Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: —коворода √ригор≥й
—коворода √ригор≥й —авич (1722-1794) просв≥титель-гуман≥ст, ф≥лософ, поет, перекладач Ќародивс¤ 3 грудн¤ 1722 року в сел≥ „орнухах на ѕолтавщин≥ в с≥мТњ малоземельного козака. Ѕатьки в≥дзначалис¤ побожн≥стю, миролюбством, гостинн≥стю, чесн≥стю. «ростаючи у середовищ≥ мудроњ праведност≥, њхн≥й син з ранн≥х л≥т в≥дзначавс¤ схильн≥стю до зосередженост≥ на своЇму внутр≥шньому св≥т≥, тверд≥стю духу, великим бажанн¤м до науки ≥ знань. ” 1738 роц≥ батьки в≥ддають √ригор≥¤ на навчанн¤ до ињвськоњ академ≥њ. ƒосить швидко в≥н став вид≥л¤тис¤ усп≥хами серед своњх однол≥тк≥в. ” 1742 роц≥ його запрошують до придворноњ сп≥вацькоњ капели в ѕетербург. ѕ≥сл¤ двох рок≥в перебуванн¤ у п≥вн≥чн≥й столиц≥ в≥н повертаЇтьс¤ продовжувати перерване навчанн¤. Ћюдина вин¤ткових зд≥бностей ≥ гострого розуму, √.—коворода здобув в академ≥њ глибок≥ знанн¤ з ф≥лософ≥њ, в≥тчизн¤ноњ, античноњ, зах≥дноЇвропейськоњ л≥тератур, досконало опанував к≥лька ≥ноземних мов, серед ¤ких були латинська, грецька, н≥мецька. ” 1750 роц≥ трапл¤Їтьс¤ нагода вирушити у тривалу поњздку за кордон, з ¤коњ √ригор≥й —авич скориставс¤. ¬≥н в≥дв≥дуЇ јвстр≥ю, —ловаччину, ѕольщу, Ќ≥меччину, де знайомитьс¤ з житт¤м тамтешн≥х народ≥в, вивчаЇ њхн≥ звичањ ≥ ближче знайомитьс¤ з культурою, передовими ф≥лософськими ≥де¤ми, л≥тературними теч≥¤ми. Ѕезсумн≥вно, ц¤ подорож справила надзвичайно важливе значенн¤ на формуванн¤ погл¤д≥в майбутнього ф≥лософа. “ри роки тривала ц¤ експедиц≥¤, повернувшись п≥сл¤ ¤коњ в ”крањну, √.—коворода займаЇтьс¤ педагог≥чною д≥¤льн≥стю. ѕрацюЇ в ѕере¤славському колег≥ум≥, де запроваджуЇ багато новаторських ≥дей, чим, зв≥сно, викликав невдоволенн¤ багатьох. —аме за недотриманн¤ усталених метод≥в викладанн¤ його зв≥льн¤ють в≥д ц≥Їњ д≥¤льност≥. ѕ≥сл¤ цього √.—коворода тривалий час працюЇ придворним учителем у пом≥щика —тепана “омари на ѕере¤славщин≥. ¬≥н довго не погоджувавс¤ на таку службу, але, хитрощами заманений ≥ заведений до панськоњ садиби, змушений був усе-таки пристати на непривабливу пропозиц≥ю. Ћюбов, прив≥тна при¤знь, ¤кою в≥дзначавс¤ колишн≥й вельможа, б≥льш за все впливали на √ригор≥¤ —авича. «алишаючись при двор≥, в≥н був сповнений щиросердним бажанн¤м стати корисним люд¤м. ÷≥ роки в≥дзначилис¤ поглибленим зближенн¤м з житт¤м народу, його внутр≥шн≥м Їством, ≥ це допомагало йому у п≥знанн≥ ¤к самого себе, так ≥ навколишнього св≥ту. „асто у в≥льн≥ в≥д основних обовТ¤зк≥в години в≥н мандрував околиц¤ми села: гањ, д≥брови, пол¤ були сп≥врозмовниками або сп≥вучасниками його роздум≥в. ”се б≥льше ≥ б≥льше в≥ддал¤ючись в≥д суЇтност≥, в≥н з хвилюючим самозреченн¤м наближавс¤ до найприваблив≥шого свого пристанища Ч любомудрост≥. « 1759 по 1769 роки √.