту, куди на державний кошт об≥ц¤ли прийн¤ти двох в≥дм≥нник≥в. ¬еликим ударом був крах плану вступу до ≥нституту. …ому в≥дмовили в прийом≥ через те, що в≥н не зможе зак≥нчити чотирир≥чний курс навчанн¤, бо через три роки п≥дл¤гаЇ в≥йськов≥й служб≥. ѕ≥сл¤ тривалих пошук≥в роботи, принизливих прохань Ўолому нарешт≥ пощастило отримати м≥сце виховател¤ дочки заможного орендатора ≈. ЋоЇва, в сел≥ —оф≥њвц≥, де справжн≥м щаст¤м стала любов до своЇњ учениц≥ ќльги ЋоЇвоњ. ƒ≥знавшись про любов юнака до його дочки, старий самодур ЋоЇв у запал≥ обуренн¤ вигнав учител¤. «нову настали сумн≥ дн≥ у пошуках роботи. —початку Ўолом вир≥шив њхати до иЇва, але вс≥ спроби влаштуватис¤ там зазнали поразки. Ќарешт≥ в 1880 роц≥ в Ћубнах в≥н був обраний рабином. ƒва з половиною роки в≥н таЇмно листувавс¤ з коханою. ≤ нарешт≥, п≥сл¤ тривалоњ розлуки, вони зустр≥лись ≥ усупереч вол≥ старого ЋоЇва одружилис¤ 12 травн¤ 1883 року. ѕерший л≥тературний виступ Ўолома –абиновича в≥дбувс¤ у 1879 роц≥ у газет≥ "√ацфиро" ("—в≥танок") давньоЇврейською мовою, усл≥д за цим були статт≥ в газет≥ "√амейл≥ц" ("«ахисник"). ÷≥л¤х Ўолома-јлейхема до л≥тератури був стр≥мким. ѕрот¤гом 1883-1887 рок≥в в≥н надрукував у "™врейському листку" сер≥њ фейлетон≥в ≥ нарис≥в, численн≥ пов≥ст≥, опов≥данн¤, серед ¤ких "Ќожик" (1887), драматичн≥ сцени та багато в≥рш≥в. …ого твори завойовують щодал≥ б≥льше коло читач≥в Їврейськоњ л≥тератури того часу. ” перших творах молодого письменника простежуютьс¤ демократичн≥ й просв≥тницьк≥ традиц≥њ рос≥йськоњ ≥ Їврейськоњ л≥тератури. ” 1885 роц≥ помер старий ЋоЇв ≥ Ўолом-јлейхем став власником його майна. “епер в≥н був незалежним в≥д видавц≥в ≥ редактор≥в. «'¤вл¤ютьс¤ л≥тературно-критичн≥ твори письменника. ÷ентральною темою Їврейськоњ л≥тератури в≥н оголошуЇ житт¤ знедоленого народу, принципом його реал≥стичноњ програми було прагненн¤ в≥дкрити народним масам њх творч≥ можливост≥, збудити њхню творчу самосв≥дом≥сть. ” боротьб≥ за народн≥сть Їврейськоњ художньоњ л≥тератури письменник надавав великого значенн¤ художн≥й творчост≥ народних мас. “вори письменника прос¤кнут≥ фольклором - народними п≥сн¤ми, присл≥в'¤ми, жартами, казками. ”сна народна творч≥сть була дл¤ Ўолом-јлейхема невичерпним джерелом дл¤ його кращих твор≥в. ” к≥нц≥ 80-х рок≥в з'¤вл¤ютьс¤ його романи "—тепеню", "≤оселе —оловей", наприк≥нц≥ 80-х - на початку 90-х рок≥в Ўолом-јлейхем стаЇ центральною ф≥гурою Їврейськоњ л≥тератури. ” 1888 роц≥ в≥н починаЇ видавати щор≥чник "™врейська народна б≥бл≥отека". Ќавкруги цього альманаху письменник з≥брав значн≥ сили передовоњ Їврейськоњ л≥тератури. ¬≥с≥мдес¤т≥ роки принесли йому визнанн¤ ≥ славу. јле його матер≥альн≥ справи чимдал≥ йшли г≥рше ≥, бо¤чись пересл≥дувань кредитор≥в, Ўолом-јлейхем в≥д'њздить за кордон. “≥льки п≥сл¤ сплати тещею його борг≥в Ўолом-јлейхем повернувс¤ до родини, оселившись в 1891 роц≥ в ќдес≥. “ам в≥н працюЇ в "ќдеському листку", де друкуЇ фейлетони, л≥ричн≥ нариси. ƒев'¤ност≥ роки знаменують потужний зл≥т творчого ген≥¤ письменника: видрукован≥ "ћенахем-ћендель", перш≥ новели "“ев'Ї молочник", "якнегоз", дв≥ п'Їси (всього њх написано двадц¤ть п'¤ть), на початку XX стол≥тт¤ - "ћонологи", "«ал≥зничн≥ опов≥данн¤". ¬≥н звертаЇтьс¤ до