Ўк≥льний тв≥р на тему:
«овн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤ краса людини
≤снуЇ незаперечна ≥стина: Ђ раса вр¤туЇ св≥тї. ожний розум≥Ї њњ по-своЇму, ≥ залежить це в≥д того, у чому саме в≥н вбачаЇ силу краси.
“о можуть бути безсмертн≥ мистецьк≥ шедеври, що налаштовують душу на величне. јбо неперевершеноњ краси р≥дн≥ краЇвиди, ¤к≥ надихають людину на г≥дне житт¤ та вчинки. ƒл¤ мене сила життЇдайноњ краси м≥ститьс¤ у злитт≥ воЇдино зовн≥шньоњ та внутр≥шньоњ краси самоњ людини. “≥льки така особист≥сть здатна збагачувати житт¤ сусп≥льства, в≥ддаючи йому все найкраще, що в н≥й Ї.
ажуть, що людину зустр≥чають Ђпо одеж≥ї. ћожливо, хтось може не погоджуватис¤ з цим, але признайтесь, чи принесе задоволенн¤ сп≥лкуванн¤ з людиною неохайною, брудною? —початку не сприймуть њњ оч≥, а пот≥м, у б≥льшост≥ випадк≥в, Ч ≥ душа. Ѕо зовн≥шн≥й вигл¤д Ї в≥дбитком внутр≥шнього стану, та про це, на жаль, пам'¤тають не вс≥ ≥ не завжди.
јле мен≥ можуть заперечити ≥ сказати, що не вс≥ у змоз≥ од¤гтис¤ красиво, модно. “а Ђкрасиво ≥ модної Ч це не т≥льки од¤г та взутт¤ з под≥ум≥в або дорогих супермакет≥в. ѕерш за все, це Ч смак, гармон≥¤, охайн≥сть, чисте т≥ло, усм≥хнен≥ оч≥, красива мова. ”се це ≥ Ї зовн≥шньою красою людини, за ¤кою не пом≥чаютьс¤ нав≥ть певн≥ ф≥зичн≥ недосконалост≥ њњ обличч¤ або ф≥гури.
“а найб≥льше њњ багатство Ч це красива душа. ™ таке народне присл≥в'¤: Ђ« личка не пити водичкиї. ÷е значить, що ¤кою б пре красною зовн≥ не була людина, найважлив≥ша в н≥й краса внутр≥ш н¤, њњ канони народжувалис¤ ≥ закр≥плювалис¤ в≥ками, передаючись в≥д покол≥нн¤ в покол≥нн¤. ƒушевна щедр≥сть, працелюбн≥сть, любов до своЇњ земл≥ та сп≥вв≥тчизник≥в, повага до л≥тн≥х людей та п≥клуванн¤ про д≥тей, сердечне бажанн¤ допомагати ≥ншим, лаг≥дн≥сть, оптим≥зм, почутт¤ гумору... ÷ей перел≥к найкращих рис характеру людини можна продовжувати й дал≥, та головне Ч щоб ми не т≥льки усв≥домлювали це, але й прагнули, сповнивши своњ душ≥ цим багатством, в≥ддавати його люд¤м.
по тем≥:
категор≥¤: твори з украњнськоњ мови / тв≥р на тему: "«овн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤ краса людини"
