Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: ¬альтер —котт
¬альтер —котт народивс¤ 15 серпн¤ 1771 року в столиц≥ Ўотланд≥њ ≈динбурз≥, в родин≥ шотландського баронета, заможного юриста. Ѕув дев'¤тою дитиною в родин≥, у ¤к≥й було дванадц¤теро д≥тей. ” с≥чн≥ 1772 року —котт захвор≥в на дит¤чий парал≥ч, втратив рухлив≥сть правоњ ноги ≥ назавжди залишившись кульгавим. ƒв≥ч≥ (в 1775 ≥ в 1777 роках) маленький —котт перебував на л≥куванн≥ в курортних м≥стечках Ѕат ≥ ѕрестонпанс. ” 1778 роц≥ —котт повертаЇтьс¤ до ≈динбурга. « 1779 року в≥н навчаЇтьс¤ в единбурзьк≥й школ≥, у 1785 роц≥ вступаЇ до единбурзького коледжу. ¬ажливим дл¤ —котта стаЇ 1792 р≥к: в ≈динбурзькому ун≥верситет≥ в≥н витримав ≥спит на званн¤ адвоката. « цього часу ¬альтер —котт стаЇ поважною людиною з престижною профес≥Їю, маЇ власну юридичну практику. ƒвадц¤ть четвертого грудн¤ 1796 року —котт одружуЇтьс¤ з ћаргарет арпентер, у 1801 роц≥ у нього народжуЇтьс¤ син, а в 1803 роц≥ - дочка. « 1799 року в≥н стаЇ шерифом графства —елкерк, з 1806 року - секретарем суду. ѕерш≥ л≥тературн≥ виступи ¬. —котта припадають на к≥нець 90-х рок≥в: у 1796 роц≥ виход¤ть переклади двох балад н≥мецького поета √. Ѕюргера "Ћенора" та "ƒикий мисливець", а в 1799 роц≥ - переклад драми ≤. ¬. √ете "√ец фон Ѕерл≥х≥нгем". ѕершим ориг≥нальним твором молодого поета стала романтична балада "≤ван≥в веч≥р" (1800). —аме з цього року —котт починаЇ активно збирати шотландський фольклор ≥, ¤к результат, у 1802 роц≥ видаЇ двотомну зб≥рку "ѕ≥сн≥ шотландськоњ меж≥". ƒо зб≥рки ув≥йшло к≥лька ориг≥нальних балад та безл≥ч опрацьованих п≥вденно-шотландських легенд. “рет≥й том зб≥рки вийшов у 1803 роц≥. ¬альтер —котт, при слабкому здоров'њ, мав феноменальну працездатн≥сть: ¤к правило, в≥н публ≥кував не менше двох роман≥в на р≥к. ѕрот¤гом понад тридц¤тир≥чноњ л≥тературноњ д≥¤льност≥ письменник створив двадц¤ть в≥с≥м роман≥в, дев'¤ть поем, безл≥ч пов≥стей, л≥тературно-критичних статей, ≥сторичних праць. –омантичн≥ поеми 1805-1817 рок≥в принесли йому славу видатного поета, зробили попул¤рним жанр л≥ро-еп≥чноњ поеми, що поЇднуЇ драматичну фабулу середньов≥чч¤ з мальовничими пейзажами та л≥ричними п≥сн¤ми у стил≥ балад: "ѕ≥сн¤ останнього менестрел¤" (1805), "ћарм≥он" (1808), "ƒ≥ва озера" (1810), "–окб≥" (1813) та ≥н. —котт став засновником жанру ≥сторичноњ поеми. ” сорок два роки письменник вперше подав на суд читач≥в своњ ≥сторичн≥ романи. як ≥ його попередники на цьому терен≥, —котт називав численних автор≥в "готичних" й "антикварних" роман≥в, особливо