Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√оловний герой твору ћиколи ’вильового "я (–омантика)"
Ќовела ћ. ’вильового "я (–омантика)" - це зображенн¤ антигуманного ≥ антинародного характеру революц≥њ ≥ громад¤нськоњ в≥йни. ћитець анал≥зуЇ суперечн≥сть служ≥нн¤ абстрактн≥й ≥дењ, що вимагаЇ зректис¤ власного ¤, зректис¤ всього людського. “ому дол≥ героњв новели, ¤к ≥ дол¤ самого автора, траг≥чн≥.
√оловний герой новели не маЇ ≥мен≥. ћабуть, ћ. ’вильовий хот≥в цим п≥дкреслити типов≥сть цього образу дл¤ 20-х рок≥в XX стол≥тт¤. √оловний герой "¤" - кер≥вник одн≥Їњ з б≥льшовицьких тр≥йок, що вершать революц≥йне "правосудд¤", розстр≥люючи сотн≥ ≥накомисл¤чих. ÷е революц≥йний фанатик, ¤кий св≥домо вбиваЇ в соб≥ все люд¤не, щоб стати "справжн≥м комунаром". ”бивство революц≥онером-фанатиком своЇњ матер≥ - це показ траг≥чноњ суперечност≥ м≥ж мр≥Їю ≥ д≥йсн≥стю, це - антигуманний вчинок, ¤кий н≥коли ≥ н≥ за ¤ких обставин не може бути виправданий чи зрозум≥лий. «асл≥плений мр≥Їю про заг≥рну комуну, головний герой разом ≥з ≥ншими персонажами новели знищуЇ все дороге ≥ близьке, все найц≥нн≥ше в цьому св≥т≥ - людей.
√ерой в≥дчуваЇ, що стираЇтьс¤ грань м≥ж добром ≥ злом, м≥ж гуман≥змом ≥ фанатизмом. √ерой усв≥домлюЇ ≥ своЇ внутр≥шнЇ роздвоЇнн¤: "я - чек≥ст, але ¤ ≥ людина". як на мене, то ¤ зрозум≥ла так, н≥би ћ. ’вильовий хот≥в сказати нам, читачам, що чек≥сти - це нелюди, бо вони переступали через трупи, йдучи до недос¤жних ≥деал≥в. јле в≥рн≥ соратники "чорного трибуналу" допомагають л≥ричному героЇв≥ позбутись вагань, ≥ те, що герой вбиваЇ свою мат≥р, св≥дчить, що фанати революц≥њ перемогли.
ћ. ’вильовий, осмислюючи жорсток≥сть революц≥њ ≥ громад¤нськоњ в≥йни у своњх творах, усв≥домив власну трагед≥ю. ј коли зрозум≥в, то зробив Їдино можливий дл¤ ц≥Їњ безкомпром≥сноњ людини виб≥р - на в≥дм≥ну в≥д своњх героњв, в≥н спр¤мував маузер соб≥ у скроню.
јле ћ. ’вильовий залишив нам своњ твори, ¤к≥ мають символ≥ку дол≥ ¤к митц¤, так ≥ того часу. Ѕезвих≥дь, блуканн¤ геро¤, втрата ним ор≥Їнтира, повтори "я йшов в н≥куди", "я остаточно збивс¤ з н≥г" - це моральна дезор≥Їнтац≥¤ не т≥льки головного геро¤, а й усього сусп≥льства. —воњм твором ћ. ’вильовий наголошував, що це революц≥¤ веде в н≥куди, це вона збилас¤ з≥ шл¤ху справедливост≥, люд¤ност≥. ¬лада, ¤ка спов≥дуЇ насильство ≥ смерть, приречена на загибель, - це стверджуЇтьс¤ твором "я (–омантика)" ћ. ’вильового, його мотивами, образами, детал¤ми ≥ символами.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
