Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«асудженн¤ фанатизму в опов≥данн≥ ћ.’вильового "я (–омантика)" (III вар≥ант)
Ѕурхливий початок двадц¤того стол≥тт¤ був багатим на радощ≥ ≥ розчаруванн¤. –еволюц≥њ, що в≥дбувалис¤ одна за одною, об≥ц¤ђли початок нового житт¤, буд≥вництво ¤кого було зухвалим ≥ рад≥сним. јле невдовз≥ щось зм≥нилос¤, ≥ найб≥льш проз≥рлив≥ й чесн≥ побачили разючу нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж тим, що будували, ≥ тим, що мали, м≥ж св≥тлим ≥деалом ≥ вражаючою д≥йсн≥стю, м≥ж високою метою ≥ жахливими засобами њњ дос¤гненн¤. ќдним ≥з перших побачив зрозум≥в цю нев≥дпов≥дн≥сть ћикола ’вильовий, ≥ поетичне осп≥вуванн¤ героњки революц≥њ у його творах зм≥нили неприкрита правда про шл¤хи до Ђновоњ щасливоњ ериї ≥ гуманне засудженн¤ ц≥Їњ революц≥њ.
” своњй новел≥ Ђя(–омантика)ї письменник показуЇ траг≥чн≥ насл≥дки фанатичного служ≥нн¤ ≥дењ, що проголошена зверху, а не йде з глибини душ≥. јвтор через образ головного геро¤ показуЇ, що не можна сл≥по йти за поводирем, йти, не замислюючись, не анал≥зуючи, не маючи своЇњ власноњ думки про те, що в≥дбуваЇтьс¤ навкруги, що завжди сл≥д бути готовим дати оп≥р, що не можна приймати р≥шенн¤ раз ≥ назавжди.
ћикола ’вильовий малюЇ образи типових революц≥онер≥в, впевнених у тому, що вони обрали Їдиний в≥рний життЇвий шл¤х. ¬они фанатично служать абстрактному ≥деалу, живуть в його ≥м'¤, ≥ н≥¤ка сила в св≥т≥ не зможе переконати њх зм≥нити своЇ життЇве кредо.
¬они впевнено йдуть до своЇњ мети ≥ вживають найжахлив≥ш≥ засоби дл¤ њњ дос¤гненн¤, бо, на њх думку, висока мета, а њхн¤ мета, безперечно, найвеличн≥ша, виправдовуЇ будь-¤к≥ засоби. њх не л¤кають смерт≥ Ђневинного обивательського хламуї, зламана дол¤ д≥тей, що за њхн≥м наказом залишилис¤ сиротами, прокльони матер≥в, котр≥ втратили своњх д≥тей Ч своњ Їдин≥ над≥њ, адже вони в≥р¤ть, що будують дл¤ них св≥тле майбутт¤.
—тавленн¤ письменника до цих фанатик≥в виражаЇтьс¤ вже в тому, ¤к в≥н њх називаЇ Ч дегенерати, що в переклад≥ з латини означаЇ Ђвиродкиї. “ак, точн≥шого слова не п≥дбереш. ” них виродилос¤ все людське, гуманне, вони втратили ≥стинн≥ ц≥нност≥. √оловний герой новели керуЇ батальйоном, ¤кий складаЇтьс¤ з Ђюних фанатик≥в комуниї, що розчищають дорогу революц≥онерам. ѕор¤д з ним завжди перебувають Ђсторож≥ його душ≥ї, ¤к≥ знищують усе людське ≥ чуйне, Ч доктор “агабат Ђз холодним розумом ≥ каменем зам≥сть серц¤ї та Ђв≥рний вартовий на чатахї, ¤кий у будь-¤ку хвилину готовий виконати наказ. як результат повноњ ≥ безповоротноњ дегенерац≥њ змальована сцена вбивства Ђглавковерхом чорного трибуналуї своЇњ матер≥, ¤ка Їдина в ц≥лому св≥т≥ могла п≥дтримувати в синов≥ залишки людського.
«мальовуючи сцену вбивства, ћикола ’вильовий не т≥льки засуджуЇ фанатичне служ≥нн¤ ≥деалам, в≥н застер≥гаЇ сучасник≥в ≥ нащадк≥в в≥д непоправноњ втрати ≥стинних ц≥нностей.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ’вильового ћиколи
