Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«малюванн¤ одв≥чного прагненн¤ народу до вол≥ в ≥сторичн≥й драм≥ "—в≥ччене вес≥лл¤" ≤вана очерги (III вар≥ант)
«-пом≥ж ус≥х твор≥в ≤вана очерги найб≥льший усп≥х сп≥ткав т≥, що торкаютьс¤ ≥сторичного минулого ”крањни: Ђ‘е¤ г≥ркого мигдалюї, Ђјлмазне жорної, Ђярослав ћудрийї, Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї ƒрами Ї вдалим поЇднанн¤м ≥сторичноњ достов≥рност≥ та художнього вимислу. ” скарбниц≥ нашоњ минувшини драматург знаходив часточки, з ¤ких пот≥м майстерно будував тв≥р.
ѕевну епоху зображенн¤ сусп≥льного житт¤ в драмах очерги виокремити не можна: автор посл≥довно торкнувс¤ р≥зних пер≥од≥в н ≥стор≥њ нашого народу. Ќаприклад, в Ђјлмазному жорн≥ї описана кривава розправа над учасниками ол≥њвщини, Ђ‘е¤ г≥ркого мигдалюї Ч комед≥¤ з час≥в кр≥паччини, але соц≥альн≥ мотиви тут неч≥тк≥. ќсобливоњ уваги заслуговують драматичн≥ поеми Ђярослав ћудрийї ≥ Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї, бо вони Ї достов≥рними джерелами п≥знанн¤ колишньоњ д≥йсност≥ украњнського народу.
” передумов≥ до п'Їси Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї ≤ван очерга розпов≥даЇ, ¤к колись випадково з≥ткнувс¤ з мотивом Ђзаборони св≥тлаї. ¬≥н зац≥кавив драматурга та наштовхнув на створенн¤ образу боротьби ”крањни за волю через змалюванн¤ боротьби людей за св≥тло. ” твор≥ згадуютьс¤ дв≥ грамоти литовських кн¤з≥в, ¤к≥ заборон¤ли ввечер≥ та вноч≥ св≥тити в осел¤х простих ки¤н. ѕорушник≥в закону карали. √рамота 1506 року скасувала заборону св≥тла, проте, намагаючись вислужитис¤, воЇвода приховуЇ кн¤з≥вське розпор¤дженн¤, що викликаЇ протест ки¤н. Ѕоротьбу за св≥тловолю очолила найб≥льш св≥дома частина населенн¤ Ч рем≥сники. Ќа фон≥ цього конфл≥кту з'¤вл¤Їтьс¤ вигаданий автором образ д≥вчини ћеланки, ¤кий символ≥зуЇ ”крањну, що Ђз тьми в≥к≥в та через ст≥льки бурї змогла пронести чистоту душ≥, прагненн¤ любити та бути в≥льною. ѕроте смерть д≥вчини не стосуЇтьс¤ дол≥ крањни, навпаки, драматург п≥дкреслюЇ, що вона стала могутн≥м поштовхом до нового бою. Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї Ч по сут≥ поетична назва визвольного руху XVЧXVI стол≥ть, невмируща пам'¤тка про героњчн≥ подвиги наших сп≥вв≥тчизник≥в.
≤ншим твором, що побудований на основ≥ реальних под≥й, Ї драматична поема Ђярослав ћудрийї. ” н≥й автор вперше звертаЇтьс¤
до образу ≥сторичного д≥¤ча. ярослав ћудрий постаЇ хоч ≥ суворим, але талановитим пол≥тиком. ” твор≥ викладен≥ под≥њ 1030Ч1036 рок≥в, коли великий кн¤зь приборкуЇ м≥жусобн≥ чвари на кињвських земл¤х, в≥дбиваЇ навалу печен≥г≥в. ќсоблива дол¤ героњв т≥сно перепл≥таЇтьс¤ з долею ц≥лоњ слов'¤нськоњ земл≥. ярослав ћудрий змальований у п'Їс≥ не лише ¤к мудрий державний д≥¤ч, а й ¤к людина, що маЇ своњ слабкост≥. јле кн¤зь намагаЇтьс¤ придушити особист≥ почутт¤, щоб в≥ддати вс≥ сили дл¤ дос¤гненн¤ високоњ мети Ч забезпеченн¤ мирного, щасливого житт¤ на соборних земл¤х ињвськоњ –ус≥. ∆оден ≥з метод≥в, ¤к≥ використовуЇ Ђгосподинї задл¤ виконанн¤ поставленого завданн¤, не засуджуЇтьс¤ автором. ¬с≥ д≥њ виправдовуЇ кредо ярослава ћудрого Ч Ђран≥ш закон, а пот≥м благодатьї. ” цьому твор≥ драматург доводить, наск≥льки могутньою силою Ї люди, об'Їднан≥ почутт¤м патр≥отизму. Ћюбов до Ѕатьк≥вщини Ч визначальна риса характеру кожного з персонаж≥в: ≥ реальних ≥сторичних ос≥б, ≥ створених за допомогою художнього домислу героњв.
ƒраматичн≥ поеми ≤вана очерги допомагають сучасникам п≥знати ≥сторичне минуле, в≥дчути зв'¤зок м≥ж покол≥нн¤ми, а головђне Ч навчитис¤ любити р≥дну землю, ц≥нувати њњ красу, насолоджуватис¤ кожною хвилиною, проведеною в ”крањн≥.
