Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ЂIntermezzoї - вершина майстерност≥ ћ. оцюбинського у жанр≥ новели (III вар≥ант)
Ђ≤NTERMEZZOї ћ. оцюбинського критики називають л≥ричним опов≥данн¤м. ≤ це дуже влучна ≥ справедлива характеристика. јдже у цьому твор≥ письменник розкрив свою душу, висловив думки, почутт¤, ¤к≥ мучили його Ч св≥дка революц≥йних ≥ п≥сл¤революц≥йних под≥й 1905Ч1908 рок≥в. ∆анр новели найб≥льше п≥дходить дл¤ вираженн¤ найзапов≥тн≥шого, найболюч≥шого.
“в≥р побудований ¤к л≥рична спов≥дь автора, ¤кий страшенно втомивс¤ в≥д жорстокого св≥ту зла. ўодн¤ йому доводитьс¤ зустр≥чатис¤ з типовими дл¤ час≥в реакц≥њ ¤вищами: катуванн¤м ≥ розстр≥лом колишн≥х учасник≥в повстанн¤, засланн¤м, ув'¤зненн¤м, пол≥ц≥йним нагл¤дом. як в≥домо, ћ. оцюбинський працював у статистичному бюро, ус≥ дан≥ про сусп≥льн≥ ¤вища проходили через нього. „и могло чуйне серце письменника спок≥йно реагувати на факти насильства над людиною, приниженн¤ ≥ знущанн¤ з нењ! ћ. оцюбинський спробував хоч на де¤кий час покинути бездушне Ђзал≥знеї м≥сто ≥ втекти подал≥ в≥д нього, де Ї т≥льки природа з њњ величн≥стю ≥ спокоЇм.
÷ей автоб≥ограф≥чний факт ≥ став поштовхом до написанн¤ новели. ¬есь њњ сюжет Ч це монолог автора, ¤кий шукаЇ душевного в≥дпочинку, заспок≥йливоњ гармон≥њ людини ≥ св≥ту. јле ж справа в тому, що под≥бноњ мети не можна дос¤гти. онфл≥кт м≥ж прагненн¤м перерви Ч Ђintermezzoї Ч ≥ реальн≥стю робить новелу напруженою, хвилюючою. –еальн≥сть, ¤ка не даЇ авторов≥ забутис¤, Ч це в≥н сам з його громад¤нським сумл≥нн¤м, в≥ддан≥стю народов≥, чињ бол≥ ≥ стражданн¤ н≥ на хвилю не залишають письменника.
ќсь л≥ричний герой вирвавс¤ нарешт≥ ≥з зал≥зних об≥йм≥в м≥ста ≥ вже насолоджуЇтьс¤ красою степу, л≥су. „ар≥вн≥ пейзаж≥ приваблюють зоровими ≥ слуховими образами. ћ. оцюбинський ¤к справжн≥й художник слова даЇ нам в≥дчути Ђшовк колосистоњ хвил≥ї ≥ тепло л≥тнього в≥тру, побачити Ђблакитн≥ р≥чки льонуї ≥ Ђзелений серпанокї ¤чм≥нних вусик≥в... ј ¤ка чудова п≥сн¤ лилас¤ з неба на землю Ч жайворонкова Ђсимфон≥¤ пол¤ї! «давалос¤ б, де ще в≥дпочити письменнику, де набратис¤ сил ≥ натхненн¤ дл¤ творчост≥, ¤к не тут, серед нив ≥ л≥с≥в?
“а знову виникають у пам'¤т≥ люди Ч Ђвороги й друз≥, близьк≥ ≥ сторонн≥ї. ÷е ж вони бентежили душу автора, голосно або мовчки благали про допомогу. ¬раженн¤ в≥д природи не викреслюють згадки про Ћюдське горе, в≥д ¤кого неможливо сховатис¤. Ќарешт≥ з'¤вл¤Їтьс¤ Їдиний реальний образ Ч вже не у¤вний Ч сел¤нина, ¤кий наближаЇ розв'¤зку конфл≥кту. ѕисьменник переконуЇтьс¤, що його Ђintermezzoї Ч примарна мр≥¤ втекти в≥д сусп≥льства. ¬≥н Ч митець ≥ громад¤нин, отже, залишатис¤ осторонь людських проблем
не може. …ого м≥сце Ч серед нужденних ≥ скривджених, серед тих, хто потребуЇ чесного й сердечного слова письменника-захисника, письменника-пророка.
як бачимо, Ђ≤ntermezzoї повн≥стю в≥дпов≥даЇ вимогам жанру новели: у твор≥ м≥н≥мум д≥йових ос≥б, конфл≥кт перенесений у душу л≥ричного геро¤, автор ф≥ксуЇ найтонш≥ його переживанн¤ ≥ переконуЇ в правильност≥ його остаточного вибору Ч поверненн¤ до м≥ста, до людей.
Ќовела ћ. оцюбинського дуже суб'Їктивна ≥ водночас високо≥дейна, бо в н≥й розв'¤зуЇтьс¤ проблема м≥сц¤ справжнього митц¤-громад¤нина в сусп≥льств≥. —аме таке поЇднанн¤ найтоншоњ л≥рики ≥ значущоњ ≥дењ зробило Ђ≤ntermezzoї видатним ¤вищем у жанр≥ украњнськоњ новели.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю оцюбинського ћихайла
