Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕоказ траг≥чних результат≥в намаганн¤ вт≥лити в житт¤ утоп≥чн≥ ≥дењ марксизму-лен≥н≥зму (за опов≥данн¤м ћ.’вильового "я (–омантика)") (II вар≥ант)
—лово Ђповстанн¤ї таЇмне
„ув ¤, ¤к в тирс≥ давно
—киглив повстанн¤ зерном.
ћ. ’вильовий
ћикола ’вильовий так писав про себе: Ђя, знаЇте, належу до того художнього напр¤мку, ¤кий сьогодн≥ не в мод≥. я, пробачте, за вольтер'¤нство, ¤... романтик! —аме в≥дци й ≥де розхристан≥сть ≥ зворушливе шуканн¤ самого себе... я до безумства люблю небо, траву, зор≥, задумлив≥ вечори, н≥жн≥ ос≥нн≥ св≥танки, коли десь лет¤ть огн¤ннопер≥ вальдшнепи... все те, чим так пахне сумновеселий край нашого строкатого житт¤. я до безумства люблю н≥жних женщин з добрими, розумними очима, ≥ ¤ страшенно шкодую, що мен≥ не судилос¤ народитись таким шикарним, ¤к леопард. ≤ще люблю ¤ до безумства наш≥ украњнськ≥ степи, де промчалась син¤ бур¤ громад¤нськоњ батал≥њ, люблю вишнев≥ садки (Ђсадок вишневий коло хатиї) ≥ знаю, ¤к пахнуть майбутн≥ городи нашоњ миргородськоњ крањни. я в≥рю в Ђзаг≥рну комунуї ≥ в≥рю так божев≥льно, що можна вмерти. я Ч мр≥йник ≥ з висоти свого незр≥вн¤нного нахабства плюю на слюн¤вий Ђскепсисї нашого в≥ку. Ќу, ≥ так дал≥... —ловом, хай живе житт¤! ’ай живе безсмертне слово!ї ѕрекрасна Ђзаг≥рна комунаї була дл¤ ’вильового ≥деалом гармон≥йноњ св≥тобудови, гуман≥стичним сусп≥льством, де все творитьс¤ заради людини.
’вильовий Ч письменник, народжений революц≥Їю, нею ж покликаний до творчост≥. ¬≥н був романтиком ≥ бунтарем проти всього, що не в≥дпов≥дало його розум≥нню ≥деального образу революц≥њ, ¤кий маЇ базуватис¤ на гуманних принципах ≥ справедливих законах, а не лише проголошувати њх. ¬≥н не м≥г сприйн¤ти революц≥њ, ¤ка н≥бито прагнула братерства й вол≥ дл¤ вс≥х, а насправд≥ почала знищувати вс≥х ≥накомисл¤чих.
”перше в украњнськ≥й л≥тератур≥ ћ. ’вильовий показав, ¤к деформувалис¤ ≥деали революц≥њ, ¤к б≥льшовицька парт≥¤ зраджуЇ своњм ≥деалам ≥ поступово перероджуЇтьс¤, ¤к руйнуЇтьс¤ людська мораль, вмираЇ духовн≥сть. «а революц≥Їю п≥шли сотн≥ й тис¤ч≥ людей, ¤к≥ в≥рили в нењ. ÷е були так≥ ж палк≥ романтики, ¤к ≥ сам письменник, ¤к ≥ його герой, що палав ≥деЇю Ђзаг≥рноњ комуниї: Ђя зупинивс¤ серед мертвого степу Ч там, в далек≥й безв≥ст≥ нев≥домо гор≥ли тих≥ озера заг≥рноњ комуниї. —лова, ¤к≥ супроводжують у
твор≥ згадку про Ђзаг≥рну комунуї, завжди св≥тл≥, ¤скрав≥ лаг≥дн≥, романтичн≥. ј ось реальна д≥йсн≥сть зовс≥м ≥накше:, тому й опис њњ супроводжуЇтьс¤ досить похмурими еп≥тетами: Ђјле це була д≥йсн≥сть: справжн¤ життЇва д≥йсн≥сть, хижа ≥ жорстока, ¤к згра¤ голодних вовк≥в. ÷е була д≥йсн≥сть безвих≥дна, неминуча, ¤к сама смертьї. –еальна ситуац≥¤, в ¤к≥й перебуваЇ герой, н≥¤к не схожа на його мр≥ю, вона взагал≥ б≥льше нагадуЇ ¤кесь божев≥льне маренн¤ ≥ за вчинками оточуючих, ≥ за обстановкою, в ¤к≥й все в≥дбуваЇтьс¤: Ђѕомешканн¤ наше Ч фантастичний палац: це будинок розстр≥л¤ного шл¤хтича. ’имерн≥ портьЇри, древн≥ в≥зерунки, портрети кн¤ђжоњ фам≥л≥њ. ¬се це дивитьс¤ на мене з ус≥х к≥нц≥в мого випадкового каб≥нетуї. —творюЇтьс¤ враженн¤, що революц≥¤, неначе дика стих≥¤, змила все на своЇму шл¤ху, щоб зайн¤ти пустоти своњми представниками. “ак, комунари займають пустий замок. ≤ лакењ прислужують тепер њм, ¤к своњм новим панам: Ђ« дальн≥х покоњв виход¤ть лакењ ≥ також, ¤к ≥ перед кн¤з¤ми, схил¤ютьс¤, ч≥тко дивл¤тьс¤ на новий синедр≥он ≥ ставл¤ть на ст≥л чай. ѕот≥м нечутно зникають по оксамиту килим≥в у лаб≥ринтах високих к≥мнатї.
√ерой опов≥данн¤ страждаЇ в≥д т≥Їњ ситуац≥њ, в ¤к≥й в≥н опинивс¤. …ого сов≥сть, мати, ¤к вт≥ленн¤ його душ≥ не даЇ йому заспокоњтис¤ ≥ змиритис¤ з≥ своЇю жорстокою роллю. јле далеко не вс≥ революц≥онери переймаютьс¤ справедлив≥стю своњх вчинк≥в. “ак, доктор “агабат Ї уособленн¤м дикоњ стих≥њ революц≥њ, в≥н впевнений у необх≥дност≥ вбивств ≥ спок≥йно посилаЇ людей на розстр≥л: Ђјле коли доктор “агабат кинув на оксамитовий килим порожню пл¤шку й ч≥тко написав своЇ пр≥звище п≥д постановою Ч Ђрозстр≥л¤тьї Ч мене раптово вз¤ла розпука. ÷ей доктор ≥з широким лобом ≥ б≥лою лисиною, з холодним розумом ≥ каменем зам≥сть серц¤, це ж в≥н ≥ м≥й безвих≥дний хаз¤њн, м≥й зв≥р¤чий ≥нстинкт. ≤ ¤, главковерх чорного трибуналу комуни Ч н≥кчема в його руках, ¤ка в≥ддалас¤ на волю хижоњ стих≥њї.
јле вершинним витвором ц≥Їњ Ђхижоњ стих≥њї Ї Ђдегенератї Ч бездумний виконавець чужоњ вол≥, позбавлений сумн≥в≥в ≥ почутт≥в. —аме так≥ ≥стоти були ≥деальними дл¤ ц≥Їњ революц≥њ, ¤ка з прекрасними гаслами на знаменах почала руйнувати людство: Ђћи часто ухил¤лись догл¤дати розстр≥ли. јле в≥н, цей дегенерат, завше був солдатом революц≥њ ≥ т≥льки тод≥ йшов ≥з пол¤, коли танули димки й закопували розстр≥л¤нихї.
ѕисьменник показуЇ, ¤к ц≥ люди, що вершили дол≥ ≥нших, брали на себе роль судд≥в та палач≥в, бенкетують у палац≥, втрачаючи будь-¤ку людську подобу: Ђ¬ њхн≥х руках пл¤шки з вином, ≥ вони п'ють його пожадливо-хижо. я думаю: Ђтак требаї.
јле јндрюша нервово переходить з м≥сц¤ на м≥сце ≥ все пориваЇтьс¤ щось сказати. я знаю, що в≥н думаЇ: в≥н хоче сказати, що так не чесно, що так комунари не робл¤ть, що це Ч вакханал≥¤ ≥ т. д. ≥ т. д.ї
¬иходить, що ≥деали революц≥њ зраджен≥ самими ж революц≥онерами, що вони перетворилис¤ на ¤кусь ф≥кц≥ю, на ≥дею, ¤ку вс≥ вже давно забули, ≥ мова йде тепер лише про те Ђхто когої, тому що образ ворога розмиваЇтьс¤ ≥ захоплюЇ все б≥льше людей, ≥ треба вбивати, вбивати, вбивати нев≥домо дл¤ чого ≥ задл¤ чого. ≤ недарма головний герой передбачаЇ, що дал≥ будуть сотн≥ ≥ сотн≥ розстр≥л≥в. ќт на таку страшну д≥йсн≥сть перетворюЇтьс¤ омр≥¤на Ђзаг≥рна комунаї!
ћикола ’вильовий, будучи справжн≥м романтиком революц≥њ, розв≥нчав у твор≥ криваву д≥йсн≥сть громад¤нськоњ в≥йни. ћожливо, автор хот≥в застерегти сучасник≥в та майбутн≥ покол≥нн¤ в≥д помилок, показати, що на р≥ках кров≥ не можна збудувати гуманного сусп≥льства. ¬≥н показав, ¤к деформувалис¤ ≥деали революц≥њ в реальн≥й д≥йсност≥, ¤к б≥льшовицька парт≥¤ зрадила њм, облудно перебравши на себе роль вершител¤ доль багатьох людей.
ћикола ’вильовий точно в≥дображав сусп≥льн≥ настроњ свого часу, акцентуючи увагу читача на детал¤х д≥йсност≥, ¤к≥ в≥дтворюють усю картину розвитку й руху житт¤ в його багатоман≥тност≥ ≥ суперечливост≥.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
