Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: —осюра ¬олодимир
¬олодимир ћиколайович —осюра Ч видатний л≥рик нашоњ епохи, автор понад 80 зб≥рок поез≥й, широких еп≥чних в≥ршованих полотен (поем), роману У“рет¤ –отаФ. « творч≥стю ¬олодимира —осюри украњнська л≥тература поповнилась новими темами героњчноњ ≥ траг≥чноњ боротьби нашого народу за свободу ≥ незалежн≥сть, за краще житт¤, збагатилась зразками високоњ громад¤нськоњ й ≥нтимноњ л≥рики, образами ≥ картинами ≥ндустр≥ального ƒонбасу, його людей. Ћюбов до р≥дного донецького краю стала пров≥дним мотивом його поетичноњ творчост≥. « син≥вською в≥ддан≥стю в≥н признававс¤ в одному ≥з своњх в≥рш≥в:
≤ снитьс¤, все снитьс¤ й донин≥
бер≥зки тонкий силует.
’оч знаний ¤ вс≥й Ѕатьк≥вщин≥,
а все ж ¤ донецький поет.
јбо в ≥ншому твор≥:
Ўвидкий ƒ≥нець, ≥ шум сосон,
≥ аромати мТ¤ти-рути,
¤к золотий дитинства сон,
мен≥ н≥коли не забути.
—кладною, а ≥нколи суперечливою була дол¤ поета. ўе не про все з його життЇвого шл¤ху ми сьогодн≥ знаЇмо. ’оча б, здавалос¤, розкрив душу читачев≥ письменник , н≥чого не приховав у своЇму прозовому твор≥ Чроман≥ У“рет¤ –отаФ (повн≥стю виданий 1988 р.). “ут в≥н розпов≥в нам про те , ¤к гл¤нув у в≥ч≥ смерт≥ у полон≥ червоних. « цього твору взнаЇмо, що насправд≥ п≥шов —осюра добровольцем не до червоноарм≥йц≥в, а до в≥йська ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ÷≥ факти були в≥дом≥ небагатьом. ѓх приховували, щоб у св≥домост≥ м≥льйон≥в сформувати образ в≥дданоњ оф≥ц≥йн≥й влад≥ людини, палкого пропагандиста рад¤нського способу житт¤. ≤ треба сказати, що це вдавалос¤ зробити через сотн≥ тис¤ч шк≥льних п≥дручник≥в, рад≥о, к≥но, пресу. “а й сам ¬олодимир ћиколайович багатьма своњми творами допомагав творити цей м≥ф про себе, в≥дход¤чи в≥д життЇвоњ правди.
¬лада цупко тримала його у своњх руках, даруючи житт¤ поету взам≥н на патр≥отичн≥ рад¤нськ≥ в≥рш≥. ј щоб —осюра був слухн¤н≥шим, було арештовано ≥ запроторено до табор≥в його дружину ћар≥ю. —амого письменника шл¤хом цькувань неодноразово було доведено до псих≥чних зрив≥в, до стал≥нських УпсихушокФ.
≤ все ж ¬олодимир —осюра попри вс≥л¤к≥ життЇв≥ незгоди зм≥г бути справжн≥м поетом. ” його поетичному доробку знаходилось м≥сце поез≥¤м, ¤к≥ будили у читач≥в в≥дчутт¤ справжньоњ краси, душевноњ щирост≥ ≥ люд¤ност≥. Ѕагато в≥рш≥в поет присв¤тив коханню, поваги до природи, до людини прац≥. “а про що б поет не писав, в≥н шукав ≥ знаходив можлив≥сть розпов≥сти про св≥й вугл¤ний край, про р≥дн≥ серцю Ќадд≥нц≥вТ¤, про невТ¤нуче коханн¤, ¤ке тут зародилос¤ :
«адума, ≥ спомини, й спок≥й...
«найом≥ ≥ мил≥ м≥сц¤,
де гай задививс¤ високий
в глибок≥њ води ƒ≥нц¤.
≤ гори крейд¤н≥, ≥ поле,
ос¤¤н≥, повн≥ окрас,
¤ вас не забуду н≥коли,
хоч в м≥сто п≥шов ¤ од вас.
ј така поез≥¤, ¤к УЋюб≥ть ”крањнуФ, виразила найпалк≥ш≥ прагненн¤ сотень тис¤ч, м≥льйон≥в украњнц≥в , що хот≥ли бачити свою крањну в≥льною ≥ незалежною. ” цьому твор≥ поет зм≥г п≥дн¤тись над вузькокласовими ≥ парт≥йними ≥нтересами тод≥шньоњ ≥деолог≥њ й осп≥вати самоц≥нн≥сть ”крањни ¤к держави, ¤к сповненоњ самоповаги ≥ сили крањни.
ѕоет писав:
Ћюб≥ть ”крањну, ¤к сонце люб≥ть,
¤к в≥тер, ≥ трави, ≥ води,
в годину щасливу ≥ рад≥сну мить,
люб≥ть у годину негоди...
Ћюб≥ть ”крањну у сн≥ й на¤ву,
вишневу свою ”крањну,
красу њњ в≥чно живу ≥ нову,
≥ мову њњ соловТњну...
÷ей в≥рш ¤к спалах правдивого вогню проривавс¤ серед темр¤ви покори й облудного славосл≥вТ¤ на честь кривавих керманич≥в держави ≥ м≥сцевих Ув≥рних син≥в рад¤нськоњ ”крањниФ. —осюра вказував народу ≥стинн≥, нефальшив≥ ц≥нност≥ житт¤. ÷ього простити йому влада не могла. –азом з тим ≥ позбавити поета житт¤ чи свободи власть ≥мущим було невиг≥дно. ѕочалос¤ привселюдне ≥ широкомасштабне оббр≥хуванн¤ поета, звинуваченн¤ в ус≥х смертних гр≥хах.
Ќелегким був життЇвий путь поета. « болем ≥ журбою сприймав в≥н страшну наругу над собою ≥ над своњм народом. “а все ж наперек≥р стражданн¤м з його душ≥, з його поетичного серц¤ виривавс¤ сп≥в любов≥ до житт¤, до прекрасноњ невТ¤нучоњ молодост≥, до милоњ серцю ƒонеччини:
“ам, ¤к н≥де син≥Ї р≥дне небо,
тече вода ƒ≥нц¤ мил≥ш в≥д вод ус≥х.
ќ, земле ти мо¤, нема р≥дн≥ш за тебе!
ƒо старост≥ тебе у п≥сн≥ ¤ збер≥г.
«а це ми й любимо палке слово нашого поета-земл¤ка, вивчаЇмо в школах ≥ вузах, збер≥гаЇмо у серц¤х . (¬.ќл≥ф≥ренко)
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
