Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«малюванн¤ одв≥чного прагненн¤ народу до вол≥ в ≥сторичн≥й драм≥ "—в≥ччене вес≥лл¤" ≤вана очерги (IV вар≥ант)
”вагу багатьох митц≥в привертало ≥ продовжуЇ привертати славне минуле ”крањни. —еред письменник≥в XX стол≥тт¤ особливо хочетьс¤ вид≥лити ѕавла «агребельного та ≤вана очергу. ≤ ¤кщо ѕавло «агребельний продовжував кращ≥ традиц≥њ ≥сторичного роману, то п'Їси ≤вана очерги, за словами ≥ндрата —торчака, вперше в ≥стор≥њ украњнського театру розкрили хвилюючу стор≥нку минулого житт¤ нашого народу, що було новим дл¤ украњнськоњ драматург≥њ.
ќдн≥Їю з найкращих драм очерги Ї п'Їса Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї. « метою возвеличити в≥чне прагненн¤ украњнського народу до вол≥, ≥дею боротьби за свободу ≥ незалежн≥сть драматург звернувс¤ до под≥й чотирьохсотр≥чноњ давнини. “ак, у сюжетн≥й основ≥ твору Ч реальна заборона литовськими кн¤з¤ми, що у ш≥стнадц¤тому стол≥тт≥ поневолили ”крањну, св≥тити вноч≥ св≥тло в иЇв≥.
ињвськ≥ рем≥сники усв≥домлюють, що шл¤х до св≥тла, до вол≥ прол¤гаЇ через збройну боротьбу. ≤дейна мета п'Їси висловлена в словах збро¤ра ≤вана —в≥чки:
оли добром н≥хто не дасть нам св≥тла,
…ого здобути треба Ч не молить,
Ѕо без борн≥ н≥кчемн≥ вс≥ молитви.
≤ св≥чки мирноњ не варта та крањна,
ўо в боротьб≥ њњ не засв≥тила.
ќбраз волелюбноњ ”крањни вт≥лено в образ≥ сл≥пого золотар¤ ѕередер≥¤, ¤кий, гинучи в бою за загальну справу, в≥дчуваЇ себе щасливим:
...Ѕрати... ¤ке ж це щаст¤,
ўо довелось за ињв... ≥ мен≥...
”богому кал≥ц≥... чесно ... вмерти.
≤ван очерга в п'Їс≥ стверджуЇ думку, що не можна перемогти чого народу, ¤кий прагне до вол≥ ≥ боретьс¤ за нењ, хоча ≥нколи ц≥на буваЇ дуже високою. “ак у п'Їс≥, намагаючись вр¤тувати коханого, гине прекрасна д≥вчина ћеланка Ч н≥жний образ чистоњ душ≥. ћеланку можна пор≥вн¤ти ≥з трепетним вогником св≥чки, ¤кий несла д≥вчина в ту страшну н≥ч, аби вр¤тувати ≤вана. ѕот≥м цей слабенький вогник розгор≥вс¤ полум'¤м боротьби. —ам ≤. очерга у передмов≥ до драми писав, що образ ћеланки Ї Ђпоетичним симполом ”крањни, що Ђз п≥тьми в≥к≥в та через ст≥льки бурї пронесла незгасним живий вогник своЇњ вол≥ ≥ культуриї.
ћайстерно змалював драматург ≥ зб≥рний образ кињвських рем≥сник≥в, ¤ких об'Їднувало незадоволенн¤ забороною користуватис¤ св≥тлом. ¬с≥ вони п≥дн¤лис¤ на боротьбу за своњ права, за свою свободу, за своЇ майбутт¤.
—уть свого твору визначив сам ≤ван очерга в передмов≥ до п'Їси. ¬≥н писав: Ђ оли ¤ випадково натрапив на мотив Ђзаборони св≥тлаї, мотив, що й послужив темою дл¤ ц≥Їњ драми, мене захопила в ньому можлив≥сть... на цьому мальовничому тл≥ створити узагальнений образ боротьби ”крањни за свою волю ≥ самобутню культуруї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤ван очерги
