Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"ѕ≥сн¤ про мат≥р" - г≥мн ж≥нц≥, продовжувачц≥ людського роду на земл≥ (II≤ вар≥ант)
¬се те, що мав, ≥ те, що в мене Ї,
ўо в≥д людей, що в≥д земл≥ св¤тоњ.
ўо рад≥стю в р¤дках моњх встаЇ, Ч
ѕередано в моЇ житт¤ тобою...
¬. ѕ≥дпилий
ѕро материнську любов, про т≥ уроки добра ≥ краси, ¤к≥ дала мати, про н≥жну материнську ласку, про њњ колискову написано тис¤ч≥ хвилюючих р¤дк≥в. ѕеред мат≥р'ю, Ђмов перед образом св¤тимї, схил¤вс¤ ¬еликий обзар. “а чи т≥льки в≥н!? ѕеред мат≥р'ю схил¤ютьс¤ цар≥ ≥ владики ÷ього св≥ту, адже мати Ч це найр≥дн≥ша, найдорожча в св≥т≥ людина; вона даЇ людин≥ житт¤, виводить у св≥т, передаючи своњм д≥т¤м у спадок любов до людей, глибоку чуйн≥сть до людських тривог, над≥й, смутк≥в ≥ радощ≥в, навчаючи њх творити добро ≥ красу, берегти св¤те. “ому й не дивно, що впродовж багатьох в≥к≥в возвеличуютьс¤ матер≥, осп≥вуютьс¤ у п≥сн¤х.
ѕам'¤т≥ р≥дноњ матер≥, ¤к уособленню всього доброго ≥ чесного, присв¤тив Ѕорис ќл≥йник цикл поез≥й Ђ—иве сонце моЇї. ÷ей цикл складаЇтьс¤ ≥з дев'¤ти в≥рш≥в, сповнених любов≥ до матер≥, випром≥нюючих любов до всього живого. як л≥топис материнськоњ дол≥ звучить поез≥¤ Ђѕ≥сн¤ про мат≥рї. ” цьому в≥рш≥ поетом порушена в≥чна тема материнського в≥дходу. ћати вс≥ своњ л≥та в≥ддала люд¤м, д≥т¤м, онукам, дбаючи про хл≥б, про людське щаст¤ ≥ добробут:
ѕос≥¤ла людству л≥та своњ, л≥течка житом,
ѕрибрала планету, послала стежкам споришу,
Ќавчила д≥тей, ¤к на св≥т≥ по сов≥ст≥ жити,
«≥тхнула полегко Ч ≥ тихо п≥шла за межу.
¬се житт¤ мати була доброю до людей ≥, нав≥ть помираючи, не хот≥ла н≥кого турбувати, тихо, непом≥тно п≥шла вона за межу, п≥шла у в≥чн≥сть, Ђкрасива ≥ сива, ¤к дол¤ї. ¬она не залишаЇ по соб≥ спадк≥в, проте розкриваЇ перед нащадками велику свою душу, своЇ розум≥нн¤ справжн≥х, в≥чних ц≥ностей:
Ч ј ¤ вам лишаю
вс≥ райдуги ≥з журавл¤ми,
≤ ср≥бло на травах,
≥ золото на колосках.
ƒ≥ти й онуки розум≥ють, ¤к буде њм важко без р≥дноњ мами, лаг≥дноњ бабус≥, вони розум≥ють, ¤ка це велика втрати, тому ладн≥ в≥ддати будь-що, аби вона залишилас¤ з ними, аби вона њх завжди чекала Ђкрай вор≥тї.
—к≥льки прекрасних хвилюючих поез≥й присв¤чено матер¤м! —к≥льки з них стало народними п≥сн¤ми! ¬с≥ вони р≥зн≥, але њх поЇдђнуЇ почутт¤ глибокоњ любов≥ ≥ поваги до матер≥. Ѕорис ќл≥йник по-своЇму передав почутт¤ до найр≥дн≥шоњ людини, своЇр≥дно показав значенн¤ ж≥нки-матер≥ у житт≥ людства, нагадуючи нам, щоб ми ц≥нували своњх матусь, про¤вл¤ли свою любов до них, поки Ї можлив≥сть.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ѕориса ќл≥йника
