Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: —в≥тличний ≤ван
∆иттЇвий ≥ творчий шл¤х нашого письменника-земл¤ка багато в чому схожий на дол≥ тих Ђш≥стдес¤тник≥вї, ¤к≥, зрозум≥вши кричущ≥ протир≥чч¤ хрущовсько-брежнЇвськоњ епохи, не змогли прийн¤ти подв≥йну мораль рад¤нського сусп≥льства. ј Ђш≥стдес¤тникамиї в ≥стор≥њ нашоњ культури прийн¤то називати тих письменник≥в ≥ митц≥в, творч≥сть ¤ких починалась у пору Ђхрущовськоњ в≥длигиї на меж≥ 50Ч60 рок≥в, ¤к≥ обрали шл¤х боротьби за свободу творчост≥ ≥ права людини. ƒосить влучно про це покол≥нн¤ сказав один з когорт≥; Ђш≥стдес¤тник≥вї, в≥домий сьогодн≥ есењст ≥ культуролог ™вген —верстюк: Ђ—тривожен≥ в≥йною, гартован≥ злидн¤ми, оглушен≥ тотальною ≥део≥лог≥Їю, Ћюди раптом прокинулись в≥д пад≥нн¤ страшного ≥дола (—тал≥наЧ¬. ќ.) ≥ кинулись до пробоњни в ст≥н≥, де в≥н упав. ÷≥л≥ ≥деолог≥чн≥ загони було кинуто на зал≥пленн¤ пробоњн. ќднак одиниц≥ кинулись њх розширювати. « цього почалис¤ щ≥стдес¤тники (нин≥ вже Ї охоч≥ об'Їднувати перших ≥ других!) Ч т≥, ¤ким засв≥тилась ≥стина ≥ ¤к≥ вже не захот≥ли зректис¤ чи в≥дступитис¤ в≥д украденого св≥тлаї. ƒо цього покол≥нн¤ в≥днос¤ть поет≥в ¬асил¤ —имоненка, ≤вана ƒрача, Ћ≥ну остенко, ™вгена √уцала, наших земл¤к≥в ¬асил¤ √олобородька, ¬асил¤ —туса, а також митц≥в ¬≥ктора «арецького, јллу √орську, Ћюдмилу —емик≥ну, √алину —еврук, ѕанаса «аливаху, ¬ен≥ам≥на ушн≥ра та ≥н. —еред них був ≥ ≤ван —в≥тличний... як б≥льш≥сть людей цього покол≥нн¤, його не обминули тюрма та концентрац≥йн≥ табори. Ќеприйн¤тт¤ тод≥шньоњ хрущовсько-брежн≥вськоњ д≥йсност≥, участь на хвил≥ пол≥тичноњ в≥длиги в акц≥¤х на захист украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ визначили його страдницьку долю... Ќародивс¤ ≤. —в≥тличний в сел≥ ѕоловинкиному —тароб≥льського .району Ћуганськоњ област≥. «ак≥нчив ф≥лолог≥чний факультет ’арк≥вського ун≥верситету. …ого покликанн¤м стали теоретичн≥ студ≥њ в галуз≥ л≥тературознавства. ≤. —в≥тличний був неординарною особист≥стю. ‘. ƒ. ѕустова, викладач ƒонецького нац≥онального ун≥верситету, ¤ка. в той час була студенткою ’арк≥вського ун≥верситету, згадуЇ: Ђ¬с≥ ми ставились до ≤вана з глибокою симпат≥Їю та повагою, дехто називав його ЂсвЇтлой личностьюї. ÷е пов'¤зувалос¤ не ст≥льки з пр≥звищем, ск≥льки з тим, що в≥н, ¤к правило, був усм≥хненим, прив≥тним, випром≥нював добрюзичлив≥сть. Ћюдей до себе ≤ван прит¤гував не т≥льки ерудиц≥Їю, а й кришталевою моральною чистотою, щедр≥стю. Ќа перший погл¤д здававс¤ м'¤кою, беззахисною людиною, але в полем≥ц≥ на морально-етичн≥, св≥тогл¤дн≥ питанн¤ ви¤вл¤в тверд≥стьї. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ун≥верситету ≤. —в≥тличний активно ув≥йшов у критичний цех украњнськоњ л≥тератури, ведучи полем≥ку з письменниками та читачами про л≥тературу ш≥стдес¤тих рок≥в, њњ моральн≥ та естетичн≥ проблеми. ’оча практично не можна було вийти в той час за меж≥ жорстких припис≥в соцреал≥зму, критиков≥ вдавалос¤ п≥д≥йти до самоњ гран≥ дозволеного у коментуванн≥ зашореноњ ≥деолог≥чними нормами украњнськоњ л≥тератури. ÷е стосувалос¤ твор≥в пров≥дних на той час письменник≥в, твори ¤ких сьогодн≥ зн¤т≥ з програмного вивченн¤ в школ≥ (ќ. орн≥йчук, ћ. —тельмах, ј.