Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
≤нтимна л≥рика ¬асил¤ —туса
¬асиль —тус по праву вважаЇтьс¤ одним ≥з найвизначн≥ших украњнських поет≥в
XX стол≥тт¤. ¬≥н був людиною, ¤ка см≥ливо, самозречено боролас¤ за висок≥ ≥деали добра, правди, справедливост≥, гуман≥зму, за нац≥ональну г≥дн≥сть ≥ самосв≥дом≥сть народу. “ому в≥н б≥льше в≥домий читацькому загалу ¤к поет-борець. јле його перу належать ≥ самобутн≥, сильн≥ поез≥њ ≥нтимноњ л≥рики, б≥льш≥сть ≥з ¤ких були написан≥ у в'¤зниц¤х ≥ таборах.
≤нтимна л≥рика ¬асил¤ —туса включаЇ в себе твори, присв¤чен≥ мам≥, ж≥нц≥, синов≥, це й твори-спогади про под≥њ дит¤чих л≥т ≥ почутт¤, пов'¤зан≥ ≥з ними. —погади про найдорожчих людей, про найпотаЇмн≥ше, най≥нтимн≥ше в його житт≥ Ч рад≥сть коханн¤, окрем≥ найдорожч≥ еп≥зоди немов постають через призму похмуроњ невол≥. јле й серед страждань ≥ смертей, серед знущань у невол≥ збер≥г в≥н тепло ≥ н≥жн≥сть ≥нтимних почутт≥в.
¬≥д≥рваний в≥д близьких ≥ р≥дних, —тус згадуЇ про них н≥би в мр≥¤х (Ђ“и десь живеш на забут≥м берез≥ моњх зм≥л≥лих пам'¤тейї, Ђ“и десь за б≥лим забутт¤м ≥ нав≥ть дол≥ дал≥ї). ѕоет, згадуючи дорогих йому людей, переживаЇ њхнЇ горе гостр≥ше, н≥ж власне. ”¤вђл¤Ї, ¤к њм г≥рко й важко:
—к≥льки набилос¤ туги!
„им ¤ њњ розведу?
∆≥нку лишив на наругу,
маму лишив на б≥ду...Ч
писав в≥н у в≥рш≥ Ђцерква св¤тоњ ≤риниї. „итаючи поез≥ю Ђ” порожн≥й к≥мнат≥ї, ми наче чуЇмо голос дружини, що втратила коханого чолов≥ка, проймаЇмос¤ њњ горем:
” порожн≥й к≥мнат≥
б≥ла, наче ст≥на,
притомившись чекати,
спить самотн¤ жона.
Ћ¤чн≥ довжатьс¤ т≥н≥,
дзвон¤ть н≥мби ≥кон,
≥ росте голос≥нн¤
з-за соснових ослон...
„асто у в≥ршах цього пер≥оду поет згадуЇ ≥ про малого спин, ¤кий залишивс¤ без батька. Ѕолюче почутт¤ туги за сином розкрито у в≥рш≥ ЂЌаснилос¤, з розлуки наверзлос¤ї:
Ќаснилос¤, з розлуки наверзлос¤,
з морозу вкл¤кло, з туги Ч аж л¤щить.
Ќад ѕрип'¤ттю св≥танн¤ зайн¤лос¤ Ч
≥ син б≥жить, ¤к горлом кров б≥жить.
≤нтимну л≥рику ¬асил¤ —туса високо оц≥нив ≤. ƒрач. ¬≥н писав: Ђ—еред його тюремних твор≥в дл¤ мене найдорожч≥ його ≥нтимн≥ поез≥њ, його в≥дчайдушне вм≥нн¤ знаходить дл¤ душ≥ м≥сце всюди в найкарколомн≥ших знущанн¤х, у найбезпросв≥тн≥шому мороц≥ сучасност≥ї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬асил¤ —туса
