Ўк≥льний тв≥р:
«орова поез≥¤ √≥йома јполл≥нера
√≥йом јполл≥нер - нап≥впол¤к ≥ нап≥в≥тал≥Їць, - став одним з най¤скрав≥ших поет≥в ‘ранц≥њ. ¬≥н був теоретиком сюрреал≥стичного напр¤мку в л≥тератур≥, ≥ цей терм≥н належить саме йому та означаЇ "надреал≥зм". ¬≥н закликав поет≥в бути проводир¤ми сусп≥льства та йти попереду цього сусп≥льства. ѕоет, вважав јполл≥нер, мусить боротис¤ з≥ старими поетичними штампами, творити неспод≥ване, експериментувати. як теоретик л≥тератури, в≥н написав книжку "Ќова св≥дом≥сть ≥ поети" (1918).
"Ќадреальн≥сть" поез≥њ јполл≥нера ви¤вл¤Їтьс¤ в сюжетах, образах, сам≥й побудов≥ в≥рш≥в. „ерез здоров≥ образи в≥н прагне розкрити внутр≥шн≥й св≥т, почутт¤. ÷≥ образи н≥би нанизуютьс¤ один на ≥нший, все, що бачить поет, п≥дкор¤Їтьс¤ його внутр≥шньому ритму, а реальн≥сть стаЇ зовс≥м ≥ншою, "новою реальн≥стю", або "надреальн≥стю".
јполл≥нер не використовуЇ жодного розд≥лового знака, що створюЇ у читача у¤вленн¤ про плин д≥йсност≥ в простор≥ ≥ час≥. ” в≥ршах поета неможливо вид≥лити щось головне, а щось другор¤дне. Ѕо головне - реальн≥сть його душ≥, ¤ка реагуЇ на все, що в≥н бачить у своЇму злет≥.
"ћ≥ст ћ≥рабо" - один з найромантичн≥ших в≥рш≥в јполл≥нера. ¬≥н нагадуЇ подорож хвил¤ми пам'¤т≥, в ¤к≥й було все: прощанн¤ з ћар≥, з почутт¤м коханн¤, ¤ке неодноразово надихало поета. «гадуючи ћар≥, поет у¤вл¤Ї соб≥ обличч¤ вс≥х тих ж≥нок, з ¤кими в≥н зустр≥вс¤ у житт≥ ≥ з ¤кими йому довелос¤ розлучитис¤. оханн¤ до ћар≥ Ћорансен насправд≥ було най¤скрав≥шою под≥Їю в житт≥ јполл≥нера. ѕоета турбувала њњ несхож≥сть на його друз≥в, пост≥йн≥ сутички њхн≥х характер≥в, зовс≥м р≥зн≥ с≥мейн≥ традиц≥њ, що вбивали живе почутт¤, та все-таки в≥н спод≥вавс¤, в≥н в≥рив, що над≥¤ с ≥ все можна повернути на краще. ћар≥ Ћорансен залишилас¤ в пам'¤т≥ своњх сучасник≥в ¤к сп≥вачка нормандських п≥сень, що мала красивий високий голос. ¬она так само присв¤чувала своЇму коханому √≥йому в≥рш≥, в ¤ких спов≥далас¤. ѕоету бол¤че спостер≥гати, ¤к р≥ка житт¤ забираЇ в нього коханн¤, перетворюючи його долю на купу втрат та незд≥йсненних над≥й. “ак≥ ж романтичн≥ тенденц≥њ можна почути у в≥рш≥ "ћолочна ѕуть, с¤йлива сестро...".
ѕоез≥¤ "«ар≥зана голубка й водограй" належить до ≥ншого циклу в≥рш≥в, що збереглис¤ п≥д назвою "¬≥рш≥ миру та в≥йни 1913-1916". ѕоет з ностальг≥Їю згадуЇ мирне житт¤, в його у¤в≥ постають ж≥ноч≥ образи, вуста коханих, ¤ких вже нема, ≥мена друз≥в, що вирушили на в≥йну. Ћ≥ричний герой пор≥внюЇ нещасливу долю ж≥ноцтва з зар≥заною голубкою, що плакала б≥л¤ фонтану до самого ранку. ” твор≥ переважають червон≥ кольори, ¤к≥ асоц≥юютьс¤ в автора з кров'ю: зор¤, червона кв≥тка олеандру, вуста та море кров≥. ÷ей цикл в≥рш≥в √≥йом јполл≥нер присв¤тив засудженню жорстокоњ в≥йни, що ламаЇ людськ≥ дол≥.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю √≥йома јполл≥нера / зорова поез≥¤ √≥йома јполл≥нера
