Крилаті вислови
Садок вишневий коло хати
Перший рядок поезії (1847) Т. Г. Шевченка.
То ж скільки треба в пітьмі днедавній
Терпіти кару, як злу негоду.
В убогій книжечці захалявній
Носить надії свого народу.
І сині гори, й Дніпрові шати,
И садок вишневий, що біля хати.
Та над століття, над повінь лиха,
Могутній голос говорить стиха
— Нічого, брате, я не звикаюсь,
Караюсь, Мучуся... Але не каюсь!
(А. Малишко, То ж скільки треба таїть любові).
Дивись інші крилаті вислови
