Крилаті вислови
Козак Мамай
Улюблений персонаж українських народних художників минулих століть, звичайно зображуваний біля вогнища з бандурою і люлькою; до списа прип'ятий кінь, неподалік — собака. На таких картинах звичайно вміщувалися і жартівливі сентенції.
Образ цього народного улюбленця став героєм роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу».
Вихривсь уже з молодицею, як і всі, то ближчало, то віддалялось її розпашіле, щасливе обличчя, всміхався на покуті біля молодої молодий, дивно схожий тонковусістю на потемнілого Мамая, ціле юрмище живих усміхнених Мамаїв танцювало по стінах, вигоцувало по хаті... (О. Гончар, Циклон). Лише увечері, аж біля Змієва, де річка Лета впадає в Сїверський Донець, збагнув Григорій, що йде на край держави у Святогорську пустинь, де десять літ на нього жде Лаврентій — козак Мамай у рясі (В. Шевчук, Григорій Сковорода).
Дивись інші крилаті вислови
