Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“рагед≥¤ особистост≥ в опов≥данн≥ ћ. ’вильового "я (–омантика)" (≤ вар≥ант)
¬идатний украњнський письменник ћикола ’вильовий велику увагу прид≥л¤в внутр≥шньому св≥ту людини, його ц≥кавила особист≥сть у складних умовах, поставлена перед вибором. ћожливо тому що й сам в≥н пост≥йно вагавс¤ м≥ж своњм революц≥йним обов'¤зком ≥ тим, що бачив у реальному житт≥, тобто насл≥дками революц≥йноњ д≥¤льност≥. ÷≥ переживанн¤, убол≥ванн¤ за долю народу, ¤кий потрапив п≥д колеса ≥стор≥њ, ≥ призвели до траг≥чного постр≥лу, що об≥рвав житт¤ талановитого письменника.
” кожн≥й новел≥ ћ. ’вильового Ї герой, поставлений перед вибором. јвтор розгл¤даЇ вс≥ можлив≥ вар≥анти розв'¤занн¤ ц≥Їњ проблеми: ≥нколи персонаж≥ здаютьс¤ ≥ пливуть за теч≥Їю, ≥нш≥ в≥дстоюють своњ переконанн¤ до останнього подиху, дехто нав≥ть не пом≥чаЇ, що давно вже зрадив вимр≥¤н≥й ≥дењ, а ще хтось у намаганн≥ довести свою вищ≥сть утрачаЇ люд¤н≥сть. Ќайц≥кав≥шим з ц≥Їњ точки зору Ї опов≥данн¤ з ≥рон≥чною назвою Ђя (–омантика)ї, без≥менний герой ¤кого розриваЇтьс¤ м≥ж виконанн¤м революц≥йного обов'¤зку ≥ збереженн¤м моральних принцип≥в, ¤к≥ маЇ кожна людина.
¬≥н потрапив у жорстокий св≥т революц≥йного перетворенн¤ д≥йсност≥, де немаЇ м≥сц¤ любов≥ до людини, н≥жност≥, добра. ” цьому св≥т≥ пануЇ жорстока необх≥дн≥сть насадити новий лад ≥ знищити вс≥х непок≥рливих, ус≥м розпор¤джаЇтьс¤ Ђчорний трибунал комуниї. “а х≥ба ж можна без насл≥дк≥в, в≥льно в≥дкинути ту частину душ≥, ¤ка здатна сприймати красу, жал≥ти й любити? ¬ажко, нав≥ть ¤кщо тебе ведуть до цього р≥шенн¤ через злочини, насильство й убивства. “ому так р≥зко в≥дчуваЇ персонаж опов≥данн¤ свою провину: Ђ...Ў≥сть на моњй сов≥ст≥? Ќ≥, це неправда. Ў≥сть сотень, ш≥сть тис¤ч, ш≥сть м≥льйон≥в Ч тьма на моњй сов≥ст≥!!!ї Ћюдська душа не маЇ ц≥ни, тому смертний вирок одному Ї вироком м≥льйонам душ, це вирок соб≥, в першу чергу.
√ерой намагаЇтьс¤ вр¤туватис¤ в≥д безглуздого самознищенн¤ у своЇњ матер≥, де затишно ≥ спок≥йно Ђгорить лампада перед образом ћар≥њї, де кв≥тне м'¤та, де Ђранки цв≥туть перламутром ≥ падають вран≥шн≥ зор≥ в туман дальнього боруї, де мати завжди пожал≥Ї
свого Ђм'¤тежногої сина. “а доводить письменник, що не можна жити ≥з роздвоЇним сумл≥нн¤м. якщо одного разу ти став на кривавий шл¤х винищенн¤ соб≥ под≥бних, то воротт¤ не буде, не можнабути слугою двох пан≥в. ∆орстока д≥йсн≥сть поглинаЇ головного персонажа. ¬≥н усв≥домлюЇ це, коли Ђсхопили нарешт≥ й другий к≥нецьї його душ≥ Ч коли на революц≥йний суд привели р≥дну мат≥р.
”св≥домлюючи часто невинн≥сть Ђобивательського хламуї, тобто тих, кого вони прир≥кали до розстр≥лу, чи зможе в≥н помилувати свою неньку, чи зможе показати свою слабк≥сть перед жорстоким доктором “агабатом, перед тупим виконавцем вол≥ трибуналу Ч дегенератом? Ќ≥, страх перед власною загибеллю, страх ви¤вити себе не в≥рним революц≥йн≥й ≥дењ перевершуЇ син≥вську любов. ѕисьменник показуЇ нам ваганн¤ свого персонажа, що в цей час знаходитьс¤ н≥би поза св≥дом≥стю: в≥н не т¤мить, що робить ≥ куди йде. ∆орсток≥ виконавц≥ революц≥йноњ вол≥ дають йому шанс поступитис¤ переконанн¤ми, уже й доктор “агабат в≥дступаЇ в≥д неминучост≥ вироку, але виб≥р зроблено: мати стаЇ жертвою на в≥втар≥ революц≥њ. Ќечуваний вчинок, страх≥тлива жорсток≥сть. “а це правдива картина под≥й революц≥њ та громад¤нськоњ в≥йни.
ƒо вбивства матер≥, ¤ вважаю, ми можемо говорити про траг≥зм особистост≥, поставленоњ перед вибором, але ≥з убивством найр≥дн≥шоњ людини особист≥сть зникаЇ, залишаЇтьс¤ лише зв≥р¤ча сутн≥сть ≥стоти.
ћикола ’вильовий вважав себе справжн≥м революц≥онером, але його виб≥р був ≥ншим Ч краще припинити своЇ ≥снуванн¤, н≥ж коњти злочини, прикриваючись високими ≥де¤ми революц≥њ.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
