Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: јл≥гЇр≥ ƒанте
¬идатний ≥тал≥йський поет, велетенська постать ¤кого, за висловом ‘.≈нгельса, визначаЇ к≥нець феодального середньов≥чч¤ ≥ початок сучасноњ кап≥тал≥стичноњ ери. ¬ ≥стор≥ю св≥товоњ л≥тератури в≥н ув≥йшов ¤к "останн≥й поет середньов≥чч¤ ≥ перший поет нового часу" (‘. ≈нгельс), автор "Ќового житт¤" (1292-1293) ≥ "Ѕожественноњ комед≥њ" (1313-1321). Ќародивс¤ ƒанте у ‘лоренц≥њ в двор¤нськ≥й с≥м'њ, ¤ка належала до парт≥њ гвельф≥в, одн≥Їњ з найб≥льш впливових флорент≥йських пол≥тичних парт≥й. ¬она виражала ≥нтереси м≥ськоњ буржуаз≥њ й ор≥Їнтувалас¤ на папу. ƒругою впливовою парт≥Їю була парт≥¤ г≥бел≥н≥в, ¤ка захищала ≥нтереси феодал≥в ≥ ор≥Їнтувалас¤ на ≥мператора. ќск≥льки ‘лоренц≥¤ на той час була найб≥льш розвинутим ≥ найбагатшим м≥стом роздробленоњ ≤тал≥њ, то саме тут в≥дбувалась запекла боротьба м≥ж буржуаз≥Їю, що поступово набирала силу, ≥ приб≥чниками феодального сусп≥льства. ƒанте з молодих рок≥в брав участь у пол≥тичн≥й боротьб≥ на боц≥ гвельф≥в, що вплинуло на формуванн¤ його активноњ та д≥¤льноњ натури. ¬ той же час, навчаючись юриспруденц≥њ в Ѕолонському ун≥верситет≥, ƒанте захоплюЇтьс¤ поез≥Їю. ќсобливий вплив на нього зд≥йснюЇ школа "солодкого нового стилю", засновником ¤коњ був викладач л≥тератури Ѕолонського ун≥верситету √в≥до √в≥н≥целл≥. —аме його ƒанте називав своњм учителем ≥ батьком. Ћ≥рика школи "солодкого нового стилю" поЇднувала в соб≥ досв≥д провансальськоњ рицарськоњ поез≥њ з њњ витонченим культом служ≥нн¤ ƒам≥ й традиц≥њ с≥ц≥л≥йськоњ поез≥њ, насиченоњ роздумами та ф≥лософським розгл¤данн¤м краси. –анн≥ твори ƒанте (30 в≥рш≥в, ≥з ¤ких 25 сонет≥в, 4 канцони ≥ одна станца), об'Їднан≥ прозовим текстом, склали зб≥рку п≥д назвою "Ќове житт¤" (Vita nuova). “вори ц≥Їњ зб≥рки несуть в соб≥ вс≥ елементи "солодкого нового стилю" - ф≥лософ≥чн≥сть, риторичн≥сть, м≥стичну символ≥ку та витончен≥сть форми. јле разом з тим, зб≥рка стаЇ ≥ першим здобутком новоњ ренесанськоњ л≥тератури - справжн≥м г≥мном життю ≥ любов≥. ¬же сама назва њњ Ї символ≥чною. ¬она може трактуватись ¤к "нове", "оновлене", "молоде" ≥ може мати к≥лька смислових значень. ѕо-перше, зм≥ну одного пер≥оду житт¤ ≥ншим (реальний план). ѕо-друге, оновленн¤, пов'¤зане з культом дами серц¤ ≥ осмислене у в≥дпов≥дност≥ з нормами любовного етикету, характерного дл¤ провансальськоњ культури (план стил≥зац≥њ життЇвих под≥й: "Ќове житт¤" - автоб≥ограф≥чна пов≥сть про ≥стор≥ю коханн¤ ƒанте до Ѕеатр≥че). ≤, по-третЇ, духовне переродженн¤ в рел≥г≥йному розум≥нн≥ (найвищий, ф≥лософський план). ÷≥каво в≥дзначити, що вже в дебютному твор≥ ƒанте оновленн¤ маЇ ступеневу систему - в≥д земноњ д≥йсност≥ (перша зустр≥ч дев'¤тир≥чного ƒанте з восьмир≥чною Ѕеатр≥че в перш≥й глав≥) через очищенн¤ до спогл¤данн¤ раю в останн≥х главах, де в≥н, п≥сл¤ смерт≥ Ѕеатр≥че, спираючись на символ≥ку цифри дев'¤ть, доводить, що вона була "чудом, кор≥нь ¤кого знаходитьс¤ лише в дивн≥й тр≥йц≥". ÷¤ смислова багатозначн≥сть, цей безупинний рух душ≥ в≥д земного до небесного, божественного позначать собою зм≥ст ≥ структуру вже в роки вигнанн¤. —права у тому, що ƒанте не т≥льки кохаЇтьс¤ в поез≥њ, а й, будучи людиною ц≥льного характеру й сильних пристрастей, людиною з розвиненою громад¤нською св≥дом≥стю, стаЇ пом≥тною пол≥тичною постаттю. ƒо влади у ‘лоренц≥њ приход¤ть гвельфи, ≥ у 1300 роц≥ ƒанте обираЇтьс¤ одним ≥з семи член≥в колег≥њ пр≥ор≥в, ¤ка правила м≥ською комуною. ќднак в умовах загостренн¤ сусп≥льноњ боротьби Їдн≥сть гвельфськоњ парт≥њ тривала недовго, ≥ вона розколюЇтьс¤ на дв≥ ворогуюч≥ групи - "б≥лих", ¤к≥ в≥дстоювали незалежн≥сть комуни в≥д папськоњ кур≥њ, ≥ "чорних" - прихильник≥в папи. «а допомогою папськоњ влади "чорн≥" гвельфи розгромили "б≥лих" ≥ почали над ними розправу. Ѕудинок ƒанте зруйнували, а самого його присудили до спаленн¤. –¤туючи житт¤, ƒанте у 1302 роц≥ покидаЇ ‘лоренц≥ю, до ¤коњ так ≥ не зможе б≥льше повернутись. ѕерш≥ роки вигнанн¤ в≥н живе над≥Їю на поразку "чорних", намагаЇтьс¤ встановити зв'¤зки з г≥бел≥нами, але швидко знев≥рившись в них, проголошуЇ, що в≥днин≥ в≥н сам "собою творить парт≥ю". «алишаючись приб≥чником Їдиноњ ≤тал≥њ, ƒанте покладаЇ над≥њ на германського ≥мператора √енр≥ха VII, ¤кий невдовз≥ вмираЇ. ” вигнанн≥ поет повною м≥рою п≥знаЇ, ¤ким "г≥рким буваЇ чужий хл≥б ≥ ¤к важко п≥дн≥матись чужими сходами". …ому доводитьс¤ жити в меценат≥в - однодумц≥в, розбирати њхн≥ б≥бл≥отеки, служити секретарем, на де¤кий час (приблизно 1308-1310 роки) в≥н перебираЇтьс¤ до ѕарижа. ‘лоренц≥¤ пропонуЇ ƒанте повернутись до р≥дного м≥ста за умови виконанн¤ принизливого образу пока¤нн¤, в≥д чого ƒанте р≥шуче в≥дмовл¤Їтьс¤. ” 1315 роц≥ флорент≥йська сеньйор≥¤ знову засуджуЇ його до смертноњ кари, ≥ ƒанте назавжди втрачаЇ над≥ю на поверненн¤ до ‘лоренц≥њ, але не припин¤Ї своЇњ сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥¤льност≥ за ≤тал≥ю без м≥жусобних в≥йн ≥ без папськоњ влади. Ќе припин¤Ї в≥н ≥ л≥тературноњ д≥¤льност≥. ” його творчост≥ пер≥оду визнанн¤ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ риси, зокрема пристрасний дидактизм. ƒанте виступаЇ ¤к ф≥лософ ≥ мислитель, керований бажанн¤м вчити людей, в≥дкривати њм св≥т ≥стини, спри¤ти своњми творами моральному пол≥пшенню св≥ту. ѕоез≥¤ його наповнюЇтьс¤ моральними сентенц≥¤ми, казковими знанн¤ми, прийомами красномовства. ” ц≥лому ж превалюють публ≥цистичн≥ мотиви ≥ жанри. ƒо 1313 року, коли в≥н впритул приступаЇ до створенн¤ "Ѕожественноњ комед≥њ", ƒанте пише морально-ф≥лософський трактат "Ѕенкет" (м≥ж 1304-1307 