Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
≤стор≥¤ в≥рша ¬. —осюри "Ћюб≥ть ”крањну"
Ќаприк≥нц≥ ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни ¬. —осюра написав в≥рш "Ћюб≥ть ”крањну". ¬≥рш згодом ув≥йшов до зб≥рки "ўоб сади шум≥ли". √оловним чином через змалюванн¤ пейзажних малюнк≥в р≥дного краю автор поез≥њ натхненно прославл¤Ї свою велику любов до Ѕатьк≥вщини. ¬≥н в≥дтворюЇ образ "вишневоњ" ”крањни, змальовуЇ красу њњ природи, звит¤жну ≥стор≥ю, волелюбний народ з багатою культурою ≥ солов'њною мовою. ” цьому в≥рш≥ вилились думки ≥ почутт¤, що сповнюють серце кожноњ людини, у ньому просто ≥ задушевно передано те, що ми не раз в≥дчуваЇмо, та не завжди можемо висловити своњми словами.
ѕоет саме тому поет, що н≥му мову душ≥, њњ мелод≥ю може перелити в мелод≥ю мови. ќсь чому так≥ зворушлив≥, хвилююч≥, так≥ близьк≥ дл¤ кожного з нас р¤дки в≥рша "Ћюб≥ть ”крањну":
Ћюб≥ть ”крањну вс≥м серцем своњм
≤ вс≥ми своњми д≥лами!..
ƒл¤ нас вона в св≥т≥ Їдина, одна
¬ простор≥в солодкому чар≥...
” цих словах чути в≥дгом≥н Ўевченкового "ЌемаЇ в св≥т≥ ”крањни, немаЇ другого ƒн≥пра", але звучать вони по-новому, св≥жо ≥ по-своЇму поетично. ÷е не просто повторенн¤ сл≥в великого обзар¤, це нове поетичне в≥дкритт¤, лакон≥чне ≥ водночас виразне змалюванн¤ нашоњ д≥йсност≥, що зримо постаЇ з чудових пейзажних замальовок, створених поетом см≥ливо й ориг≥нально.
Ќе сл≥д забувати, що в≥рш був написаний у 1944 роц≥, коли в жорстоких бо¤х украњнська земл¤ була зв≥льнена в≥д фашистських загарбник≥в, коли всьому св≥тов≥ стало в≥домо, що ”крањна непереможна, а њњ народ - безсмертний; що вона:
як та купина, що горить не згора,
∆иве у стежках, у д≥бровах,
у зойках гудк≥в, ≥ у хвил¤х ƒн≥пра,
≥ в хмарах отих пурпурових.
∆агуча пристрасть ≥ задушевний л≥ризм злились в Їдину мелод≥ю. «ор≥ ≥ електровогн≥, удари серц¤ ≥ зойки гудк≥в, пурпуров≥ хмари ≥ гр≥м канонад - це художн≥ детал≥ поетичного образу нашоњ ”крањни. —аме цей образ матер≥-¬≥тчизни надихав б≥йц≥в на подвиги, в≥в до перемоги. Ћише велика любов до своЇњ земл≥ дала њм силу не т≥льки зв≥льнити окуповану н≥мецько-фашистськими загарбниками територ≥ю нашоњ крањни, а й принести визволенн¤ ≥ щаст¤ нового житт¤.
"Ќе можна любити народ≥в других,
коли ти не любиш ¬крањну!" -
каже поет, ≥ в цих словах розкриваЇтьс¤ вс¤ суть справжнього патр≥отизму.
” 1948 роц≥ зб≥рка "ўоб сади шум≥ли" була удостоЇна ƒержавноњ прем≥њ першого ступен¤. ” с≥чн≥ 1948 року вс¤ громадськ≥сть ”крањни в≥таЇ поета з п'¤тдес¤тир≥чч¤м його народженн¤, а на груд¤х у нього з'¤вл¤Їтьс¤ найвища ур¤дова нагорода - орден Ћен≥на. ≤ прив≥танн≥ ѕрезид≥њ —п≥лки письменник≥в ”крањни в≥дзначалос¤, що ≥м'¤ —осюри нев≥д'Їмне в≥д ≥стор≥њ розвитку украњнськоњ л≥тератури, в≥н виступав ¤к поет-патр≥от, ¤к поет гостроњ сучасноњ теми.
÷е була висока ≥ справедлива оц≥нка поетичноњ творчост≥ ¬олодимира —осюри. ”стами широких читацьких к≥л промовл¤ло це прив≥танн¤ ≥ п≥дн≥мало в збуджен≥й душ≥ поета нов≥ сили на дальш≥ творч≥ звершенн¤.
јле знайшлис¤ так≥ "критики", ¤к≥ у патр≥отичному в≥рш≥ "Ћюб≥ть ”крањну", написаному ще в 1944 роц≥ ≥ не раз друкованому ≥ передрукованому, вм≥щеному нав≥ть у книз≥, що в≥дзначена прем≥Їю, розгл¤д≥ли крамолу. ¬они звинувачували поета в тому, що н≥бито у його поез≥њ немаЇ образу сучасноњ ”крањни. ѕроте кожному читачев≥ ц≥лком зрозум≥ло, що поет славить сучасну ”крањну, бо ≥ншоњ ж на св≥т≥ нема.
≤ справд≥, шо було недоречне в цих повних любов≥ й щирост≥ р¤дках?
Ћюб≥ть ”крањну у сн≥ й на¤ву,
вишневу свою ”крањну,
красу њњ, в≥чно, живу ≥ нову,
≥ мову њњ солов'њну.
јле "критики" неправильно тлумачили зм≥ст в≥рша, позбавл¤ли поета права ви¤вл¤ти своЇ нац≥ональне почутт¤. ¬≥рш був заборонений дл¤ читач≥в, автор п≥дданий нещадн≥й критиц≥ й осуду за н≥бито "буржуазний нац≥онал≥зм".
—осюра мужньо, хоч ≥ бол≥сно, витримав несправедливу критику, ¤ка п≥дточила його здоров'¤, ≥ дал≥ продовжував писати дл¤ народу.
«аклик поета любити ”крањну - це не нац≥онал≥стичн≥ тенденц≥њ, в чому у св≥й час звинувачували поета. ÷е велика любов, це справжн≥й патр≥отизм поета. ¬. —осюра звертаЇтьс¤ насамперед до молод≥, бо майбутнЇ ”крањни пов'¤зане з долею молодого покол≥нн¤, ≥ в≥д того, наск≥льки щиро воно любитиме ”крањну, залежатиме њњ дол¤.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬олодимира —осюри
