Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: —имоненко ¬асиль
1956 р≥к. ѕ≥сл¤ знаменитого XX з'њзду ѕ–—, на ¤кому тод≥шн≥й б≥льшовицький генсек ћикита ’рущов вжахнув св≥т убивчо-викривальною допов≥ддю про нечуван≥ злод≥¤нн¤ стал≥нськоњ бандократ≥њ, здавалос¤ б, на наш≥й вистраждан≥й земл≥ н≥коли не повторитьс¤ розгнуздана вакханал≥¤ багатом≥льйонного людомору. “а недарма в народ≥ кажуть: ≥з крокодилових ¤Їць орли не вил≥тають. як засв≥дчило житт¤, н≥коли тотал≥таризму не набути людського обличч¤. Ќе минуло й дес¤ти л≥т п≥сл¤ останнього цунам≥ стал≥нських репрес≥й зими 1953 року, ¤к над ”крањною знову зама¤чила лихов≥сна примара пол≥тичного терору. Ќа той час на ≥сторичну арену ступило бунт≥вливе покол≥нн¤ ш≥стдес¤тник≥в, ¤ке й стало об'Їктом зв≥р¤чоњ ненавист≥ принишклих п≥сл¤ критики культу особи стал≥н≥ст≥в. ўе одеб≥лений од необмеженоњ влади ’рущов лишавс¤ на вс≥х найвищих парт≥йних ≥ державних щабл¤х, а вчорашн≥ стал≥нськ≥ круки згра¤ми потайки зл≥талис¤ п≥д чорне крило Ћеон≥да ЅрежнЇва ≥ зат¤то гострили сокири дл¤ реваншистського терору. ѕершими мали злет≥ти голови розумник≥в ≥з Ђгнилоњї ≥нтел≥генц≥њ, ¤ка за природою своЇю була непримиренним ворогом будь-¤коњ тиран≥њ. ј найпершими серед перших повинн≥ були розкришитис¤ п≥д обухом нового людомору черепи в≥льнодумних письменник≥в. ≤ коли розпочалас¤ повзуча реставрац≥¤ стал≥нщини, саме народн≥ речники в≥дкрили своњми лобами брами концтабор≥в ≥ таЇмних кадеб≥стських психушок. ¬ ”крањн≥ скорбний мартиролог брежнЇвського терору судилос¤ започаткувати не комусь ≥ншому, ¤к двадц¤тивосьмил≥тньому талановитому поетов≥, сурмачев≥ знедоленого покол≥нн¤ д≥тей в≥йни ¬асилев≥ —имоненку. Ќародивс¤ ¬асиль јндр≥йович на другий день –≥здв¤них св¤т (8 с≥чн¤) 1935 року в глухому поселенн≥ Ѕ≥њвц≥ Ћубенського району на ѕолтавщин≥ в с≥м'њ колгоспник≥в. ƒитинство його, за словами ќлес¤ √ончара, чуло риданн¤ матер≥в, що божевол≥ли в≥д гор¤ над фронтовими похоронками, воно брело за ними скородити повоЇнн≥ пол¤, т¤жко добувати хл≥б насущний. —купе на ласку було, м≥нами й снар¤дами бавилос¤ його дитинство, коли в≥д зап≥зн≥лих вибух≥в десь б≥л¤ степового вогнища ставали ≥нвал≥дами д≥ти Ч ц≥ найбезвинн≥ш≥ жертви в≥йни. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ 1952 року середньоњ школи ¬асиль вступив на факультет журнал≥стики ињвського ун≥верситету. ќдержавши через п'¤ть рок≥в диплом Ђл≥тописц¤ сучасност≥ї, працював у редакц≥¤х газет Ђћолодь „еркащиниї, Ђ„еркаська правдаї, Ђ–об≥тнича газетаї. ѕроте зм≥стом ≥ сенсом його житт¤ була поез≥¤ ≥ т≥льки поез≥¤. ѕро становленн¤ поет≥в, ¤к правило, пишуть: в≥рш≥ складав ще на шк≥льн≥й лав≥, друкуватис¤ почав у студентськ≥ л≥та. ÷ей стереотип абсолютно не п≥дходить дл¤ ¬асил¤ —имоненка. ѕо-юначому щиро пов≥ривши п≥сл¤ XX з'њзду ѕ–— в торжество правди, свободи й демократ≥њ, в≥н на повн≥ груди вдихнув озон хрущовськоњ Ђв≥длигиї ≥ не вв≥йшов, а в≥тром-в≥тров≥нн¤м ув≥рвавс¤ в затхлу царину тод≥шнього красного письменства. ¬же перш≥ його поез≥њ, що бурхонули на шпальти пер≥одики, засв≥дчили: в украњнськ≥й л≥тератур≥ з'¤вивс¤ самобутн≥й ≥ зр≥лий ћайстер. як справедливо зазначала народжена хрущовською Ђв≥длигоюї критика, —имоненко вразив читача не запаморочливими формал≥стичними новац≥¤ми, не вишуканим мереживом сл≥в, а ос¤¤нн¤м краси власноњ душ≥, справжн≥стю почутт≥в, ≥нтелектуальною висок≥стю ≥ молодечим завз¤тт¤м. ”же перша його зб≥рка поез≥й Ђ“иша ≥ гр≥мї (1962) стала ¤скравим ¤вищем не лише в тод≥шн≥й зпекот≥л≥й л≥тератур≥, а й у сусп≥льному житт≥ ”крањни. “акий творчий старт легко м≥г запаморочити молодого поета, збити його на соцреал≥стичн≥ ман≥вц≥. як це, до реч≥, сталос¤ з багатьма його ровесниками-в≥ршописц¤ми. ћалообдарован≥ в≥д природи, але жад≥бн≥ до грошей ≥ слави, вони наввипередки пробивалис¤ у Ђв≥рн≥ п≥дручн≥ парт≥њї, аби прицмулитис¤ до номенклатурного корита, нахапати л≥тературних прем≥й, одержати депутатськ≥ мандати, вс≥стис¤ в редакторськ≥ кр≥сла, стати бодай тимчасовими власниками державних автомашин ≥ дач, безкоштовних закордонних во¤ж≥в. —имоненка н≥трохи не манила вс¤ ц¤ м≥шура. Ќе з службового обов'¤зку, а за вел≥нн¤м серц¤ ¬асилев≥ бол≥ли рани р≥дного народу, його злиденн≥сть, безправ'¤, загроза нац≥онального виродженн¤. —аме оприлюдненню цих пекучих проблем в≥н ≥ посв¤тив своЇ талановите перо, що, звичайно ж, не могло подобатис¤ партноменклатур≥. ј ще б≥льше не подобалас¤ њй поетова неп≥дкупн≥сть, його загострена соц≥альна чутлив≥сть, причетн≥сть до сусп≥льно-пол≥тичного руху, породженого розв≥нчанн¤м злочин≥в стал≥н≥зму неконформ≥стським племенем ш≥стдес¤тник≥в. як в≥домо, напровесн≥ 1960 року в иЇв≥ з вол≥ пробудженого хрущовською Ђв≥длигоюї юнацтва був заснований луб творчоњ молод≥. Ќа сусп≥льно-пол≥тичн≥й арен≥ на горе партократам з'¤вилас¤ ≥н≥ц≥ативна й динам≥чна громадська ≥нституц≥¤, ¤ка ставила своЇю метою об'Їднати духовн≥ й ф≥зичн≥ зусилл¤ молодого покол≥нн¤ дл¤ розбудови оновленоњ ”крањни. ’оча на той час —имоненко жив ≥ працював у „еркасах, проте разом з јллою √орською й ≤ваном ƒрачем, Ћ≥ною остенко й ≤ваном —в≥тличним, ™вгеном —верстюком ≥ ¬асилем —тусом, ћиколою ¬≥нграновським ≥ ћихайлом Ѕрайчевським в≥н став душею ≥ окрасою цього лубу. ќхоче роз'њжджав по ”крањн≥, ¤к загальновизнаний поет брав участь у л≥тературних вечорах ≥ творчих дискус≥¤х, виступав перед роб≥тничою та с≥льською молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесник≥в нац≥ональну самосв≥дом≥сть ≥ жагу до нац≥онального в≥дродженн¤. ѕроте просв≥тницька д≥¤льн≥сть не задовольн¤ла ¬асил¤. ¬≥д природи людина д≥ла, в≥н прагнув роботи з конкретними, зримими результатами. “акими результатами, ¤к≥ б унеможливили в майбутньому реставрац≥њ стал≥нщини на р≥дн≥й земл≥. —коро в луб≥ творчоњ молод≥ дл¤ ¬асил¤ знайшлас¤ робота до душ≥. “од≥, коли в≥н прилучивс¤ до ком≥с≥њ, котра мала перев≥рити чутки про масов≥ розстр≥ли в енкаведистських кат≥вн¤х ≥ в≥дшукати м≥сце потаЇмних поховань жертв стал≥нського терору. –азом з јллою √орською вони обходили дес¤тки прикињвських с≥л, опитали сотн≥ й сотн≥ тамтешн≥х жител≥в, ви¤вили урочища, де, за св≥дченн¤м сел¤н, б≥льшовицьк≥ кати ховали сл≥ди своњх мерзенних злочин≥в, —аме за участю —имоненка на основ≥ незаперечних речових доказ≥в дл¤ людства були в≥дкрит≥ таЇмн≥ братськ≥ могили жертв стал≥н≥зму на Ћук'¤н≥вському ≥ ¬асильк≥вському кладовищах, у хащах Ѕик≥вн¤нського л≥су. «а його участю тод≥ ж був написаний ≥ в≥дправлений до ињвськоњ м≥ськради ћеморандум ≥з вимогою оприлюднити ц≥ м≥сц¤ печал≥ й перетворити њх у нац≥ональн≥ ћемор≥али. «вичайно, керована Ђв≥рними лен≥нц¤миї ињвська м≥ськрада брутально з≥гнорувала заклик поета до морального очищенн¤ перед нагло уб≥Їнними. ѕроте цей вчинок ¬асил¤ —имоненка сл≥д вважати високим громад¤нським подвигом ≥ водночас власноручним смертним вироком. Ѕо в≥дтод≥ талановитий майстер слова опинивс¤, за компарт≥йною терм≥нолог≥Їю, Ђв сфер≥ особливого зац≥кавленн¤ в≥дпов≥дних державних орган≥вї. ўоправда, ще задовго до пол≥тичного краху великого Ђкукурузникаї ’рущова —имоненко ч≥тко ≥ недвозначно усв≥домив, що за обнад≥йливими Ђв≥длигамиї не завжди настають жадан≥ весни. Ѕ≥льше того, йому дедал≥ ч≥тк≥ше вчувалос¤ лихов≥сне потр≥скуванн¤ гр¤дущих сусп≥льних мороз≥в. ’≥ба ж не про повзучу реан≥мац≥ю стал≥н≥зму св≥дчив бандитський розг≥н ≥з застосуванн¤м пожежних машин ≥ водомет≥в мирноњ сходки кињвськоњ молод≥ б≥л¤ пам'¤тника “арасу Ўевченку в соту р≥чницю прибутт¤ з ѕетербурга домовини з прахом обзар¤ дл¤ перепохованн¤ в украњнськ≥й земл≥? ј що означало сп≥шне видобутт¤ сусловц¤ми з ≥деолог≥чних прискринк≥в пронафтал≥неного жупела украњнського буржуазного нац≥онал≥зму? „и ¤к можна