роками) ≥ два трактати латиною "ѕро народну мову" ≥ "ћонарх≥¤". "Ѕенкет", ¤к ≥ "Ќове житт¤", поЇднуЇ прозов≥ тексти та в≥рш≥. √ранд≥озний за задумом (14 ф≥лософських канцон ≥ 15 прозових трактат≥в-коментар≥в до них), в≥н на жаль, залишивс¤ незак≥нченим: було написано 3 канцони ≥ 4 трактати. ¬же в перш≥й канцон≥ ƒанте проголошуЇ, що його мета - зробити знанн¤ доступними широкому колу людей ≥ тому "Ѕенкет" написано не традиц≥йною дл¤ народу того часу латинською мовою, а доступною дл¤ вс≥х людей ≥тал≥йською мовою-вольгаре. ¬≥н називаЇ њњ "хл≥бом дл¤ вс≥х", хл≥бом, "¤ким насит¤тьс¤ тис¤ч≥... ¬≥н буде новим св≥тлом, новим сонцем, ¤ке з≥йде там, де зайде звичне; ≥ воно даруЇ св≥тло тим, хто перебуваЇ в темр¤в≥, бо старе сонце њм б≥льше не св≥тить". ” "Ѕенкет≥" широко представлен≥ ф≥лософськ≥, богословськ≥, пол≥тичн≥ та моральн≥ проблеми того часу. —ередньов≥чний за сюжетом ≥ манерою викладанн¤ - так, ф≥лософ≥¤ тут виступаЇ в образ≥ шл¤хетноњ донни,- тв≥р ƒанте несе в соб≥ виразн≥ риси ренесанськоњ доби. ѕерш за все це звеличенн¤ людськоњ особистост≥. Ќа глибоке переконанн¤ поета, благородство людини залежить не в≥д багатства або аристократичного походженн¤, а Ї виразом мудрост≥ й духовноњ довершеност≥. ¬ищою ж формою довершеност≥ душ≥ Ї п≥знанн¤, "в ньому пол¤гаЇ найвище наше блаженство, вс≥ ми в≥д природи прагнемо до нього". ¬икликом середньов≥ччю звучить його заклик: "–озлюб≥ть св≥тло знанн¤!", звернений до владар≥в, тих, хто стоњть над народами. ÷ей заклик пров≥щаЇ уславленн¤ жаги п≥знанн¤ ¤к одн≥Їњ з найблагородн≥ших властивостей людини в "Ѕожественн≥й комед≥њ". ” 26-й п≥сн≥ "јду" ƒанте виводить на сцену легендарного ќд≥ссе¤ (”л≥сса) ≥ подаЇ його ¤к невтомного ≥ мужнього шукача нових св≥т≥в ≥ нових знань. ” словах геро¤, звернених до своњх украй стомлених ≥ виснажених супутник≥в, криЇтьс¤ переконанн¤ самого поета: ќ братт¤,- мовив ¤,- прийшли вже ви р≥зь сотн≥ тис¤ч лих на зах≥д дальн≥й! Ќедовгий строк потратьте життЇвий, ўо вам лишивс¤, на в≥дпов≥дальн≥ ўе дальш≥ подорож≥ в св≥т сумний, ўоб всл≥д за сонцем земл≥ зр≥ть печальн≥, “о ж пригадайте, ви чињ сини, Ѕо ви народжен≥ не живот≥ти, ј знанн¤ й честь нести у св≥т ¤сний. –енесанським духом сповнен≥ його роздуми над долею роздробленоњ ≤тал≥њ ≥ полем≥чн≥ випади проти њњ ворог≥в ≥ недостойних правител≥в; "ќ б≥дна мо¤ батьк≥вщина, ¤ка жал≥сть до тебе стискуЇ моЇ серце, кожного разу, коли ¤ читаю, кожного разу, коли ¤ пишу, що-небудь про державне управл≥нн¤!" або (звертанн¤ до нин≥ забутих корол≥в арла Ќеапол≥танського та ‘р≥др≥ха —≥ц≥л≥йського): "«амислитесь над цим, ворог≥ Ѕож≥њ, ви, котр≥ - спочатку один, пот≥м другий - захопили правл≥нн¤ над ус≥Їю ≤тал≥Їю, ¤ звертаюсь до вас, арл ≥ ‘р≥др≥х, ≥ до вас, ≥нш≥ володар≥ й тирани... раще б вам, ¤к ласт≥вкам, низько л≥тати над землею, ¤к ¤струбам, кружл¤ти в недос¤жн≥й вишин≥, позираючи зв≥дт≥л¤ на найб≥льш≥ п≥длост≥". “рактат "ѕро народну мову" ¤вл¤Ї собою першу в ™вроп≥ мовознавчу працю, головна ≥де¤ ¤коњ - необх≥дн≥сть створенн¤ Їдиноњ дл¤ ≤тал≥њ л≥тературноњ мови та њњ пануванн¤ над численними д≥алектами (њх ƒанте нараховуЇ чотирнадц¤ть). √ромад¤нська позиц≥¤ ƒанте позначаЇтьс¤ нав≥ть у ц≥й суто ф≥лолог≥чн≥й прац≥: в≥н вносить пол≥тичний зм≥ст у своњ науков≥ судженн¤, пов'¤зуючи њх ≥з важливою дл¤ нього ≥деЇю Їдност≥ крањни. ѕафосом Їдност≥ ≤тал≥њ прос¤кнутий ≥ незавершений трактат "ћонарх≥¤", ¤кий в≥нчаЇ його пол≥тичну публ≥цистику. ÷е свого роду пол≥тичний ман≥фест ƒанте, в ¤кому в≥н висловлюЇ своњ погл¤ди на можлив≥сть побудови справедливоњ ≥ гуманноњ держави, здатноњ забезпечити загальний мир ≥ особисту свободу кожного громад¤нина. якби ƒанте не написав б≥льш н≥чого, його ≥м'¤ все одно б ув≥йшло нав≥чно в ≥стор≥ю св≥товоњ л≥тератури. ≤ все ж його св≥това слава пов'¤зана в першу чергу з останн≥м твором - поемою "Ѕожественна комед≥¤" (1313-1321). ” н≥й ƒанте з≥брав воЇдино увесь досв≥д розуму й серц¤, художньо переосмислив основн≥ мотиви й ≥дењ своњх попередн≥х твор≥в, щоб сказати своЇ слово "на користь св≥ту, де добро гонимо". ћета поеми, ¤к зазначав сам поет, "вирвати тих, хто живе в цьому житт≥ з≥ стану м≥зер≥њ ≥ привести њх до стану блаженства". ƒанте назвав св≥й тв≥р " омед≥Їю", по¤снюючи, що так позначаЇтьс¤, зг≥дно з нормами середньов≥чноњ поетики, будь-¤кий тв≥р середнього стилю з≥ страх≥тливим початком ≥ щасливим к≥нцем, написаний народною мовою. "Ѕожественною комед≥Їю" дант≥вську поему назвав ƒжованн≥ Ѕоккаччо, автор "ƒекамЇрону" ≥ перший б≥ограф ƒанте, в своњй книз≥ "∆итт¤ ƒанте", виражаючи своЇ захопленн¤ художньою досконал≥стю форми й багатством зм≥сту твору. ѕоема складаЇтьс¤ з трьох частин: "ѕекло", "„истилище" ≥ "–ай". ожна частина (кантика) у свою чергу маЇ 33 п≥сн≥, до ¤ких додаЇтьс¤ вступ, ≥ поема, таким чином, нал≥чуЇ 100 п≥сень. ‘орма в≥рша поеми також визначаЇтьс¤ числом 3. ƒанте тут канон≥зуЇ форму терцини, вз¤вши њњ за основу арх≥тектон≥ки "Ѕожественноњ комед≥њ". “ака структура, з одного боку, повторюЇ христи¤нську модель пол≥тичного св≥ту, ¤кий под≥л¤Їтьс¤ на три сфери - ѕекло - „истилище -–ай, а з другого - п≥дкор¤Їтьс¤ м≥стичн≥й символ≥ц≥ числа 3. омпозиц≥йна ж структура ¤кнайкраще в≥дпов≥даЇ задумов≥ поеми: через поширене в рел≥г≥йн≥й л≥тератур≥ середн≥х в≥к≥в вид≥нн¤ - мандр≥вку в загробному св≥т≥ зобразити шл¤х людини до морального удосконаленн¤. ƒанте тут опираЇтьс¤ не т≥льки на рел≥г≥йну л≥тературу, але й на досв≥д √омера, ¤кий в≥дправив ќд≥ссе¤ в царство мертвих, ≥ на найб≥льш авторитетний дл¤ нього приклад ¬ерг≥л≥¤, у ¤кого ≈ней також сходить в “артар, щоб побачитись з≥ своњм