√оловка, ё. яновський та ≥н.). ≤нколи критичн≥ виступи ≤. —в≥тличного зач≥пали досить впливових автор≥в, ¤к≥ п≥зн≥ше розквитались з порушником громадського спокою. “ак, анал≥зуючи на стор≥нках журналу Ђѕрапорї у 60-≥ роки науков≥ опуси пров≥дних тод≥ шевченкознавц≥в, ≤ван —в≥тличний ви¤вив талант не т≥льки рецензента, але й публ≥циста-сатирика. ¬≥д нього д≥сталос¤ ≥ такому впливовому ревнителю класових чеснот, ¤к ≤. . Ѕ≥лод≥д, ƒосл≥джуючи його монограф≥ю Ђ“. √: Ўевченко в ≥стор≥њ украњнськоњ мовиї, критик писав: Ђ≤. , Ѕ≥лод≥д теж буваЇ не проти того, щоб унаочнити свою думку сол≥дною цифрою. ¬и¤вл¤Їтьс¤, обірунтувати ≥дею про Ўевченкове Ђф≥лософське осмисленн¤ св≥ту, всесв≥ту, прогресу, рухуї, можна й статистично: адже Ђслово св≥т ф≥ксуЇтьс¤ в словнику мови Ўевченка 354 разиї. ќсобливо ущипливо розв≥нчуЇ —в≥тличний стандартний за¤ложений висл≥в у прац¤х цих вчених про те, що Ђвони не претендуютьї на велик≥ в≥дкритт¤, узагальненн¤, а Ї скромними досл≥дниками Ўевченкового слова: Ђћи не претендуЇмої, Ч голосно за¤вл¤ють учен≥ ≥ скромно опускають оч≥ додолу. Ђћи не претендуЇмо Ч ≥ ви не майте до нас претенз≥й..ї. Ќ≥, шановн≥, не треба ставати в позу нареченоњ ≥ зн≥¤ков≥ло колупати п≥ч. ¬и справд≥ не претендуЇте н≥ на що, доки своњ Ђбезпретенз≥йн≥ї витвори читаЇте перед об≥дом чи на сон гр¤дущий своњм чадам ≥ домочадц¤м. јле коли в красив≥й оправ≥, п≥д маркою ун≥верситет≥в ≥ академ≥й, сол≥дним тиражем випускаЇте њх у широкий св≥т, ви, шановн≥, претендуЇте, хоч би ¤кими кл¤твами кл¤лис¤ в своњй скромност≥ й безпретенз≥йност≥. ¬и претендуЇте на читацьку увагу, на вчен≥ званн¤, на народн≥ кошти. ¬и претендуЇте Ч кожен може судити вас в≥дпов≥дно до цих ваших претенз≥йї. “ож чи могло таке подобатись можновладц¤м в≥д науки та й ≥ншим ревнител¤м пор¤дку у стал≥нському смисл≥ слова? «вичайно, н≥! ѕозиц≥¤ молодого вченого ≥ критика привертала увагу молод≥. ƒо нього горнулись ¬. —тус, ¬. √олобородько. ўирою була дружба м≥ж нашим земл¤ком ≥ ¬асилем —имоненком. —аме завд¤ки ≤. —в≥тличному були збережен≥ дл¤ нащадк≥в недрукован≥ а ”крањн≥ в≥рш≥ ¬. —имоненка. “а важка репресивна атмосфера, ¤ку не розв≥¤ли (та й не збирались цього робити) парт≥йн≥ з'њзди, почала густ≥шати над Ђш≥стдес¤тникамиї й ≤ваном —в≥тличним. ѕро це можна судити хоча б з ≥рон≥чного, але страшного за своЇю суттю листа, ¤кий ¬. —имоненко написав до —в≥тличного у червн≥ 1963 року: . Ђƒорогий ≤ване! якби тебе зр≥дка не згадувала уважна ЂЋ≥тературна ”крањнаї, то можна було б подумати, що тебе вже вислали з иЇва. Ќезрозум≥лим лишаЇтьс¤ ≥ той обурливий факт, що естет-рецидив≥ст ≤.. ƒзюба дос≥ не виключений з —п≥лки або спец≥альним р≥шенн¤м не перейменований в ≤в. «уба. ÷е просто не вкладаЇтьс¤ у м≥й пров≥нц≥йно-ло¤льний мозок (поет тод≥ мешкав у „еркасахЧ ¬. ќ.), ј ¤к там ™вг. —верстюк: чи вже доскочив класового усв≥домленн¤, чи дос≥ хибно вважаЇ, що Ўевченко був украњнцем? ƒо реч≥, недавно, був у ћоринц¤х та ирил≥вц≥. ќбшарпан≥ ћоринц≥ сп≥шно припудрюють до 150-р≥чч¤ “араса, бо ≥накше туристам не буде що показувати. ќформл¤ють держав ним (!) коштом центр села. Ќе вир≥шено т≥льки, кому б≥л¤ клубу ставити монумент Ч незабутньому ѕотьомк≥ну чи Ўевченков≥. ј люди кажуть приблизно таке: ўо воно за людина отой “арас? Ќав≥ть мертвий добро нам робить. ”се Ч це м≥ж ≥ншим. «агалом ¤ живу тихо й одноман≥тно, ¤к завжди. « ЂЋ≥т ”крањниї видно, що пахне ¤кимось Ђм≥роприЇмством по перевихованнюї молодих критик≥в ≥ демагог≥в, до ¤ких належиш ≥ ти...ї ≤ справд≥, довго чекати не прийшлос¤: кер≥вн≥ хмари почали невдовз≥ випускати блискавки по неслухн¤них головах украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ... оротка пол≥тична ≥ культурна в≥длига зм≥нювалас¤ на нов≥ шален≥ репрес≥њ проти творчоњ ≥нтел≥генц≥њ. ¬ одн≥й ≥з своњх праць ≤ван ƒзюба писав про —в≥тличного: Ђƒержава воювала з купкою Ђформал≥ст≥вї у мистецтв≥. јле насправд≥ йшлос¤ про боротьбу проти вс¤коњ в≥льноњ думки ≥ незалежноњ духовноњ творчост≥ ¤к загрози пануванню монопольного парт≥йного, а радше вожд≥вського догмату. Ќа ”крањн≥, ¤к завжди, ц¤ кампан≥¤ була п≥дхоплена з безприкладною запопадлив≥стю ≥ набрала особливо дикого характеру: адже за вигаданим Ђформал≥змомї Ђш≥стдес¤тник≥вї побачили реальну перспективу нац≥онально-культурного в≥дродженн¤, а це вже Ч Ђнац≥онал≥змї. —аме в цей час на ”крањн≥ народивс¤ страх≥тливий афоризм: коли в ћоскв≥ р≥жуть н≥гт≥, то на ”крањн≥ Ч пальц≥. Ќаставали часи, коли вже палке слово критика —в≥тличного бо¤лис¤ друкувати. ” цей час його звинувачують в тому, що в≥н ..передав за кордон в≥рш≥ ¬. —имоненка. ѕ≥сл¤ чого перший арешт (1965 р.) та тимчасове помилуванн¤. 1972 року починаютьс¤ нов≥ наг≥нки проти украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. Ќе минула ц¤ дол¤ ≥ нашого земл¤ка Ч с≥м рок≥в табор≥в суворого режиму та п'¤ть рок≥в засланн¤ за антирад¤нську пропаганду ≥ поширенн¤ самвидаву ,його в≥рш≥ цього пер≥оду написано на гран≥ в≥дчаю, внутр≥шн≥х докор≥в соб≥ ≥ всьому нашому сусп≥льству за жертви бер≥њвщини, голодомори, пасивн≥сть народу перед загрозою знищенн¤ самого ≥мен≥ украњнц¤. –оки, проведен≥ у тюрмах та виселках, п≥д≥рвали здоров'¤ поета. Ќедовго в≥н прожив на свобод≥, не встиг надивитись на оновлювану незалежну ”крањну. ” жовтн≥ 1992 року ≤вана —в≥тличного не стало, ќц≥нку життЇвому ≥ творчому шл¤ху ≤. —в≥тличного ≥ спокуту перед ним украњнського сусп≥льства висловив у прощальн≥й промов≥ в≥домий л≥тературознавець, директор ≤нституту л≥тератури √. —ивок≥нь. ¬≥н сказав: Ђ√ен≥Їм доброти ми називаЇмо —в≥тличного чи не в один голос. јле не забуваймо, ¤ким гр≥зним, непримиренним виступав в≥н Ч почитаймо його в≥рш≥ Ч до тих, хто сховавс¤, замовк, принишк, ¤к т≥льки гримнуло з неба. «невага, а не доброта та всепрощенн¤ стають його зброЇю. «апов≥том не т≥льки плем≥нников≥ ярем≥, а вс≥м, хто вважаЇ себе мужчиною, отже, людиною см≥ливою й чесною, Ч запов≥том, що набираЇ новоњ сили в умовах нашоњ украњнськоњ сучасност≥, Ї ≤ванов≥ афористичн≥ слова: Ђяк не ¤, тод≥ хто? Ќе тепер, то коли?ї ¬они печуть вогнем, не дають спокою, нагадують про гр≥хи, т¤жк≥ гр≥хи. ќтож в≥д себе кажу: Ђѕрости, ≤ване!ї ¬≥д ≥нституц≥њ своЇњ гр≥шноњ благаю: Ђѕрости, ≤ване!ї ¬≥д сусп≥льност≥ нашоњ нещасливоњ молю: Ђѕрости, ≤ване!ї. ’ай тоб≥, нескореному степовиков≥, ц¤ кињвська столична ≥, на жаль, столика земл¤ пухом...ї ѕрочитавши цей скорбний текст про одного з поет≥в-звит¤жц≥в ”крањн≥ ≥ нашого земл¤ка, ознайомтесь з його в≥ршами, ум≥щеними на ц≥й стор≥нц≥. ¬они допоможуть вам ос¤гнути поетову неперес≥чну особист≥сть, полюбити барви його г≥ркого, але правдивого слова.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