було розц≥нити свав≥лл¤ цензури, ¤ка в кожному правдивому слов≥ поета чи газет¤ра вбачала Ђнаклеп на прекрасну рад¤нську д≥йсн≥стьї або Ђпаплюженн¤ соц≥ал≥стичних ≥деал≥вї?.. —корботною еп≥таф≥Їю звучать слова, записан≥ —имоненком до свого щоденника 3 вересн¤ 1963 року: Ђƒруз≥ моњ принишкли, про них не чути й слова. ƒрукован≥ органи стали ще бездарн≥шими й зухвал≥шими. ЂЋ≥тературна ”крањнаї каструЇ мою статтю, Ђ”крањнаї знущаЇтьс¤ над в≥ршами. ожен лакей робить, що йому заманетьс¤... ƒо цього ще можна додати, що в кв≥тн≥ були зн¤т≥ моњ в≥рш≥ у Ђ«м≥н≥ї, зар≥зан≥ в Ђ∆овтн≥ї, пот≥м над≥йшли гарбузи з Ђƒн≥праї й Ђ¬≥тчизниїЕ —к≥льки в цих р¤дках г≥ркоти й доконечного смутку! ўоправда, на той час ¬асиль уже точно знав, що йому лишилос¤ три чисниц≥ до смерт≥. «нав давно, але, будучи людиною мужньою ≥ трохи фатал≥стичною, не скарживс¤ на долю. ™дине, що пекло йому душу, отруювало останн≥ дн≥ житт¤, то це Ч усв≥домленн¤ того, що примаскован≥ вбивц≥, ¤к≥ прирекли його в могилу, залишатьс¤ верховодити на б≥лому св≥т≥ й будуть безкарно чинити своњ чорн≥ справи. —мерть двадц¤тивосьмир≥чного лицар¤ украњнськоњ поез≥њ уже три дес¤тил≥тт¤ оповита ¤дучим туманом загадок, легенд, м≥щанських пл≥ток. Ќ≥, в правильност≥ висновк≥в патологоанатом≥в н≥хто не сумн≥ваЇтьс¤, а от що передувало тим висновкам... Ќе т≥льки в пору кн¤зюванн¤ Ђтоваришаї ўербицького в ”крањн≥, а нав≥ть у роки горбачовськоњ Ђперебудовиї на цю тему було накладено ¤кнайсувор≥ше табу. ј суть ретельно охоронюваного секрету пол¤гаЇ в тому, що ¬асил¤ —имоненка по-зв≥р¤чому Ђобробилиї, а точн≥ше Ч прибили охоронц≥ громадського пор¤дку в м≥л≥цейських мундирах. —талос¤ це вл≥тку 1962 року. Ќа зал≥зничному вокзал≥ в „еркасах м≥ж буфетницею тамтешнього ресторану ≥ —имоненком випадково спалахнула щонайбанальн≥ша суперечка: за к≥льканадц¤ть хвилин до об≥дньоњ перерви самоправна господин¤ прилавка в≥дмовилас¤ продати ¬асилев≥ коробку цигарок. “ой, звичайно, обуривс¤. Ќа шум-гам нагодилос¤ двоЇ чергових м≥л≥ц≥онер≥в ≥, ¤сна р≥ч, зажадали в —имоненка документи. Ќе передбачаючи н≥чого лихого, ¬асиль пред'¤вив редакц≥йне посв≥дченн¤. якби на м≥сц≥ —имоненка опинивс¤ будь-хто ≥з черкащан, конфл≥кт на цьому, напевно б, ≥ вичерпавс¤. јле охоронц≥ пор¤дку, побачивши перед собою в≥домого поета, раптом н≥би показилис¤. «ам≥сть того щоб допомогти йому залагодити перепалку з буфетницею ≥ побажати щасливоњ пут≥-дороги, ¤к це належало б нормальним люд¤м, вони безцеремонне скрутили ¬асилев≥ руки й на очах здивованого натовпу пот¤гли силом≥ць до вокзальноњ к≥мнати м≥л≥ц≥њ. ≤ була ц¤ наруга вчинена над автором попул¤рноњ в ”крањн≥ книжки Ђ“иша ≥ гр≥мї зовс≥м не випадково. ” цив≥л≥зованих сусп≥льствах завжди вважалос¤ неписаним законом: т≥льки поетам Ѕог дарував право бути речниками р≥дного народу. ” протруЇн≥й класовою ненавистю б≥льшовицьк≥й ≥мпер≥њ, де вс≥ загальнолюдськ≥ пон¤тт¤ поставлен≥ з н≥г на голову, право говорити в≥д ≥мен≥ труд¤щих нахабно узурпували парт≥йн≥ вожд≥. јби позбутис¤ будь-¤коњ конкуренц≥њ в боротьб≥ за вплив на маси, вони моб≥л≥зували вс≥ ресурси пропагандистського, адм≥н≥стративного та карального апарат≥в дл¤ дискредитац≥њ, обпльовуванн¤, а то й ф≥зичного винищенн¤ справжн≥х народних речник≥в. Ќедаремно ж в устах стал≥н≥ст≥в слово Ђпоетї було символом не просто Ђгнилого ≥нтел≥гентаї, а пол≥тичного в≥дступника, примаскованого контрика, потенц≥йного ворога народу. ¬ останн≥й фаз≥ правл≥нн¤ ’рущова перелицьован≥ стал≥н≥сти, послуговуючись досв≥дом пол≥тичних судових процес≥в 30-х рок≥в, винуватцем ус≥х б≥д в крањн≥ виставили творчу ≥нтел≥генц≥ю. ≤ найперше м≥сце серед вигаданих в≥дьом за б≥льшовицькою традиц≥Їю було зарезервоване письменникам. “ому вихован≥ на постулатах неостал≥н≥стськоњ пол≥тграмоти черкаськ≥ страж≥ пор¤дку, здибавшись ≥з в≥домим украњнським поетом, ≥дейно й морально були п≥дготовлен≥ до того, ¤к ≥з ним вчинити. ”же н≥коли й н≥кому точно не встановити, ¤ка Ђдушевнаї розмова в≥дбулас¤ в них ≥з —имоненком, але факт залишаЇтьс¤ фактом: т≥Їњ лихов≥сноњ ноч≥ ¬асиль нев≥домо чому опинивс¤ в камер≥ затриманих л≥н≥йного в≥дд≥ленн¤ м≥л≥ц≥њ аж у м≥стечку —м≥ла, що за 30 к≥лометр≥в в≥д обласного центру. оли наступного ранку в редакц≥њ газети, де працював —имоненко, стало в≥домо про сумну пригоду ¬асил¤, в —м≥лу негайно вињхали його колеги-журнал≥сти ѕетро ∆ук, ¬≥ктор ќнойко ≥ поет ћикола Ќегода. —корбний репортаж про ту поњздку опубл≥кувала 27 лютого 1992 року ЂЋ≥тературна ”крањнаї. ќсь уривок ≥з нього: Ђ оли ¬асиль (визволений з ув'¤зненн¤ друз¤ми. Ч ќ. ћ.) с≥в на переднЇ сид≥нн¤ поруч ≥з шофером, повернувс¤ до нас ≥ закотив рукава сорочки: Ч ќсь подив≥тьс¤... ћи жахнулис¤: вс≥ руки були в синц¤х. Ч ј на т≥л≥, здаЇтьс¤, жодних сл≥д≥в. ’оч били. „им били, не знаю. як≥сь товст≥ палиц≥, шк≥р¤н≥ ≥ з п≥ском, чи що. ќбробили профес≥йно. ≤ ц≥лили не по м'¤кому м≥сцю, а по спин≥, попереку. Ч «а що? Ч вихопилос¤ в нас. я, бачте, њм не сподобавс¤. оли везли туди, погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситис¤, на кол≥нах повзатимеш. я ж њх пол≥ца¤ми об≥звав ≥ ще... ¬они зат¤тими ви¤вилис¤. як же: потрапила до рук така птиц¤. “а, мабуть, ≥ звикли ставитис¤ до людей, ¤к до бидла... Ч ¬асиль вила¤вс¤ ≥ пот≥м додав: Ч ” тому каземат≥ мене зачинили. я почав грюкати в двер≥. ƒовго не в≥дчин¤ли. я ще дужче. «'¤вивс¤ один здоровило, ¤к лещатами, скрутив за спину руки, на зап'¤ст¤ наче зашморг накинув, штовхнув донизу на дерев'¤ний лежак ≥ прив'¤зав до нього по¤сами, що там були. “епер ¤ вже не м≥г ≥ ворухнутис¤. –уки пекло, ¤к у вогн≥. ажу: що ж ти робиш, гад? ќтод≥ в≥н ≥ почав мене лупцювати. ≤ зараз в≥дчуваю, н≥би щось об≥рвалось усередин≥...ї ўось об≥рвалось усередин≥... ќте ¬асилеве з≥знанн¤ друз¤м Ђпо гар¤чих сл≥дахї ≥ Ї ключем до розум≥нн¤ його передчасноњ смерт≥. —аме в задрипаному л≥н≥йному в≥дд≥ленн≥ м≥л≥ц≥њ м≥ста —м≥ли сл≥д шукати витоки —имоненковоњ трагед≥њ. “ак, його не вбили в каталажц≥ мордовороти в син≥х мундирах, зате садистськими побо¤ми прирекли на пов≥льне й мученицьке вмиранн¤. ¬≥дтод≥ ¬асиль уже не жив нормальним житт¤м, а нудив св≥том. Ѕо н≥ на хвилину його не полишали нестерпн≥ бол≥ в попереку, притамувати ¤к≥ медицина ви¤вилас¤ безсилою. ≤ хоч що б там баз≥кали компарт≥йн≥ адвокати брежнЇвщини, смерть поета —имоненка аж н≥¤к не була випадковою. як засв≥дчили подальш≥ сусп≥льн≥ под≥њ, под≥бним способом, запозиченим у гестапо, були Ђзнешкоджен≥ї журнал≥ст ™вген Ўинкарук, художниц¤ јлла √орська, композитор ¬олодимир ≤васюк... ѕередчасна смерть позбавила ¬асил¤ нев≥дворотноњ неминучост≥ пройти через голгофу мордовських тюрем ≥ потаЇмних психушок, ¤к це випало багатьом його ровесникам-ш≥стдес¤тникам. ј в тому, що репрес≥њ чатували на ¬асил¤, немаЇ ан≥найменшого сумн≥ву. Ѕо ще за житт¤ поета сусловська цензура поставила нездоланн≥ рогатки кожному його творов≥ на шл¤ху до читача. ј п≥сл¤ панахиди, коли ще й земл¤ не запала на ¬асилев≥й могил≥, з чийогось сатанинського благословенн¤ ≥м'¤ —имоненка стало швидко обростати струповинн¤м осоружних вигадок, п≥длих ≥нсинуац≥й, зл≥сних наклеп≥в. —л≥пому було видно: поет —имоненко нав≥ть мертвий був страшний ≥ ненависний денац≥онал≥зован≥й брежнЇвськ≥й партократ≥њ. « неймов≥рними труднощами ¬асилевим друз¤м доводилос¤ Ђпробиватиї у св≥т кожну його книжку. ≤ все ж завд¤ки колективним зусилл¤м читач д≥став змогу одержати —имоненков≥ Ђ«емне т¤ж≥нн¤ї (1964), зб≥рку новел Ђ¬ино з тро¤ндї (1965), Ђѕоез≥њї (1966), Ђ»збранна¤ лирикаї (1968), ЂЋебед≥ материнстваї (1981), том вибраних поез≥й (1985) та дв≥ книжечки дл¤ д≥тей. ¬≥д≥йшов ¬асиль —имоненко за межу житт¤ 14 грудн¤ 1963 року.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