батьком. ” той же час ƒанте йде значно дал≥ своњх попередник≥в. Ќайважлив≥шою художньою особлив≥стю його твору Ї те, що мандр≥вником по потойб≥чному св≥ту стаЇ сам поет. —аме в≥н "на п≥вшл¤ху свого земного св≥ту" (тобто десь у тридц¤тип'¤тир≥чному в≥ц≥), заплутавши в життЇвих незгодах, ¤к≥ в≥н пор≥внюЇ з похмурим, суворим ≥ диким л≥сом, населеним лютими хижаками, шукаЇ пор¤тунку. Ќа допомогу ƒанте приходить його улюблений поет ¬ерг≥л≥й. ¬≥н стаЇ пров≥дником ƒанте ≥ веде його за собою через пекло ≥ чистилище, щоб дал≥ передати його улюблен≥й Ѕеатр≥че, в ос¤¤ному супровод≥ ¤коњ ƒанте п≥дноситьс¤ в рай. ’арактерною рисою поеми Ї надзвичайна смислова насичен≥сть. ћайже кожний образ в н≥й маЇ к≥лька значень. ѕр¤мий, безпосередн≥й смисл, за ¤ким криЇтьс¤ алегоричний, а той, у свою чергу може бути або суто алегоричним, або моральним, або аналог≥чним (духовним). “ак, хижаки, переходили дорогу ƒанте в дикому л≥с≥, це звичайн≥ пантера, вовчиц¤ ≥ лев. ¬ алегоричному ж смисл≥ пантера означаЇ хтив≥сть, облоду, а також ≥ ол≥гарх≥ю; лев - погорду, насильство, а також тиран≥ю; вовчиц¤ - користолюбство, а також мирську владу римськоњ церкви. ” той же час ус≥ вони Ї символами страху, збентеженн¤, розгубленост≥ перед ¤кимись ворожими силами. ¬ алегоричному план≥ ƒанте Ї вт≥ленн¤м душ≥, ¬ерг≥л≥й - розуму, Ѕеатр≥че - найвищоњ мудрост≥. ѕекло - це символ зла, рай - любов≥, добра й доброчесност≥, чистилище - перех≥д в≥д одного стану до другого, вищого, а сама подорож по загробному св≥ту означаЇ шл¤х до спас≥нн¤. ѕоЇднанн¤ в поем≥ суто середньов≥чноњ картини св≥ту з њњ усталеним у¤вленн¤м про загробне житт¤ ≥ спокутуванн¤ земних гр≥х≥в з надзвичайно в≥двертим, пристрасним ≥ емоц≥йно забарвленим в≥дношенн¤м поета до змальованих ним образ≥в ≥ под≥й п≥дносить њњ на р≥вень ген≥ального новаторського твору. явл¤ючи собою гранд≥озний синтез середньов≥чноњ культури, "Ѕожественна комед≥¤" одночасно несе в соб≥ могутн≥й подих новоњ культури, нового типу мисленн¤, що пров≥щаЇ гуман≥стичну епоху –енесансу. ќсоба сусп≥льно активна, ƒанте не задовольн¤Їтьс¤ абстрактним морал≥зуванн¤м: в≥н переносить у потойб≥чний св≥т своњх сучасник≥в ≥ попередник≥в з њх радощами й переживанн¤ми, з њх пол≥тичними уподобанн¤ми, з њх д≥¤ми ≥ вчинками,- ≥ творить над ними суворий ≥ невблаганний суд з позиц≥њ мудрец¤-гуман≥ста. ¬≥н виступаЇ ¤к всеб≥чно осв≥чена людина, що дозвол¤Ї йому бути пол≥тиком, богословом, морал≥стом, ф≥лософом, ≥сториком, ф≥з≥ологом, психологом ≥ астрономом. «а словами найкращого рос≥йського перекладача поеми ƒанте ћ.Ћ. Ћозинського, "Ѕожественна комед≥¤" - це книга про ¬сесв≥т ≥ такою ж м≥рою книга про самого поета, ¤ка назавжди залишитьс¤ у в≥ках ¤к в≥чно живий вз≥рець ген≥ального твор≥нн¤.
ƒивись також б≥ограф≥њ ≥нших заруб≥жних письменник≥в