теми "маленькоњ людини", ¤ку порушують у своњй творчост≥ видатн≥ рос≥йськ≥ письменники, починаючи з √огол¤. "’лопчик ћотл" належить до числа найвизначн≥ших дос¤гнень зр≥лого пер≥оду. ” жовтн≥ 1905 року в иЇв≥ вибухнув Їврейський погром. ¬се це змусило письменника тимчасово поњхати за кордон. ѕо дороз≥ в≥н виступаЇ в м≥стах «ах≥дноњ ”крањни, в≥дв≥дуЇ ¬≥день, –умун≥ю, виступаЇ перед колон≥¤ми Їврейських студент≥в у Ўвейцар≥њ, Ѕельг≥њ, ѕариж≥, Ћондон≥, пот≥м прињздить до Ќью-…орка. ” 1908 роц≥ псьменник повертаЇтьс¤ до –ос≥њ, але через туберкульоз за рекомендац≥Їю л≥кар≥в знову њде за кордон, в ≤тал≥ю. Ќа початку 1913 року почалос¤ його т¤жке нервове захворюванн¤. « 1914 року Ўолом-јлейхем перебував у јмериц≥, де 13 травн¤ 1916 року помер. ѕохований в≥н був на Ѕрукл≥нському кладовищ≥. “ема юнацтва захоплювала Ўолом -јлейхема. ¬она знайшла своЇ вт≥ленн¤ на стор≥нках новел "ѕ≥сн¤ п≥сень", "јман ≥ його доньки", "ћошкеле -крад≥й". ” п≥дзаголовку "ѕ≥сн≥ п≥сень" автор визначив жанр свого твору ¤к "юнацький роман". ѕрацюючи над ним три роки, в≥н простежив дол≥ головних героњв: Ўимека та Ѕуз≥, разом з ними кохав ≥ страждав. ѕисьменник чудово знав Ѕ≥бл≥ю, високо ц≥нував њњ легенди й м≥фи. …ого героњ часто звертаютьс¤ до Ѕ≥бл≥њ ≥ на св≥й лад тлумачать њњ зм≥ст. ѕерсонаж≥ давньоњ "ѕ≥сн≥ п≥сень" цар —оломон ≥ пастушка —улам≥та проголошують право людини в≥льно кохати й коханн¤м творити добро та красу. Ѕ≥бл≥йний поет в≥дверто милуЇтьс¤ —улам≥тою, в≥дважними людьми, ¤к≥ мужньо розпов≥дають про силу й нерозривн≥сть своњх природних почутт≥в. ’удожник, проникнувши в духовний св≥т ж≥ночоњ натури, показав бентежний характер прекрасноњ —улам≥ти. ¬она кохаЇ свого обранц¤, не думаючи про зиск. ¬исоке розум≥нн¤ житт¤ ≥ коханн¤ захопило фантаз≥ю багатьох поет≥в ≥ прозањк≥в (ќ. упр≥н, "—улам≥фь", 1908). –оки поразки першоњ рос≥йськоњ революц≥њ викликали смуток ≥ розчаруванн¤. Ћ≥тература в≥дпов≥ла на ц≥ настроњ так званими утоп≥чними творами. « ≥ншого боку, ц≥ настроњ породили нов≥ рел≥г≥йн≥ пошуки. ” христи¤нств≥, в Ѕ≥бл≥њ шукали спас≥нн¤ в≥д туги й в≥дчаю. Ўолом-јлейхем не втратив в≥ру в людину. ¬≥н створив "ѕ≥сню п≥сень". јле ¤кщо упр≥н, звернувшись до б≥бл≥йного сюжету, його й розробл¤в, то Ўолом-јлейхем писав на сучасному читачев≥ матер≥ал≥. ‘он "юнацького роману" - житт¤ ≥ любов касрил≥вських юнак≥в ≥ д≥вчат. ∆итт¤, в≥дтворене в роман≥, важке й жорстоке. ѕо¤ва Ѕуз≥ в батьк≥в Ўимека пов'¤зана з безглуздою ≥ траг≥чною смертю батька. Ўимек згадуЇ в≥рш≥ з "ѕ≥сн≥ п≥сень", дивл¤чись на Ѕузю. –оман завершуЇтьс¤ траг≥чно. Ћюбов —улам≥ти з давньоњ б≥бл≥йноњ поеми долаЇ вс≥ перепони. ј любов Ѕуз≥? ¬она виходить зам≥ж за волею бабус≥ й д≥дус¤, ламаючи своЇ житт¤ й житт¤ Ўимека. ¬н≥сши в характери й дол≥ своњх героњв суперечлив≥ риси, автор зруйнував щасливий к≥нець, але поглибив психолог≥чну в≥рог≥дн≥сть образ≥в. ѕисьменник не бачить виходу з конфл≥кту, але в≥н не впадаЇ в розпач. ∆иттЇстверджуюча сила його розпов≥д≥ в польот≥. «апов≥тною мр≥Їю Ўимека було п≥дн¤тис¤ з Ѕузею високо, до самих хмар ≥ шир¤ти з нею над землею. ¬м≥нн¤ п≥дн¤тис¤ над побутом, здатн≥сть зрозум≥ти високу поез≥ю - це така основна думка твору.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