його захоплювала д≥¤льн≥сть ћер≥ ≈джуорт, у творчост≥ ¤коњ в≥дображена ≥рландська ≥стор≥¤. јле —котт шукав св≥й власний шл¤х. "√отичн≥ романи" не задовольн¤ли його надм≥рним м≥стицизмом, "антикварн≥" - незрозум≥л≥стю дл¤ сучасного читача. ѕ≥сл¤ довгих пошук≥в —котт створив ун≥версальну структуру ≥сторичного роману, пров≥вши перерозпод≥л реального й вигаданого так, щоб показати, що не житт¤ ≥сторичних ос≥б, а пост≥йний рух ≥стор≥њ, ¤кий не може зупинити жодна з видатних особистостей, Ї справжн≥м об'Їктом, вартим уваги художника. ѕогл¤д —котта на розвиток людського сусп≥льства називають пров≥денц≥ал≥стським (в≥д лат. Providence - Ѕожа вол¤). “ут —котт ≥де сл≥дом за Ўексп≥ром. ≤сторичн≥ хрон≥ки Ўексп≥ра ос¤гали нац≥ональну ≥стор≥ю, але на р≥вн≥ "≥стор≥њ корол≥в". —котт перев≥в ≥сторичних особистостей у площину тла, а на авансцену под≥й вив≥в вигаданих персонаж≥в, на долю ¤ких впливаЇ зм≥на епох. “аким чином, —котт показав, що руш≥йною силою ≥стор≥њ виступаЇ народ, саме народне житт¤ Ї основним об'Їктом художнього досл≥дженн¤ —котта. …ого давнина н≥коли не буваЇ розмитою, туманною, фантастичною; —котт Ї абсолютно точним у зображенн≥ ≥сторичних реал≥й, тому вважаЇтьс¤, що в≥н розробив ¤вище ≤сторичного колориту, тобто майстерно показав своЇр≥дн≥сть певноњ епохи. ѕопередники —котта зображували ≥стор≥ю заради ≥стор≥њ, демонстрували своњ видатн≥ знанн¤ ≥ таким чином збагачували знанн¤ читач≥в, але заради самих знань. ” —котта не так: в≥н знаЇ ≥сторичну епоху детально, але завжди пов'¤зуЇ њњ з сучасними проблемами, показуючи, ¤к под≥бн≥ проблеми знаходили своЇ вир≥шенн¤ в минулому. ќтже, —котт -- творець жанру ≥сторичного роману; перший ≥з них - "”еверл≥" (1814) - з'¤вивс¤ анон≥мно (наступн≥ романи аж до 1827 року виходили ¤к твори "автора "”еверл≥""). ” центр≥ роман≥в —котта лежать под≥њ, що пов'¤зан≥ з≥ значними соц≥ально-≥сторичними конфл≥ктами. —еред них - "шотландськ≥" романи —котта (що написан≥ на основ≥ шотландськоњ ≥стор≥њ) - "√ай ћаннер≥нг" (1815), "јнтиквар≥й" (1816), "ѕуритани" (1816), "–об –ой" (1818), "Ћегенда про ћонтроза" (1819). Ќайб≥льш вдалими з-пом≥ж них Ї "ѕуритани" ≥ "–об –ой". ” першому зображено повстанн¤ 1679 року, що було спр¤моване проти реставрованоњ 1660 року династ≥њ —тюарт≥в; герой "–об –о¤" - народний месник, "шотландський –об≥н √уд". ” 1818 роц≥ з'¤вл¤Їтьс¤ том Ѕританськоњ енциклопед≥њ з≥ статтею —котта "Ћицарство". ѕ≥сл¤ 1819 року посилюютьс¤ протир≥чч¤ у св≥тогл¤д≥ письменника. —тавити гостро, ¤к ран≥ше, питанн¤ класовоњ боротьби —котт б≥льше не наважуЇтьс¤. ѕроте тематика його ≥сторичних роман≥в стала пом≥тно ширшою. ¬иход¤чи за меж≥ Ўотланд≥њ, письменник звертаЇтьс¤ до давн≥х час≥в ≥стор≥њ јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ. ѕод≥њ англ≥йськоњ ≥стор≥њ зображено в романах "јйвенго" (1820), "ћонастир" (1820), "јбат" (1820), " ен≥лворт" (1821), "¬удсток" (1826), "ѕертська красун¤" (1828). –оман " вент≥н ƒорвард" (1823) присв¤чений под≥¤м у ‘ранц≥њ час≥в правл≥нн¤ Ћюдов≥ка XI. ћ≥сцем д≥њ роману "“ал≥сман" (1825) стаЇ сх≥дне —ередземномор'¤. якщо узагальнити под≥њ роман≥в —котта, то ми побачимо особливий, своЇр≥дний св≥т под≥й ≥ почутт≥в, г≥гантську панораму житт¤ јнгл≥њ, Ўотланд≥њ ≥ ‘ранц≥њ прот¤гом к≥лькох стол≥ть, з к≥нц¤ XI до початку XIX стол≥тт¤. ” творчост≥ —котта 20-х рок≥в, при збереженн≥ реал≥стичноњ основи, часом зб≥льшуЇтьс¤ присутн≥сть ≥ суттЇвий вплив романтизму (особливо в "јйвенго" - роман≥ з епохи п≥знього середньов≥чч¤). ќсобливе м≥сце в н≥й пос≥даЇ роман ≥з сучасного житт¤ "—ент-–онанськ≥ води" (1824). ” критичних тонах показано обуржуазненн¤ двор¤нства, сатирично змальовуЇтьс¤ титулована знать. ” 20-х роках було опубл≥ковано низку твор≥в ¬альтера —котта на ≥сторичн≥ та ≥сторико-л≥тературн≥ теми: "∆итт¤ Ќаполеона Ѕонапарта" (1827), "≤стор≥¤ Ўотланд≥њ" (1829 - 1830), "—мерть лорда Ѕайрона" (1824). нига "∆иттЇописи роман≥ст≥в" (1821 - 1824) даЇ змогу уточнити творч≥ зв'¤зки —котта з письменникам XVIII стол≥тт¤, особливо з √. ‘≥лд≥нгом, ¤кого в≥н називав "батьком англ≥йського роману". «азнавши наприк≥нц≥ 20-х рок≥в ф≥нансового краху, —котт за к≥лька рок≥в заробив ст≥льки, що майже повн≥стю розрахувавс¤ з боргами, ¤к≥ перевищували сто двадц¤ть тис¤ч фунт≥в стерл≥нг≥в. ” житт≥ в≥н був зразковим с≥м'¤нином, людиною доброю, чутливою, тактичною, вд¤чливою; любив св≥й маЇток ≈бботсфорд,- ¤кий перебудував, зробивши з нього невеличкий замок; дуже любив дерева, св≥йських тварин, хороше заст≥лл¤ в с≥мейному кол≥. ” 1830-1831 —котт зазнаЇ три апоплексичн≥ удари. ѕомер в≥н в≥д ≥нфаркту 21 вересн¤ 1832 року. —творивши ≥сторичний роман, —котт встановив закони нового жанру й блискуче вт≥лив њх на практиц≥. Ќав≥ть с≥мейно-побутов≥ конфл≥кти в≥н пов'¤зав з дол¤ми нац≥њ й держави, ≥з розвитком сусп≥льного житт¤. “ворч≥сть —котта суттЇво вплинула на Ївропейську та американську л≥тератури. —аме —котт збагатив соц≥альний роман XIX стол≥тт¤ принципом ≥сторичного п≥дходу до под≥й. ” багатьох Ївропейських крањнах його твори л¤гли в основу нац≥онального ≥сторичного роману. "јйвенго" (1820) –оман "јйвенго" - чи не найпопул¤рн≥ший з ус≥х роман≥в ¬альтера —котта. ” твор≥ зображено к≥нець довготривалоњ боротьби м≥ж саксами та норманами, ¤скраво змальовано бурхливу картину минулого јнгл≥њ за перших час≥в феодал≥зму. ¬ основу роману покладено традиц≥йне дл¤ ¬. —котта переплет≥нн¤ любовноњ та пол≥тичноњ ≥нтриг. ” центр≥ розпов≥д≥ перебуваЇ закохана пара - лицар јйвенго та лед≥ –овена, дол¤ ≥ благополучч¤ ¤ких повн≥стю залежать в≥д розвитку ≥сторичних под≥й. онфл≥кт розгортаЇтьс¤ м≥ж двома ворогуючими таборами: норманами, ¤к≥ завоювали јнгл≥ю в к≥нц≥ XI стол≥тт¤, та англосаксами, ¤к≥ волод≥ли нею вже впродовж к≥лькох стол≥ть, вит≥снивши, у свою чергу, племена бритт≥в. √ерой д≥Ї на тл≥ мальовничих ≥сторичних под≥й, в≥н в≥дданий кодексу чест≥, у будь-¤к≥й ситуац≥њ поводитьс¤ в≥дпов≥дно до почутт¤ обов'¤зку й збер≥гаЇ в≥рн≥сть прекрасн≥й кохан≥й. јйвенго - справжн≥й лицар, оск≥льки зд≥йснюЇ вс≥ вчинки, що в≥дпов≥дають лицарському кодексу чест≥. ѕ≥д маскою паломника-п≥л≥грима - в≥н Їдиний, хто згл¤нувс¤ на слабкого старц¤ - лихвар¤ ≤саака, поступивс¤ йому м≥сцем б≥л¤ вогнища. јнон≥мно в≥н викликаЇ на б≥й лицар¤ ’раму нездоланного Ѕуаг≥льбера; заступаЇтс¤ за честь сина —едр≥ка (тобто за свою власну, але ж знову анон≥мно); р¤туЇ ≤саака в≥д пограбуванн¤ та смерт≥; перемагаЇ в к≥лькох поЇдинках лицар≥в-тампл≥Їр≥в; змагаЇтьс¤ разом ≥з –≥чардом Ћевове —ерце; бере участь у хрестовому поход≥; р¤туЇ красуню –евекку, прот¤гом усього роману не зраджуючи лицарським пон¤тт¤м чест≥. ѕобудований на захоплюючому в≥дгадуванн≥ загадок, що посл≥довно виникають (таЇмниц¤ сина —едр≥ка —акса, таЇмниц¤ п≥л≥грима, таЇмниц¤ Ћицар¤, ѕозбавленого —падку, таЇмниц¤ „орного Ћицар¤), роман поЇднуЇ в соб≥ ≥нтригу, мальовниче видовище й ф≥лософське осмисленн¤ под≥й. р≥м јйвенго, в роман≥ присутн≥й ще один справжн≥й лицар. «вичайно ж, це –≥чард Ћевове —ерце. –≥чарда з роману понад усе ц≥кавить житт¤ простого мандр≥вного лицар¤, дл¤ нього найдорожче - слава, ¤ку в≥н здобуваЇ самост≥йно своЇю твердою рукою й мечем, н≥ж перемога, здобута на чол≥ стотис¤чного в≥йська. ÷е про нього –евекка, ¤ка спостер≥гала з башти за поЇдинком, каже: "¬≥н йде на битву, мов на веселий бенкет. Ќе т≥льки сила м'¤з≥в керуЇ його ударами - здаЇтьс¤, н≥би в≥н усю свою душу вкладаЇ в кожен удар, що наносить ворогу. ÷е страшне ≥ величне видовище, коли рука й серце одн≥Їњ людини перемагаЇ сотн≥ людей". ¬ажливо вказали на в≥дм≥нност≥ м≥ж ≥сторичним прототипом ≥ його л≥тературним дв≥йником. —правжн≥й лицар јйвенго, ¤кого