Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
”крањнська нац≥¤ в роман≥ ѕантелеймона ул≥ша Ђ„орна радаї
” роман≥ ѕ. ул≥ша Ђ„орна радаї широко й детально, в живих образах та виразних ¤скравих картинах змальовано доленосн≥ дл¤ украњнськоњ нац≥њ часи –уњни, зокрема Ђчорнаї рада, що в≥дбулас¤ 1663 року в Ќ≥жин≥. ” цьому першому в украњнськ≥й л≥тератур≥ роман≥ показано житт¤ козацькоњ старшини, взаЇмини м≥ж запорозькими козаками та сел¤нами, панством та козацькою старшиною. Ўрам, —омко, Ѕрюховецький Ч представники козацькоњ старшини. ¬они р≥зн≥ за своњми характерами, пол≥тичними уподобанн¤ми, та все це люди, ¤к≥ вир≥шували чи намагалис¤ вир≥шити долю ”крањни. Ўрам ≥ —омко бачили свою батьк≥вщину м≥цною, самост≥йною державою, ¤ка опираЇтьс¤ на союз з –ос≥Їю, збер≥гаючи своњ права й вольност≥. ѕравити нею маЇ козацька старшина на чол≥ з гетьманом. ¬ образ≥ Ўрама ≥ —омка вт≥лена ≥де¤ патр≥отизму. Ўрам, уже склавши полковництво, знову бере добров≥льно т¤гар на своњ плеч≥, бо ”крањна в небезпец≥. ¬≥н в≥дважний бувалий воњн. —омко Ч мудрий державний д≥¤ч. ¬≥н мр≥Ї про самост≥йну ”крањну, де панували б лад, пор¤док ≥ справедлив≥сть. Ђ”же пора знати, що нема там добра, де нема правди. Ќ≥, нехай у мене вс¤ке, нехай ≥ м≥щанин, ≥ посполитий, ≥ козак стоњть за своЇ право, тод≥ буде на ¬крањн≥ ≥ правда, силаї. «овс≥м ≥ншим постаЇ перед нами гетьман Ѕрюховецький. ¬≥н уособлюЇ в соб≥ те лихе, п≥дступне, що призвело до м≥жусобиць та кровопролитноњ в≥йни. ѕеред Ђчорноюї радою в≥н прикидаЇтьс¤ простою, щирою людиною, роздаючи об≥ц¤нки вс≥м, хто п≥дтримаЇ його волю та правду. оли ж його обирають гетьманом, в≥н показуЇ своЇ справжнЇ обличч¤: Ђќбдули ми дурне мужицтво, обдули м≥щан, обдули й старих дундук≥вї. —кладними за час≥в –уњни були ≥ стосунки м≥ж простим козацтвом. ” т≥ часи на —≥ч пот¤глась знедолена частина украњнського сел¤нства, та залишились серед запорожц≥в ≥ справжн≥ козаки. ќдин ≥з них Ч кур≥нний отаман ирило “ур. озацьк≥ честь ≥ звичањ, козацька вол¤, запорозька р≥вн≥сть та незалежн≥сть Ч так≥ ≥деали цього славного козака. «ображено в пов≥ст≥ сл≥пого бандуриста, Ѕожого чолов≥ка, що маЇ повн≥ кишен≥ грошей, а сам ходить у латан≥й свитин≥ й без чоб≥т, а на т≥ грош≥ викупл¤Ї з невол≥ козак≥в. —воњми п≥сн¤ми та молитвами в≥н зц≥люЇ душ≥ людей. “аким самим нос≥Їм ≥ хранителем кращих людських ¤костей Ї ≥ старий запорожець ѕугач. ¬≥н береже честь ≥ закони козацтва. ÷е своЇр≥дний судд¤, до ¤кого звертаютьс¤ ≥ за порадою, ≥ за справедлив≥стю. ” народноп≥сенному дус≥ зобразив ѕ. ул≥ш ѕетра Ўраменка Ч дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою д≥вчину. «ображуючи минуле, автор прагне збагнути ≥ оц≥нити сучасне. ѕисьменник дещо ≥деал≥зуЇ гетьманство, старшину, стоњть на њхньому боц≥.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ѕантелеймона ул≥ша
