Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ќриг≥нальн≥сть побудови поеми ≤вана ƒрача "„орнобильська мадонна" (I≤ вар≥ант)
як ти, сов≥сте, вм≥Їш бол≥ти!
„ом не чуЇш, ¤к прос¤ть: Ђѕолиш...ї
„ом так г≥рко Ч мов ноги в кал≥ки Ч
“и болиш?!
¬. оротич
ѕоема Ђ„орнобильська мадоннаї стала дл¤ поета ¤к прозр≥нн¤, здобуте дорогою ц≥ною:
«а безладу безм≥р, за кар'Їри ≥ прем≥њ,
Ќемов на в≥йн≥, знову вих≥д один:
«а мудр≥сть всесв≥тню дурних академ≥й
ѕлатим безсмерт¤м Ч житт¤м молодим...
ќриг≥нальн≥сть побудови поеми ≤вана ƒрача Ђ„орнобильська мадоннаї випливаЇ ≥з багатоплановост≥ образу ћадонни, в ¤кому зливаЇтьс¤ ц≥ла галере¤ ж≥ночих образ≥в: ћати Ѕожа, заступниц¤ людська, ж≥нка-мати (у тому числ≥ й майбутн¤ мати); ћати-Ѕатьк≥вщина. ”с≥ ц≥ ≥постас≥ становл¤ть певну ц≥л≥сн≥сть, Їдн≥сть, але й розчленовуютьс¤ на окрем≥ ви¤вленн¤ образу. ÷ей образ розщеплений, мов атом, мов скалки розбитого дзеркала, в ¤кому кожен може побачити своЇ справжнЇ обличч¤.
“ак само р≥зноман≥тний ≥ пафос твору, його емоц≥йна тональн≥сть Ч в≥д сатири до траг≥зму. ≤ це багатоман≥тт¤ утворюЇ новий жанр поеми-мозањки, у ¤к≥й кожен кольоровий кам≥нчик Ч Ђскалочокї одного великого болю.
ѕишучи свою поему, ≤ван ƒрач створюЇ, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, ≥люз≥ю багатоголосс¤, ц≥лого людського хору, поЇднанн¤ безл≥ч≥ голос≥в, кожен з ¤ких звинувачуЇ, стверджуЇ, мучитьс¤, страждаЇ, розпов≥даЇ. “ому в≥н використовуЇ цитати з р≥зних автор≥в, немов даючи ≥ њм висловитис¤. ќсь голос —. …овенко: ЂЅаба ’ристина, зв≥сно, не маЇ рац≥њ, рветьс¤ у зону, що ти њй не кажи!ї. ј ось промовл¤Ї ¬. явор≥вський, автор роману Ђћар≥¤ з полином у к≥нц≥ стол≥тт¤ї: Ђ...ћавра пориваЇтьс¤ напитис¤ води з р≥чки, але ћар≥¤ тримаЇ њњ за рогиї.
≤ вже к≥лька голос≥в зливаЇтьс¤ в уривку ≥з Ђсучасного фольклоруї, ¤к говорить автор:
Ќа гор≥ горить реактор Ч
ѕ≥д горою оре трактор...
÷¤ простенька цитата, побудована на поЇднанн≥ двох протир≥чних речей, вражаЇ своЇю глибиною. ” твор≥ вона в≥д≥граЇ роль еп≥графа до розд≥лу Ђ“рактористкаї Ч розпов≥д≥ про ж≥нку-трактористку, що працюЇ в зон≥:
–озум≥Їте, трактористка ¤, трактористка.
„орнобильська трактористка.
ћен≥ ще треба родити...
“в≥р складаЇтьс¤ з безл≥ч≥ вражаючих своЇю життЇвою ≥ жахливою правдив≥стю сцен. ќсь бабус¤, загорнена в целофан, випасаЇ недалеко в≥д реактора свою взуту в чоботи корову, намагаючись таким чином захиститис¤ в≥д рад≥ац≥њ:
Ч „ого це ¬и, бабо, корову узули?
Ч ј що рад≥ац≥¤, ¬и, мабуть, не чули?! Ч
¬ синових чоботах взута корова Ч
Ќехай же пасетьс¤ ≥ буде здорова...
ќсь старенька мати в чорнобильськ≥й зон≥ збираЇтьс¤ помирати, спить ≥ прокидаЇтьс¤ в≥д по¤ви Ђхристопродавц≥вї:
ќнук њњ. —ин генерала!
Ќав≥в, бач, Ђхристопродавц≥вї Ч
’ати вони чист¤ть повсюди.
—хопилас¤ баба за серце Ч
—хопила онука за груди.
ј ось сатиричний портрет Ђскладноњ людиниї, ницоњ, бо не поважаЇ матер≥ своЇњ Ч найсв¤т≥шого, що може бути в житт≥:
¬≥н ћат≥р згадуЇ лиш матом,
¬≥н вињхав, а не ут≥к,
як сам в≥н в м≥крофон прор≥к,
ўоб перспективи вищ≥ мати.
ј ось ще один фрагмент страшноњ мозањки Ч Ђ„орнобиль пом≥ланськиї:
ƒипломатам роботи по зав'¤зку Ч
ўодн¤ викидати з подв≥р'¤
«а чорн≥ стр≥лчаст≥ ірати
ƒебелу капусту, ¤к сиз≥ ¤дра.
ƒемонстранти принос¤ть њњ щодн¤
≤ завчено кидають, ¤к спортсмени,
” подв≥р'¤ нашого консульства,
ўоб знала Ђ≥мпер≥¤ злаї.
–ад≥ац≥¤ вразила все навколо: душ≥ людей, природу, пов≥тр¤, тварин, воду. ¬она скр≥зь, вона непом≥тна, але смертельна...
≤ найстрашн≥шим кадром ц≥Їњ стр≥чки з окремих сюжет≥в стаЇ розд≥л Ђ’рещатицька мадоннаї, справд≥ апокал≥птична, жахаюча:
“и Ч збожевол≥ла. « лахм≥тт¤ л¤льку ти
Ќесеш Ч куди? ’≥ба в псих≥атричку?!
“ебе Ч знайти, од пекла вберегти!
ј ти втекла, ¤к в пекло, в електричку...
« мозањки сюжет≥в постаЇ в поем≥ багатопланова структура, в ¤к≥й алегор≥¤ поЇднуЇтьс¤ з пр¤мою мовою, саркастичн≥ й траг≥чн≥ ноти Ч з≥ спов≥дальними, ≥ в н≥й постаЇ естетично пережита життЇва правда.
ќтже, поема Ђ„орнобильська мадоннаї Ч це поема-мозањка, складена з окремих, н≥бито незалежних, сюжетно не пов'¤заних еп≥зод≥в, об'Їднаних сп≥льною ≥деЇю, а саме ≥деЇю покути за страшний гр≥х перед своњми д≥тьми та матер¤ми, своњм народом, своЇю землею. ћожливо, ц¤ фрагментарн≥сть Ч найб≥льш в≥дпов≥дна до зм≥сту форма, через ¤ку автор т≥льки ≥ м≥г видобути ≥з зболеного серц¤ слова.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ƒрача