—коворода працюЇ ¤к викладач поетики ≥ етики в ’арк≥вському колег≥ум≥. ѕротест ≥ несприйн¤тт¤ схоластичних догмат≥в навчального процесу послужили причиною його зв≥льненн¤. ѕонад чверть стол≥тт¤, Ђпереповнюючись живим в≥дчутт¤м ≥стиниї, мандруЇ в≥н м≥стами ≥ селами Ћ≥вобережноњ ”крањни, часто перебираючись ≥ в сус≥дн≥ губерн≥њ, даруючи народов≥ знанн¤ й досв≥д духовного самоп≥знанн¤. « 1753 по 1785 р≥к √.—коворода пише переважну б≥льш≥сть своњх поетичних твор≥в, що склали зб≥рку Ђ—ад Ѕожественних п≥сеньї. ѕростий ≥ образний стр≥й думок, доступн≥сть вченн¤, власний життЇвий подвиг привертали до його особистост≥ увагу вс≥Їњ сп≥льноти. ќсоблив≥сть же його подвижництва пол¤гаЇ в тому, що в≥н прагнув збудити Ђмисл¤чу силуї в свого народу, п≥дн¤ти в людин≥ все краще, закладене у нењ природою й Ѕогом, ≥ розвивати, долучаючи до ц≥нностей вищих ≥ в≥чних. ƒос¤гненн¤ ж њх означаЇ спас≥нн¤ й даруЇ щаст¤. “ак, у Ђтрудах праведнихї, ≥ ск≥нчив св≥й життЇвий шл¤х один з найген≥альн≥ших ф≥лософ≥в св≥ту √ригор≥й —авич —коворода. ѕомер в≥н 9 листопада 1794 року в сел≥ ѕан-≤ван≥вц≥ (нин≥ Ч —ковородин≥вка) на ’арк≥вщин≥. ѕеред смертю поет i ф≥лософ запов≥дав поховати себе на п≥двищенн≥ б≥л¤ гаю, а на могил≥ зробити напис: Ђ—в≥т ловив мене, та не сп≥ймавї. “аким чином √.—коворода ще раз за¤вив про свою в≥ддан≥сть духовному спасенному життю перед земними суЇтн≥стю ≥ марнотою. —еред загальноњ атмосфери кволого духу украњнськоњ нац≥њ XVIII стол≥тт¤ ¤скравим зблиском стало житт¤ будител¤ нац≥њ, ф≥лософа ≥ поета √ригор≥¤ —авича —ковороди. «даЇтьс¤, з сам≥с≥нького дна пол≥тичного занепаду, в час майже повноњ руњни колишньоњ велич≥ зТ¤вилас¤ постать, що уособлювала найкращ≥ ¤кост≥ нашого народу: незламн≥сть духу, волелюбство, мудр≥сть, подвижництво. √ен≥й народу, вт≥лений у постать мандр≥вного ф≥лософа-вчител¤, пробуджував колективний розум ≥ запалював його до прагненн¤ й утвердженн¤ ≥снуванн¤ в дус≥. ¬роджене в≥дчутт¤ ≥ набут≥ знанн¤ досить швидко виробилис¤ у √.—ковороди у непохитне переконанн¤, що животвор¤щим началом людини Ї њњ дух. —амоп≥знанн¤, заглибленн¤ у св≥й внутр≥шн≥й св≥т, ум≥нн¤ слухати себе, голос своЇњ сов≥ст≥ дозвол¤ють правильн≥ше й ч≥тк≥ше ос¤гнути покликанн¤ людини на ц≥й земл≥, викристал≥зувати думки ≥ почутт¤, аби навести духовний лад у своњй душ≥. Ѕо т≥льки в чистот≥, несуЇтност≥, благогов≥йност≥ й мудрост≥ можна почути ≥стинний голос свого внутр≥шнього Ђ¤ї, голос духу. ‘еномен постат≥ √ригор≥¤ —авича —ковороди Ч у дивовижному гармон≥йному поЇднанн≥ краси т≥лесноњ й духовноњ. ” власному житт≥ в≥н спов≥дував виразн≥ й тверд≥ принципи: самоп≥знанн¤ ≥ внутр≥шн¤ згода з волею Ѕога. ќкр≥м того, ф≥лософ пост≥йно наголошуЇ, що людина маЇ невичерпний духовний потенц≥ал, ¤кий лише необх≥дно спр¤мувати у потр≥бне русло, на справ≥ Ѕож≥: п≥знанн¤ ≥ творч≥сть. ” своњх ф≥лософських творах великий мислитель розм≥рковував над основами бутт¤. ¬роджена чутлив≥сть, схильн≥сть до роздум≥в, зд≥бн≥сть до знань, любов до прац≥ Ч все це спри¤ло формуванню особ-ливого внутр≥шнього св≥ту, наповненого ≥стинною мудр≥стю, справ-жн≥ми почутт¤ми. ÷е й дозволило йому визначити ч≥тку систему погл¤д≥в на щоденне земне ≥снуванн¤. ѕоказником такоњ справжньоњ мудрост≥ стало його перейманн¤ загальним станом духовност≥ свого сусп≥льства, йому було замало того, що в≥н збагнув, в≥дкрив дл¤ себе сенс ≥ рад≥сть бутт¤, йому бол≥ло зубожене ≥снуванн¤ своЇњ нац≥њ. Ѕажанн¤ допомогти, наставити на путь ≥стинний своњх ближн≥х штовхало його в нов≥ й нов≥ ман-др≥вки, аби нести просв≥тницьке, р¤т≥вне слово спас≥нн¤ спраглим душам. Ђўаст¤ наше Ї мир душевний, але мир цей до жодноњ речовини не стосуЇтьс¤; в≥н не золото, не ср≥бло, не дерево, не вогонь, не вода, не з≥рки, не планети... як здоровТ¤ маЇ свою точку не зовн≥, а всередин≥ т≥ла, так мир ≥ щаст¤ в найглибш≥й точц≥ душ≥ нашоњ перебуваЇ ≥ Ї здоровТ¤м њњ та нашим блаженством. «доровТ¤ т≥ла Ї не що ≥нше, ¤к мир т≥лесний, ¤к мир сердечний Ї пожива на здоровТ¤ душ≥, ≥ ¤к здоровТ¤ родитьс¤ п≥сл¤ очищенн¤ з т≥ла шк≥дливоњ й зайвоњ мокроти, матер≥ вс≥х хвороб, так ≥ серце, очищуване в≥д п≥длих св≥тських гадок, що турбують думку, починаЇ прогл¤дати схований усередин≥ себе скарб щаст¤ свого, в≥дчуваючи, н≥би п≥сл¤ хвороби, бажанн¤ поживи своЇњ, под≥бне до нашого гор≥ха, ¤кий зачинаЇ зерно житт¤ свого в звичайному колоску. ќцих-то, хто починаЇ себе п≥знавати, закликаЇ премудр≥сть божа у д≥м св≥й, на гостину...ї ќдержимий ≥деЇю духовного в≥дродженн¤ украњнськоњ нац≥њ, мудрець виношуЇ у своњй ментальност≥ образ справжнього громад¤нина своЇњ держави. ” ф≥лософському трактат≥ Ђ∆≥нка Ћотоваї √.—коворода говорить про подв≥йне народженн¤ людини: один раз ф≥зично, а другий Ч духовно. ÷¤, вдруге народжена, Ђ...людина в≥льна. ” висоту, вглиб, вшир л≥таЇ без меж. Ќе заважають њй н≥ гори, н≥ р≥ки, н≥ мор¤, н≥ пустел≥. ѕровидить в≥ддалене, прозираЇ приховане, загл¤даЇ у минуле, проникаЇ у майбутнЇ, ходить по поверхн≥ океану, вв≥ходить зачиненими дверима. ќч≥ њњ голубин≥, орлин≥ крила, прудк≥сть олен¤, левова в≥двага, в≥рн≥сть горлиц≥, вд¤чн≥сть лелеки, незлобн≥сть ¤гн¤ти, швидк≥сть сокола, журавлина бадьор≥сть. “≥ло њњ Ч д≥амант, смарагд, сапф≥р, ¤шма, кришталь ≥ руб≥н. Ќад головою њњ л≥таЇ седмиц¤ божих птах≥в: дух смаку, дух в≥ри, дух над≥њ, дух милосерд¤, дух поради, дух прозр≥нн¤, дух чистосерд¤. √олос њњ Ч голос грому...ї ѕеред нами словесний портрет мовби ≥деальноњ людини, виплеканий у¤вою ≥ досв≥дом ф≥лософа, що вт≥лив у ньому найкращ≥ моральн≥ та ф≥зичн≥ ¤кост≥. ”весь творчий доробок √ригор≥¤ —ковороди, ¤кий включаЇ 17 ф≥лософських твор≥в, 7 переклад≥в, зб≥р-ник Ђ—ад Ѕожественних п≥сеньї, ЂЅайки ’арк≥вськ≥ї, Ч це Їдина система погл¤д≥в, Їдина ф≥лософ≥¤. —вого часу ≤.‘ранко назвав √.—ковороду Ђнац≥ональним ф≥лософомї, оск≥льки в≥н дав вираженн¤ глибоким ≥ суттЇвим духовним ц≥нност¤м нац≥њ. ћудр≥сть √.—ковороди вир≥шальною м≥рою була виплекана премудр≥стю в≥ри. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ розум≥нн¤ смерт≥. ¬оно узгоджуЇтьс¤ з догматами в≥ри: смерть ¤к в≥нець житт¤ ≥ двер≥ в безсмерт¤. Ђ“реба своЇчасно приготувати соб≥ зброю проти цього ворога не р≥зного роду м≥ркуванн¤ми, бо вони не д≥йсн≥, але спок≥йним узгодженн¤м своЇњ вол≥ з волею “ворц¤. “акий душевний мир готуЇтьс¤ заздалег≥дь, в≥н зростаЇ тихо у тайн≥ серц¤, зм≥цнюЇтьс¤ почуванн¤м зробленого добраї. ”св≥домлюючи своЇ покликанн¤ й часове призначенн¤ пробудженн¤ духу нац≥њ, √ригор≥й —авич —коворода кожним словом, кожним кроком, кожним помислом виконував свою м≥с≥ю. ¬ласним житт¤м в≥н канон≥зував висок≥ моральн≥ принципи: волелюбн≥сть, тверд≥сть духу, г≥дн≥сть, щир≥сть, добролюбство, прагненн¤ мудрост≥, над≥йн≥сть, любов до ближнього. ÷им утверджувалис¤ моральн≥ п≥дмурки нового украњнського сусп≥льства. “ворча спадщина великого ф≥лософа стала невичерпним джерелом мудрост≥ й життЇдайноњ наснаги дл¤ украњнського народу на довг≥-довг≥ в≥ки. ¬она злободенна й сьогодн≥. ¬она актуальною буде ≥ завтра. ћеж≥ духовному вдосконаленню людини так ≥ не визначено. ** ѕодивись на людину ≥ п≥знай њњ! Ќа кого схожа ≥стинна людина, що пануЇ в плот≥? ѕод≥бна на добрий ≥ повний колос. –озсуди ж: не стебло з листочками Ї колос, не солома його, не полова, не зовн≥шн¤ шк≥рка, що од¤гаЇ зерно, ≥ не т≥ло зерна, а колос Ї сама сила, ¤ка створюЇ стебло, солому, т≥ло зерна й ≥нше, у т≥й сил≥ все оте невидимо перебуваЇ. ¬она ви¤вл¤Ї все те весною, коли вс¤ зовн≥шн≥сть на зерн≥ з≥гнила, щоб утворенн¤ плоду не було приписане мертв≥й земл≥, тобто гниюч≥й зовн≥шност≥, а щоб вс¤ слава була в≥ддана невидимому Ѕогу, ¤кий усюди д≥Ї своЇю таЇмною правицею, щоб лиш в≥н був у всьому голова, а вс¤ ≥нша зовн≥шн≥сть Ч пТ¤та. ¬≥д колоска поступи до людини. ” колос≥ ти бачив солому, полову, шк≥рку, та не там Ѕог. ƒе ж? ” невидим≥й рослинн≥й сил≥ Ѕог виростив нам колос невидимою силою. √л¤нь же на т≥лесн≥сть людини: не там сила Ѕожа! ¬она у њњ невидимост≥ заховалас¤. ѕ≥дн≥ми ж в≥д земноњ плот≥ думки твоњ ≥ зрозум≥й в соб≥ людину, народжену в≥д Ѕога, а не створену в останн≥й час житт¤! –ослинна сила зерна Ї голова всього т≥ла, таЇмна д≥йсн≥сть невидимого Ѕога: п≥знай у соб≥ силу розумну, слово Ѕоже, слово в≥чне, правицю Ѕожу, закон, владу, царство, невидим≥сть, образ ќтц¤ Ќебесного! –озкрий серце твоЇ дл¤ прийн¤тт¤ в≥ри ≥ дл¤ об≥йм≥в того чолов≥ка, котрий своЇму ќтцю Ќебесному Ч зам≥сть сили його ≥ зам≥сть правиц≥ його нав≥ки в≥к≥в. ÷е нас≥нн¤ твоЇ, зерно твоЇ простор≥ше в≥д небес ≥ земних к≥л, це видиме небо ≥ ц¤ земл¤ в ньому ховаютьс¤, ≥ чи не зможе зберегти тебе це нас≥нн¤? јх! Ѕудь упевнений, що найнечутлив≥ша волосина твоЇњ голови, втративши свою зовн≥шн≥сть, у ньому (нас≥нн≥) без ус¤коњ шкоди заховаЇтьс¤, збережетьс¤, стане благою! ќ нас≥нн¤ благословенне, людино ≥стинна, Ѕожа! ¬с¤ видим≥сть Ї њњ п≥дн≥жж¤. —ама вона в соб≥ носить царство, онебеснюючи вс¤кого ним просв≥щеного ≥ наповнюючи своњм всенаповненн¤м, с≥вши на м≥сц≥ правиц≥ (праворуч) ќтц¤ Ќебесного нав≥ки. /**√.—коворода.**/ ** ќд¤гавс¤ в≥н пристойно, але просто; њжу мав, що складалас¤ з трав, плод≥в ≥ молочних приправ, споживав њњ ввечер≥, п≥сл¤ заходу сонц¤; мТ¤са та риби не њв не через марнов≥рство, а ≥з своЇњ внутр≥шньоњ потреби; дл¤ сну вид≥л¤в свого часу не б≥льше чотирьох годин на добу; вставав до зор≥ ≥, коли дозвол¤ла погода, завжди ходив п≥шки за м≥сто прогулюватис¤ на чисте пов≥тр¤ ≥ в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, вс≥м задоволений, добродушний, принижений перед ус≥ма, охочий до слова, де не змушений говорити, ≥з усього виводив мораль, шанобливий до будь-¤кого стану людей, в≥дв≥дував хворих, ут≥шав печальних, д≥лив останнЇ з не≥мущими, вибирав ≥ любив друз≥в за њхнЇ серце, мав побожн≥сть без марнов≥рства, вчен≥сть без зазнайства, поводженн¤ без лестощ≥в.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
