Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
—в≥т поез≥њ ћихайла —тарицького
70-90-≥ роки XIX стол≥тт¤ в розвитку украњнськоњ поез≥њ позначен≥ ≥дейними та естетичними шуканн¤ми, прагненн¤м збагатити њњ тематику, розширити коло проблем, ¤к≥ щодн¤ ставить перед людиною житт¤.
ћихайла —тарицького, в≥домого драматурга ≥ театрального д≥¤ча, по праву називають також видатним талановитим поетом, ¤кий збагатив нашу л≥тературу шедеврами громад¤нськоњ й ≥нтимноњ л≥рики.
—ильна, пристрасна особист≥сть митц¤ з особливою силою ви¤вилась у поез≥¤х, присв¤чених в≥чн≥й тем≥: митець ≥ його роль у сусп≥льств≥. ” в≥ршах Ђ оли засну нав≥киї, Ђƒо ћ. Ћисенкаї, Ђѕоетуї ћ. —тарицький виступаЇ з≥ своЇю програмою: художнЇ слово маЇ служити народов≥, захищати його ≥нтереси, будити дух протесту проти кривди й несправедливост≥, виховувати патр≥отичн≥ почутт¤, плекати усв≥домленн¤ кожною людиною своЇњ нац≥ональноњ приналежност≥. ћитц¤ поет пор≥внюЇ з човн¤рем, що на хисткому човн≥ в горобину н≥ч боретьс¤ з нав≥сною бурею. “ак, житт¤ митц¤ нелегке, бо в≥н мусить не т≥льки сам г≥дно триматис¤ в цьому шаленому св≥т≥, а й п≥дтримувати ≥нших: навчати њх в≥рити в завтрашн≥й день, спод≥ватис¤ кращоњ дол≥ й боротис¤ за нењ:
Ќе б≥йс¤ вражоњ наруги;
« св¤тим вогнем ≥ди туди,
ƒе пануванн¤ скрути, туги
“а в≥ков≥чноњ б≥ди...
—п≥вай, ридай ≥ будь готовий
«ам≥сть лаврового Ч терновий
¬≥нець уз¤ти на чоло...
¬ умовах соц≥ального зла дол¤ поета, захисника народу, була важкою, ≥ поет говорить про це в багатьох в≥ршах, визначаючи св≥й шл¤х, ¤к Ђшл¤х тернистий ≥ труднийї, але почесний ≥ славний!
—ерце поета повне вбол≥ванн¤ ≥ глибокого сп≥вчутт¤ до знедолених. ќбрази труд≥вник≥в села ≥ м≥ста змальован≥ виразно, правдиво, з любов'ю. ÷е ≥ виснажен≥ голодом сел¤нки з в≥рша Ђ¬еснаї, ≥ швачка з однойменноњ поез≥њ, ≥ б≥дар≥, що в латаних свитках бредуть у березневу непог≥дь по багнистому шл¤ху Ч в м≥сто найматис¤ на роботу...
—пина, з≥гнута в робот≥,
Ќа спин≥ брудний платок...
Ќе смачний, мабуть, голот≥
«агорьовний шматок!
ѕро г≥рку долю д≥вчини-сир≥тки опов≥даЇ нам в≥рш Ђ—умно ≥ тьм¤но. ” в≥кна заплакан≥...ї. —льози п≥дступають до горла, коли читаЇш в≥рш Ђ рай коминкаї, де змальовуЇтьс¤ крайн¤ б≥дн≥сть ≥ голодне житт¤ вдови та њњ др≥бних д≥точок, ¤к≥ в нап≥врозвален≥й хат≥ мерзнуть, не маючи н≥ тепла, н≥ шматка хл≥ба.
“ематика в≥рш≥в —тарицького розмањта. Ѕагато поез≥й присв¤чено осп≥вуванню ”крањни, њњ незр≥вн¤нноњ природи, њњ талановитих ≥ працьовитих людей, звеличенню украњнського козацтва та його героњчних ватажк≥в. Ћюбов до р≥дного краю змушуЇ поета не т≥льки вбол≥вати за його долю, а й в≥рити в сили народу, будити його нац≥ональну г≥дн≥сть:
як ¤ люблю безрад≥сно тебе,
Ќароде м≥й, убожеством прибитий,
«неможений ≥ темн≥стю сповитий,
ўо вже забув ≥ поважать себе.
ќсобливу стор≥нку в поетичн≥й спадщин≥ ћ. —тарицького ¤вл¤Ї ≥нтимна л≥риђка. ÷≥ в≥рш≥ в≥дзначаютьс¤ високою художньою майстерн≥стю, глибоким зм≥стом, навчають ц≥нувати прекрасне почутт¤ любов≥, берегти його в≥д опошленн¤, розбещеност≥, аморальност≥.
¬≥рш≥ циклу Ђћонологи по коханн¤ї Ч це справжн≥ народн≥ перлини. “ак, д≥йсно народн≥, бо своЇю мелодикою, щир≥стю, задушевн≥стю сто¤ть дуже близько до фольклорних шедевр≥в. Ќедарма багато з них стали попул¤рними в народ≥ п≥сн¤ми:
Ќ≥ч ¤ка, √осподи, м≥с¤чна, зор¤на,
¬идно, хоч голки збирай.
¬ийди, кохана¤, працею зморена,
’оч на хвилиночку в гай.
„истота почутт≥в молодих людей, њхн¤ н≥жн≥сть, в≥рн≥сть, осп≥ван≥ поетом, в≥дгукуютьс¤ в серц¤х людей теплою хвилею радост≥ за прекрасне коханн¤, не отьмарене н≥ важкими умовами житт¤, н≥ непосильною працею. ѕоет розкриваЇ перед нами ≥деал коханн¤, до ¤кого людство завжди буде прагнути.
” золотому фонд≥ украњнськоњ л≥тератури дорогоц≥нним скарбам с¤Ї поетична спадщина ћихайла —тарицького.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —тарицького ћихайла