не ≥снувало в д≥йсност≥, та справжн≥й лицар –≥чард Ћевове —ерце, чий ≥сторичний образ, м'¤ко кажучи, не зовс≥м в≥дпов≥даЇ романтичному образу необх≥дн≥ ¬альтеру —котту дл¤ вт≥ленн¤ в роман≥ власних ≥дей, причому в≥н прекрасно усв≥домлюЇ те, що реальний –≥чард ≤ не був романтичним лицарем без страху й догани. ќсобливу увагу в роман≥ привертають ж≥ноч≥ образи. якщо б≥л¤ва лед≥ –овена ¤вл¤Ї собою досить типовий романтичний образ прекрасноњ дами, заради ¤коњ лицар зд≥йснюЇ своњ подвиги ≥ ¤ка у ф≥нал≥ блискуче граЇ роль заслуженоњ винагороди, то образ красун≥-Їврейки –евекки б≥льш складний. „ерез своЇ походженн¤ вона поставлена в особливе становище. —м≥лива й великодушна –евекка висловлюЇ своЇ ставленн¤ до под≥й, що в≥дбуваютьс¤, ¤к≥ г≥дн≥ вуст свого творц¤. ¬ступаючи у суперечку з јйвенго, в ¤кого вона таЇмно закохана, –евекка називаЇ лицарськ≥ подвиги пожертвою демону марнославства та самоспалюванн¤ перед ћолохом. –евекка також маЇ власн≥ пон¤тт¤ про честь, вона дор≥каЇ Ѕуаг≥льберу в тому, що в≥н збираЇтьс¤ заради нењ зрадити своЇму ќрдену та своњй в≥р≥. —аме вона в ситуац≥њ вибору м≥ж житт¤м ≥ смертю веде ф≥лософськ≥ суперечки з непок≥рливим храм≥вником про роль дол≥. ¬она здатна об'Їктивно оц≥нити характер свого жорстокого викрадача Ѕуаг≥льбера. ¬она приречена бути нещасливою: –евекка вт≥люЇ ≥дею автора про те, що "самов≥дреченн¤ ≥ пожертва своњми пристраст¤ми в ≥м'¤ обов'¤зку р≥дко бувають винагороджен≥ ≥ що внутр≥шн¤ св≥дом≥сть виконаних обов'¤зк≥в даЇ людин≥ справжню винагороду - душевний спок≥й, ¤кий н≥хто не може н≥ в≥д≥брати, н≥ дати". ƒосл≥дники творчост≥ ¬. —котта зазначають, що у своњх романах письменник осмислюЇ ф≥лософськ≥ ≥дењ ≥сторичного розвитку. « точки зору —котта, ≥стор≥¤ розвиваЇтьс¤ за особливими законами, сусп≥льство проходить через пер≥оди жорстокост≥, поступово просуваючись до б≥льш морального свого стану. ÷≥ пер≥оди жорстокост≥ пов'¤зан≥ з боротьбою п≥дкорених народ≥в з≥ своњми покорител¤ми, а в результат≥ кожен наступний етап розвитку, примир¤ючи ворогуючих, робить сусп≥льство б≥льш досконалим. Ќедаремно роман "јйвенго" зак≥нчуЇтьс¤ вес≥лл¤м јйвенго та –овени, ≥ присутн≥ п≥д час одруженн¤ знатн≥ нормани й сакси розум≥ють, що "мирними засобами могли дос¤гти набагато б≥льших усп≥х≥в, н≥ж у результат≥ ненад≥йного усп≥ху в м≥жособов≥й в≥йн≥", "побачили в союз≥ ц≥Їњ с≥м'њ запоруку майбутнього миру ≥ згоди двох племен; з того часу ц≥ ворогуюч≥ племена злились ≥ втратили свою в≥дм≥нн≥сть".
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
