Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ќбраз Ѕатьк≥вщини у творчост≥ ™вгена ћаланюка (I≤ вар≥ант)
“ворч≥сть ™. ћаланюка ≥ досьогодн≥ не оц≥нена л≥тературознавц¤ми ≥ читачами. ћи ще не до к≥нц¤ усв≥домили весь комплекс його ≥дей, наст≥льки проникливих ≥ далекогл¤дних, не в≥дчули до к≥нц¤ духу його творчост≥, глибинного нац≥онального св≥тов≥дчутт¤, не оц≥нили естетичноњ своЇр≥дност≥ його поез≥њ.
” своњй св≥домост≥ поет глибоко закор≥нений у минуле ”крањни, ¤к в≥н сам говорить:
¬нук кремезного чумака,
—≥човика бл≥дий праправнук, Ч
я закохавс¤ в чужих в≥ках,
я волю полюбив державну.
≤ кр≥зь папери, кр≥зь перо, кр≥зь перо,
р≥зь лак культури Ч богоданно
–окоче запор≥зька кров
ћ≥цних попл≥чник≥в Ѕогдана...
јле ц≥кавила поета й та болюча сучасн≥сть, в ¤к≥й в≥н жив. «окрема, дуже вплинула на його св≥тогл¤д св≥това в≥йна та революц≥¤. —аме в умовах в≥йська й в≥йни в≥н змужн≥в духовно: зрозум≥в сувор≥сть ≥ доц≥льн≥сть, ≥сторичн≥ закони сп≥в≥снуванн¤ народ≥в, пост≥йне протисто¤нн¤ ≥нтерес≥в р≥зних крањн, де слабк≥ мус¤ть коритис¤, сходити з ≥сторичноњ сцени. Ѕол≥ла ћаланюков≥ дол¤ його народу, найстрашн≥ше дл¤ ¤кого, ¤к в≥н вважав, Ч перетворенн¤ на безлику масу, занепад духу. –еволюц≥¤ спочатку здалас¤ митцев≥ натхненною ¤скравою нац≥ональною ≥деЇю. јле тод≥ ж в≥н добре
усв≥домив усю силу ≥ слабк≥сть украњнськоњ самост≥йност≥: народ ще недостатньо об'Їднаний нац≥ональною ≥деЇю, зм≥цнений бажанн¤м здобути дл¤ себе державн≥сть.
ћаланюк став дл¤ своњх ровесник≥в-украњнц≥в т≥Їю силою, ¤коњ њм не вистачило в житт≥. «а њхн≥ поразки в≥н в≥дплатив палкою силою свого слова.
¬≥рн≥сть поета своЇму часу та своњм ровесникам во≥стину зворушлива. …ого покол≥нн¤, що пройшло горнило жорстоких випробувань, в≥добразив ћаланюк у своњй поез≥њ:
ћи за житт¤ гор≥ли в пекл≥ Ч
ќ, незнищенна м≥ць огнива
≤ лиш на серц≥ ц≥м запекл≥м
ров запеклас¤ чорним гн≥вом.
ћи переходили вс≥ кола Ч
ќ, жаден ƒант того не бачив!
≤ лиш стискали видноколо
√лух≥ пожеж≥ гайдамач≥,
≤ лиш кружл¤ли чорн≥ круки,
ўоб видзьобать незр¤ч≥ оч≥...
ћи перейшли вс≥ кола муки Ч
≤ ось прозр≥ли Ч в п≥тьм≥ ноч≥.
Ћ≥ричний герой ћаланюка Ч поет-вигнанець, але в≥н не в≥д≥рваний в≥д Ѕатьк≥вщини. …ого св≥тогл¤д ≥ св≥топ≥знанн¤ зростаЇ рађзом з долею р≥дного народу. ≤ мудр≥сть його стаЇ вр≥вноваженою ≥ виваженою мудр≥стю р≥дного слова. “ому в п≥зн≥й творчост≥ поета реал≥зуЇтьс¤ таке символ≥чне вт≥ленн¤ образу ”крањни:
¬она Ч ћати,
“и Ч син.
