Ѕ≥ограф≥њ украњнських письменник≥в: «аньковецька ћ. .
¬изначний л≥тературознавець пореволюц≥нноњ ”крањни, блискучий ≥ в≥дважний критик та полем≥ст, л≥дер славетноњ пле¤ди поет≥в, званоњ Унеокл¤сикамиФ, першор¤дний майстер сонетноњ форми ≥ незр≥вн¤нний перекладач античноњ поез≥њ. Ќародивс¤ 26 кв≥тн¤ 1890 року у м≥ст≥ «≥ньк≥в на ѕолтавщин≥. Ѕатько його ость був учителем, також займав посади в систем≥ народноњ осв≥ти. ћикола «еров учивс¤ в ќхтирськ≥й г≥мназњњ до 1903, середню осв≥ту завершив 1908 року в кињвськ≥й г≥мназ≥њ. «ак≥нчив з добрим усп≥хом ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет ињвського ун≥верситету. ƒо 1917 року вчителював у «лотоп≥льськ≥й, а з 1917 Ч в 2 ињвськ≥й г≥мназ≥њ. ¬одночас бере активну участь в украњнському л≥тературному житт≥, що вийшло з п≥дп≥лл¤ в революц≥њ 1917, виступаЇ ¤к критик, редагуЇ зразково б≥бл≥ограф≥чний журнал У нигарФ (1919 Ч 1920). ”продовж 1920-их рок≥в був професором л≥тератури в ињвському ун≥верситет≥, сп≥вроб≥тником јкадем≥њ наук, редактором багатьох книжкових видань. ƒрукуватис¤ почав 1912 в журнал≥ У—в≥тлоФ, з 1913 року був сп≥вроб≥тником газети У–адаФ. « першими поез≥¤ми (переклади) виступив 1918 року. «а його житт¤ вийшло дв≥ поетичн≥ зб≥рки: јЌ“ќЋќ√≤я јЌ“»„Ќќѓ ѕќ≈«≤ѓ, переклади з атулла, ¬ерг≥л≥¤, √орац≥¤, ѕроперц≥¤, ќв≥д≥¤, ћарц≥¤ла ( ињв, в-во УƒрукарФ; 1920, 63 стор.), јћ≈Ќј, поез≥њ ( ињв, в-во У—ловоФ, 1924, 80 стор.). ƒуже рано потрапив п≥д пост≥йний вогонь парт≥йноњ оф≥ц≥йноњ критики. “ому його поетична творч≥сть повн≥ше могла бути видана т≥льки п≥сл¤ його загибел≥. Ќа ем≥грац≥њ майже вс≥ його сонети (85 ориг≥нальних ≥ 28 перекладних) видан≥ в одному том≥ Sonnetarium (Ѕерхтесгаден, в-во УќрликФ, 1948, 196 стор.). –ешта поез≥й, що њх вдалос¤ з≥брати, видан≥ в зб≥рц≥ —ј“јLEPTON (‘≥л¤дельф≥¤, —Ўј, в-во У ињвФ, 1951, 79 стор.) та COROLLARIUM (переклади, реценз≥њ ≥ листи, ћюнхен, 1958). ’оч життьовий шл¤х «ерова був об≥рваний на середин≥, в≥н устиг видати методолог≥чно ориг≥нальний ≥сторико-л≥тературний нарис Ќќ¬≈ ” –јѓЌ—№ ≈ ѕ»—№ћ≈Ќ—“¬ќ, вип. ≤ ( ињв, в-во У—ловоФ, 1924, 135 стор.), а також багато статей з ≥стор≥њ ≥ теор≥њ л≥тератури та л≥тературно-критичних ≥ полем≥чних статей, частина ¤ких була видана книжкою ƒќ ƒ∆≈–≈Ћ, л≥тературно-критичн≥ статт≥ ( ињв, в-во У—ловоФ, 1926, 131 стор. Ч друге, значно п≥зн≥ше, але теж не повне, виданн¤ ц≥Їњ зб≥рки було у Ћьвов≥ 1943, 272 стор.). “акож книжка ¬≤ƒ ”Ћ≤Ўј ƒќ ¬»ЌЌ»„≈Ќ ј. Ќариси з нов≥тнього украњнського письменства. (¬-во У ультураФ, ињв, 1929). як поет ≥ перекладач ≥ ¤к л≥тературознавець та критик «еров вир≥зн¤вс¤ на тл≥ збуреного ≥ скаламученого до дна революц≥Їю л≥тературного житт¤ в –ад¤нськ≥й ”крањн≥, ¤к твердий ≥ блискучий алмаз. ¬исокорозвинений естетичний смак, невпинно ростуча багата ерудиц≥¤, тонкий нещадний ум ≥ культивоване серце позначались в його поез≥¤х ≥ в наукових та критичних прац¤х. ѕротивники без м≥ри закидали йому ¤к поетов≥ л≥тературщину, книжн≥сть, брак емотивноњ струни, вт≥канн¤ в≥д сучасности. ¬они ≥гнорували той факт, що п≥д панцирем далеких тематичних мотив≥в античних ≥ ф≥лософських рем≥н≥сценц≥й в поез≥њ «ерова бив чуткий пульс сучасника, у ¤кого тонка мисль ≥ порух культивованого серц¤ давали чар≥вний стоп поетичного твору. «еров бачив небезпеку дл¤ ”крањни рос≥йськоњ революц≥йноњ психолог≥њ, головна ≥ррац≥ональна пас≥¤ ¤коњ була зруйнувати все попереднЇ до тла. Ќа ”крањн≥ ц¤ психолог≥¤, опинившись в рол≥ в≥йськово-пол≥тичного окупанта, д≥¤ла ¤к св≥домий пл¤н нищенн¤ вс≥х тис¤чол≥тн≥х набутк≥в ≥ скеровань нац≥њ. «еров бачив культурно-≥сторичну м≥с≥ю украњнського в≥дродженн¤ також у тому, щоб переймати ≥ розвивати дал≥ л≥пш≥ скарби антично-европейського культурного круга, до ¤кого в його у¤в≥ ≥сторично належить ”крањна. « другого боку, в≥н бачив страшну колон≥¤льну культурну в≥дстал≥сть свого народу, завд¤ки ¤к≥й варварськ≥ антикультурн≥ руњнн≥ елементи легко брали гору. ј оск≥льки в≥н був не т≥льки спостережник, а й активний учасник свого часу, то ≥ його статт≥, ≥ чимало його сонет≥в та¤ть у соб≥ гостре в≥стр¤ убивчоњ ≥рон≥њ чи й сатири ≥ Ї ¤скравими пам'¤тниками свого часу. як педагог, науковець ≥ критик Ч «еров був нещадний до л≥нивого прим≥тив≥зму й неуцтва та вимагав найвищого р≥вн¤. Ќа зд≥бн≥шу л≥тературну ≥ наукову молодь в≥н мав величезний вплив, незалежно в≥д њњ до нього особистих симпат≥й чи антипат≥й. який активний був з нього сучасник Ч св≥дчить той факт, що в≥н Їдиний з такою великою в≥двагою ≥ р≥шуч≥стю п≥дтримав революц≥йний виступ ћиколи ’вильового ≥ ≥нших член≥в ¬јѕЋ≤“≈ проти насильницькоњ рос≥йсько-комун≥стичноњ культурноњ гегемон≥њ в –ад¤нськ≥й ”крањн≥. —трогий ≥ опанований кл¤сицист подав руку непогамовному романтиков≥, що накреслював перед украњнською молоддю в≥з≥ю великого украњнського в≥дродженн¤ ¤к ¤вища загальнолюдського масштабу ≥ значенн¤. яка в≥тальна сила була в цього лицар¤ культури Ч св≥дчить той факт, що в≥н, висланий 1935 року в легендарно-страх≥тливий концтаб≥р на —оловки, втративши Їдиного сина, свободу ≥ все найдорожче Ч в умовах жорстокого режиму, голоду, холоду й перевиснаженн¤ ф≥зичною працею, Ч дал≥ писав сонети ≥ дал≥ працював над перекладами ¬ерг≥л≥Ївоњ У≈нењдиФ. ¬≥стки про нього загубились серед масових розстр≥л≥в, що таЇмно в≥дбувались у концтаборах —–—– в 1937 Ч 38 роках.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших украњнських письменник≥в
