Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«ображенн¤ козацького лицарства в роман≥ ѕантелеймона ул≥ша Ђ„орна радаї
¬ ≥стор≥ю украњнськоњ л≥тератури ѕантелеймон ул≥ш ув≥йшов насамперед ¤к автор украњнського роману Ђ„орна рада. ’рон≥ка 1663 рокуї (1857). ” роман≥ правдиво в≥дтворено соц≥альн≥ суперечност≥ в ”крањн≥ п≥сл¤ перемођжноњ визвольноњ в≥йни: м≥ж пом≥щиками ≥ сел¤нами, шл¤хтою ≥ м≥щанами, м≥щанами ≥ козаками, козаками ≥ сел¤нами, старшиною та р¤довим козацтвом. ќдним ≥з насл≥дк≥в цих суперечностей ≥ стала Ђчорна радаї, в ¤к≥й вз¤ли участь народн≥ низи Ч Ђчерньї. ќц¤ Ђчорна радаї була кульм≥нац≥йним еп≥зодом у боротьб≥ за гетьманську булаву м≥ж ѕавлом “етерею, якимом —омком та ≤ваном Ѕрюховецьким. ≤ хоча п≥дступн≥стю Ѕрюховецький здобув перемогу, автор показуЇ нам ≥ справжнЇ козацьке братерство, лицарство, честь. ¬икликаЇ повагу паволоцький полковник Ўрам, ¤кий прагнув до об'Їднанн¤ ”крањни. ƒол¤ Ѕатьк≥вщини, р≥дного народу визначаЇ сенс житт¤ Ўрама: Ђ...ѕривернемо всю ”крањну до одн≥Їњ булавиї, Ђяк треба р¤тувати ”крањну, байдуже мен≥ ≥ л≥та, ≥ раниї. …ому властив≥ риси справжнього лицар¤-запорожц¤, ¤кий понад усе любить свободу ≥ зневажаЇ небезпеку. √≥дний батька ≥ його син Ч романтичний ≥ мужн≥й ѕетро Ўраменко Ч Ђорел, а не козакї. ¬≥дчуваЇмо велику симпат≥ю до нього самого автора: Ђ¬≥н добрий був син ≥ щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, н≥ж панотц¤ нав≥к преогорчити ≥ золоту свою славу гр¤ззю закал¤тиї. ќсновним критер≥Їм оц≥нки вчинк≥в своњх героњв Ї дл¤ ѕантелеймона ул≥ша њхн¤ в≥ддан≥сть р≥дному народов≥. Ќедаремно полковник Ўрам п≥дтримуЇ кандидатуру —омка на гетьманство, бо в≥н бачить, що саме яким —омко може зм≥цнити державн≥сть ”крањни. —омка автор над≥л¤Ї характерними рисами украњнського полководц¤ ≥ державного д≥¤ча Ч тими рисами, ¤кими над≥лив його украњнський народ в думах, п≥сн¤х, легендах. ≤де¤ сильноњ украњнськоњ держави згуртовуЇ навколо —омка представник≥в р≥зних верств тогочасного сусп≥льства. ¬ин¤ткова чесн≥сть, в≥ддан≥сть своЇму народов≥, мудр≥сть увиразнюють духовний ≥ пол≥тичний портрет —омка ¤к справд≥ народного ватажка, фольклорно-еп≥чного Ђбатькаї. ѕ≥зн≥ше, коли —омка п≥дступно полонив Ѕрюховецький, пере¤славського ; полковника ц≥ною власного житт¤ хот≥в ур¤тувати козак ирило “ур. “а справжн≥й лицар —омко нав≥ть думки не допускаЇ про такий пор¤тунок. ирило “ур Ч ще один ¤скравий тип характеру в роман≥. …ого життЇва ф≥лософ≥¤ Ч ф≥лософ≥¤ свободи, любов≥ й гуман≥зму, кор≥нн¤ ¤ких Ч у легендах ≥ переказах про козака ћама¤, в характер≥ запорожц≥в. ќсь ¤к розум≥Ї ирило сенс свого житт¤: Ђј в нас над усе Ч честь ≥ слава, в≥йськова справа, щоб ≥ сама себе на см≥х не давала, ≥ ворога п≥д ноги топтала... слава н≥коли не вмре, не пол¤же, лицарство козацьке вс¤кому розкажеї. ѕантелеймон ул≥ш створив ¤скрав≥ романтичн≥ образи людей, в≥дданих ”крањн≥, справжн≥х патр≥от≥в
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ѕантелеймона ул≥ша
