Ўк≥льний тв≥р:
∆ульЇн —орель - представник покол≥нн¤ 20-х рок≥в XIX стол≥тт¤
якщо чесно, то це неправда, що ∆ульЇн - представник покол≥нн¤ 20-х рок≥в XIX стол≥тт¤. ¬≥н далеко поза цим часом. Ќав≥ть наша д≥йсн≥сть даЇ тис¤ч≥ приклад≥в того, що сорел≥ не перевелис¤, вони, зв≥сна р≥ч, зм≥нилис¤ за ц≥ 200 рок≥в, але не в сутност≥, а в прийомах ≥ методах. ћета ж одна - що тод≥, що нин≥. ≤ св≥тогл¤д той самий.
«а час≥в ¬еликоњ французькоњ революц≥њ люди вперше змогли п≥дн¤тис¤ над тим становищем, ¤ке повинн≥ були успадкувати в≥д попереднього покол≥нн¤. ћаршал ќш був сином др≥бного фрукт≥вника, маршал ћоро - студент-юрист, маршал Ќей - син м≥рошника, маршал ќжеро починав простим солдатом.
јле найб≥льшу кар'Їру зробив "маленький капрал", ¤кий став володарем ус≥Їњ ™вропи. ѕри с¤йв≥ його велич≥ забулос¤, що в≥н не був такий один, що то була ц≥ла пле¤да людей, ¤ких висунула велика революц≥¤. ј зв≥дси був лише один крок до визнанн¤ феномена Ќаполеона справд≥ феноменом, до обожнюванн¤, до культу особи, ¤кий не мав меж. Ћюди визнали, що Їдина руш≥йна сила, ¤ка п≥дн¤ла корсиканц¤-жебрака так високо, була його надлюдськ≥сть...
“а коли ∆ульЇн —орель став повнол≥тн≥м, революц≥¤ була вже минулим, а бонапартистський м≥ф розкв≥тав. Ћюди низького походженн¤, ¤к≥ мали амб≥тну вдачу, зважали на той м≥ф ≥ шукали шл¤х≥в до верх≥вки сусп≥льноњ драбини. “реба сказати, що цей молодий представник др≥бноњ буржуаз≥њ справд≥ мав неаби¤к≥ зд≥бност≥ ≥ в≥др≥зн¤вс¤ в≥д своњх брат≥в, батька, сус≥д≥в... ÷≥ люди зневажали кволого хлопц¤ з його пот¤гом до культури, духовних надбань... –одина була задоволена своњм становищем, чому чимало спр¤ла њх некультурн≥сть, спр¤муванн¤ до в≥дтворенн¤ того, що робили попередники. ∆ульЇн ≥де в≥д сокири ≥ тесла до книг, до сем≥нар≥њ. ѕроте не через в≥ру в Ѕога (цього немаЇ в ∆ульЇн≥), а через те, що то був, здаЇтьс¤, Їдиний шл¤х угору, хоч сам в≥н мр≥¤в про арм≥йський стр≥й.
јле –еставрац≥¤ не вела в≥йн, а ¤кби й вела, ч≥льн≥ м≥сц¤ в арм≥њ пос≥ли б аристократи, недарма ж оф≥церський патент у престижному полку був найб≥льшою ц≥нн≥стю в очах сина рем≥сника —орел¤. “ак само був закритий шл¤х цив≥льноњ служби. Ќайб≥льше дос¤гненн¤ ∆ульЇна - секретарство - у знов-таки аристократа.
ќтже, лишавс¤ Їдиний шл¤х, ним ≥ рушив до перемоги над сусп≥льством цей розумний, холодний ≥ чар≥вний молодик. “ой шл¤х прол¤гав будуарами ж≥нок. ожна з них була отим щаблем, стаючи на ¤кий, спритний джиіун п≥д≥ймавс¤ щоразу вище ≥ вище. “а коли один ≥з таких щабл≥в не захот≥в бути просто ≥грашкою ≥ помстивс¤, супермен XIX стол≥тт¤ став убивцею. ¬≥н у церкв≥ вчин¤Ї замах на мадам де –еналь. ”се, що заважаЇ усп≥ху, маЇ бути знищено. ѕроте цив≥л≥зац≥¤ ще була недостатньо розвинена, то зам≥сть найманн¤ к≥лера, цю брудну ≥ криваву роботу довелос¤ брати на себе. Ќе бувши профес≥оналом, ∆ульЇн наробив дурниць ≥ був заарештований.
Ўл¤х до усп≥ху здеб≥льшого стаЇ шл¤хом здичав≥нн¤, "чорною" стежкою житт¤. Ќа цьому шл¤ху за кожний крок, нав≥ть такий, що не веде до усп≥ху, треба платити ¤коюсь частиною душ≥. ÷ього або не знають сорел≥, або спод≥ваютьс¤, що рахунок не прийде. Ќачебто у реальн≥сть приходить середньов≥чний м≥ф про контракт ≥з ди¤волом, нехай ≥ без смороду с≥рки ≥ п≥дпису кров'ю.
Ўл¤хом —орел¤ п≥де його "молодший брат" ≥з роману √≥ де ћопассана "Cher Ami", ¤кий уникне нањвних помилок попередника.
ѕо-перше, на в≥дм≥ну в≥д ∆ульЇна, ∆орж ƒюруа н≥коли не кохав дуреп, що допомагали його просуванню, в≥н ними користувавс¤ ≥ в≥дкидав њх без жодних докор≥в сумл≥нн¤. “ак, ¤к це робить х≥рург, ¤кий н≥коли не повертаЇтьс¤ до використаного ≥нструмента.
ѕо-друге, в≥н радо покине арм≥йськ≥ лави, а не намагатиметьс¤ одержати оф≥церськ≥ еполети.
«а усп≥х ƒюруа своњм житт¤м будуть платити ≥нш≥. ≤ це трет¤ в≥дм≥нн≥сть мсьЇ ∆оржа в≥д безталанного мсьЇ ∆ульЇна.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю —тендал¤ / жульЇн —орель - представник покол≥нн¤ 20-х рок≥в XIX стол≥тт¤