≤ бачити в≥чн≥сть Ч блакить бездонну,
≤ т≥льки в≥чн≥стю м≥р¤ти час.
Ќе благати, не переконувати
Ќ≥ њх, н≥ нас.
јле л≥ричний герой ћаланюка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д л≥ричного геро¤ рад¤нських поет≥в своЇю одухотвореною свободою. ¬≥н перебуваЇ поза тиском зал≥зноњ руки парт≥њ, диктатури та цензури. ≤ тому може сам зважувати ц≥нност≥ свого часу, сам осмислювати його здобутки й поразки.
—тиль поез≥њ ™вгена ћаланюка формувавс¤ п≥д впливом пануючих серед його покол≥нн¤ гн≥ву та болю за стол≥тт¤ бездумност≥, бездержавност≥ ≥ гнобленн¤ украњнськоњ нац≥њ, за поразку в≥дновленоњ в часи революц≥њ нац≥ональноњ держави ≥ за подальше п≥дкоренн¤ та
н≥вел¤ц≥ю ”крањни ћосквою. ÷ей гн≥в поет спр¤мовував не т≥льки проти гнобл¤чоњ культури, але й проти власних внутр≥шн≥х слабкостей, ц≥лого комплексу Ђмалорос≥йстваї, в≥дсутност≥ нац≥онального духу, р≥шучост≥, в≥дчутт¤ нац≥ональноњ самоповаги. ћаланюк став сов≥стю свого покол≥нн¤, закликаючи до формуванн¤ нового типу особистост≥ Ч ц≥льноњ, динам≥чноњ, самост≥йноњ. ≤ часто у пошуку приклађду такоњ особистост≥ поет закликаЇ зазирнути в минуле.
≤стор≥ософ≥чн≥сть поез≥й ћаланюка Ч це не втеча в минуле в≥д сучасност≥, не спроба Ђсховати голову в п≥сокї, а спроба концентрац≥њ вс≥х сил нац≥њ в одне силове поле:
як не скал≥чила ћосква,
Ќе спокушав 'њњ розгон той Ч
“а враз п≥дв≥вс¤ ≥ запалав,
≤ з серц¤ кров'ю крикнув √онта.
ќтаким складним був образ сучасника в поез≥њ ™вгена ћалађнюка, таким же складним, ¤ким в≥н був насправд≥. ј дл¤ нас, його нащадк≥в, чи може цей л≥ричний герой стати близьким, сучасним? “ак, поета ≥з захопленн¤м читаЇ не одне покол≥нн¤. ≤ хоч бачимо ми його поез≥ю ≥накше, н≥ж бачили його однол≥тки, та звучить кожен його р¤док дл¤ нас, н≥би заклик залишатис¤ украњнц¤ми, берегти свою горду душу. ≤ хочетьс¤ зак≥нчити св≥й тв≥р словами —в¤тослава √орденка: Ђ...н≥ в одного з його сучасник≥в не закумулювалась така сума вс≥х поетичних та ≥дейних елемент≥в, ¤к у ћаланюка. ¬≥н-бо не т≥льки поет визначальноњ л≥ричноњ сили, але й представник певноњ вольовоњ, в≥тал≥стичноњ ф≥лософ≥њ; в≥н поет, що не т≥льки заторкав ≥сторично-пол≥тичн≥ теми, але й пробував розв'¤зати велиђк≥ ≥сторичн≥ проблеми; в≥н поет, що не т≥льки тривоживс¤ минулим ≥ сучасним народу, але й шукав у своњх ≥стор≥ософ≥чних концепц≥¤х ≥стотне в дол≥ народу, бачив помилки ≥ прогр≥хи минулого та ставав њх суддеюї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ™вгенa ћаланюкa
