Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
–оман "—ад гетсиманський" ≤вана Ѕагр¤ного - страшний документ стал≥нськоњ доби.
¬осени 1932 року ≤ван Ѕагр¤ний опинивс¤ у сл≥дчому ≥зол¤тор≥ Ќ ¬—. ¬ирок Ч засланн¤ на три роки до п≥вн≥чноњ частини ƒађлекого —ходу. —ерце справжнього украњнц¤ не витримало розлуки з р≥дною землею, ≤ван Ѕагр¤ний рушив на зах≥д, та доњхав лише до “омська. «нову арешт, суд ≥ знову вирок: за втечу Ч три роки ув'¤зненн¤, ¤к≥ письменник пров≥в у Ѕайкальсько-јмурському табор≥. ≤ року не був на вол≥, ¤к, звинувачений у зв'¤зках ≥з терористами, опинивс¤ у сл≥дчому в≥дд≥л≥ ’арк≥вськоњ холодног≥рськоњ тюрми.
—л≥дч≥ органи так ≥ не змогли довести штучно надуманоњ вини ≤вана Ѕагр¤ного.
«амовчуваний в ”крањн≥ вс≥ повоЇнн≥ роки, письменник т≥льки останн≥м часом став в≥домий читачам на Ѕатьк≥вщин≥. ” 1992 роц≥ його, хоч ≥ посмертно, було нагороджено ƒержавною прем≥Їю ”крањни ≥мен≥ “араса Ўевченка.
“вори ≤вана Ѕагр¤ногоЧ пристрасн≥, щир≥, в≥дверт≥ Ч вражають нас. ќдн≥Їю з головних тем його творчост≥ Ї викритт¤ системи б≥льшовицького терору ≥ метод≥в роботи каральних орган≥в. “ут став у нагод≥ багатий матер≥ал власних вражень ≤вана Ѕагр¤ного. Ќаписаний у 1950 роц≥ роман Ђ—ад √етсиманськийї став страшним викривальним документом стал≥нськоњ доби.
ЂЋюдина Ч це найвеличн≥ша з ус≥х ≥стот. Ћюдина Ч найнещаси≥ша з ус≥х ≥стот. Ћюдина Ч найп≥дл≥ша з ус≥х ≥стотї, Ч пише автор на стор≥нках роману ≥ посл≥довно доводить кожну тезу, хоч ≥ найважче це зробити з першою. Ќа доказ правом≥рност≥ своњх тверджень письменник знову кидаЇ людину в страшенне пекло мук ф≥зичних ≥ мук духовних. Ђ≤спитї складаЇ јндр≥й „умак, син старого ковал¤ якова „умака, опинившись з чиЇњсь п≥длоњ намови у страшн≥й в'¤зниц≥ Ќ ¬—. “ам в≥н проходить ус≥ кола ƒантового пекла з його тортурами, знущанн¤ми, великим конвеЇром, провокац≥¤ми, н≥чними допитами.
” роман≥ автор описуЇ такий правовий прост≥р, ¤кий виключаЇ можлив≥сть правового захисту людини. ”в'¤знюють Ђне дл¤ того, щоб виправдати, а щоб засудитиї. “а що й говорити про систему, в ¤к≥й д≥ють правила: ЂЌе важно, що ти робив учора, важно, що ти м≥г робити завтраї, ЂЋ≥пше закопати у землю сто невинних, ан≥ж не закопати одного винногої тощо. ѕравда н≥кому не потр≥бна, головне Ч правильно оформити справу, а дл¤ цього використовуютьс¤ засоби психолог≥чного тиску Ч людей вербують, знаход¤ть фальшивих св≥дк≥в, зал¤кують муками ≥нших: Ђ—аме ¤к с≥ли об≥дати, роз≥тнувс¤ скажений рев десь за в≥кном, з гор≥шн≥х поверх≥в управл≥нн¤... ричав хтось, кого, напевно, роздирали навп≥л живцем...ї ” цьому св≥т≥ не було н≥чого забороненого. Ћютими були тортури, коли людину безперервно били.
«ламати будь-кого Ч це лише справа часу ≥ сили тортур (так думають сл≥дч≥), але јндр≥Їв≥ вдаЇтьс¤ висто¤ти, бо в нього Ї кредо: Ћ≥пше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, ан≥ж повзати на кол≥нах ≥ вмерти дв≥ч≥ Ч морально й ф≥зичної. Ќедаремно тучить у твор≥ п≥сн¤:
...Ѕудеш прокл¤тий, милий синочку,
як з≥гнеш себе, мов билиночку.
ѕ≥дл≥ ≥нсинуац≥њ з п≥дписом брата, коханоњ, арешти ≥нших брат≥в не зменшили в≥ри јндр≥¤ „умака в людину. ¬≥н дос¤гаЇ свого: чутки про його ст≥йк≥сть стають тюремною легендою, дають сили тим, хто знев≥ривс¤, переконують у торжеств≥ житт¤.
“ому, мабуть, так страшно ≥ так переможно звучать слова перестороги, ¤к≥ головний герой кидаЇ в обличч¤ своњм катам ≥ ¤к≥ хоча б на н≥ч вилущують з них людину: Ђ¬и нас розчавите, але сам≥ н≥коли не матимете щаст¤. ћи вас пересл≥дуватимемо все ваше житт¤... ¬и закохаЇтесь, але ми кричатимемо й скавул≥тимемо й отруњмо вам щаст¤... ¬и матимете д≥тей, але уникатимете њх, бо з њхн≥х очей дивитимемось ћи своњми закривавленими з≥ниц¤ми... ¬и втратите рад≥сть батьк≥вства ≥ рад≥сть подружж¤, ≥ нав≥ть материнську любов ми отруњмо вам Ч ви слухатимете мат≥р ≥ цуратиметесь њњ, бо њњ очима дивитиметьс¤ на вас безл≥ч наших матер≥в, а њњ голосом говоритиме њхн¤ дов≥чна скорбота, а в њњ сльозах одсв≥чуватиметьс¤ наша кров...ї
–оман Ђ—ад √етсиманськийї став дзеркалом стал≥нськоњ епохи, ¤ка перетворила всю крањну на велику в'¤зницю ≥ велике кладовище, але в той же час в≥н став г≥мном Ћюдин≥, ¤ку не можна переђмогти ≥ зламати. ƒокументальн≥сть опису, пристрасть ≥ в≥ру в людину в≥дзначила вс¤ Ївропейська критика, ¤ка першою змогла оц≥нити тв≥р на континент≥.
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю Ѕагр¤ного ≤вана / роман "—ад гетсиманський" ≤вана Ѕагр¤ного - страшний документ стал≥нськоњ доби.
