Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕоЇднанн¤ реального ≥ фантастичного в пов≥ст≥ √ригор≥¤ в≥тки-ќснов'¤ненка Ђ онотопська в≥дьмаї
ѕов≥сть Ђ онотопська в≥дьмаї в≥тка написав на основ≥ народних в≥рувань у в≥дьом, чорт≥в ≥ упир≥в. азкова, на перший погл¤д, основа пов≥ст≥ насправд≥ ірунтуЇтьс¤ на реальних фактах. Ќадсилаючи рукопис ѕ. ѕлетньову, в≥тка писав, що Ђвсе це засновано на розпов≥д¤х старожил≥вї та що нав≥ть топленн¤ у¤вних в≥дьом нещодавно в≥дновила пом≥щиц¤ сус≥дньоњ губерн≥њ. ƒетально описав письменник дуже поширений в ”крањн≥ обр¤д покаранн¤ в≥дьом: Ђтут скрутили њй в≥рьовками руки ≥ ноги гарненько, та в≥рьовки ≥ попрод≥вали у петл≥, що на пол¤х, та, п≥дсунувши њњ в≥рьовками угору, ¤к плюснули разом у воду... “а, ¤к каменюка, п≥шла на дно, аж бульбашки забулькот≥ли!ї ј ось нарешт≥ в≥дьму було знайдено. Ќею ви¤вилась явдоха «убиха, про ¤ку казали, Ђщо вона ¤к удень, то ≥ стара, а ¤к сонце заходить, так вона ≥ молод≥Ї, а у саму глуху п≥вн≥ч стане молоденькою д≥вчинкою, а там ≥ стане старитис¤, до сонц¤ вп'¤ть стане стара, ¤к була учораї. ј ще вона вноч≥ ходить по селу ≥ доњть ус¤ку живн≥сть, а по болотах жаб, ¤щ≥рок та гадюк. ќтже, Ђнав'¤зали на «убиху кам≥нн¤ пуд≥в з двадц¤ть, а вона все не тонеї. √. ‘. в≥тка-ќснов'¤ненко вдало поЇднав у цьому твор≥ реальн≥сть ≥ казков≥сть, ≥рон≥ю та гумор. ÷е опов≥данн¤ про реальн≥ под≥њ ≥ про св≥т народноњ фантастики.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю √ригор≥¤ в≥тки-ќснов'¤ненко
