Ой при лузі, при лужку
Ой при лузі, при лужку,
При широкім полі,
При великім табуні
Кінь ґуля по волі.
Кінь ґуля по волі,
Козак - по неволі...
Ой піймаю, загнуздаю
Шовковой уздою.
Ой піймаю, загнуздаю
Шовковой уздою.
Вдарю шпорами під боки –
Кінь летить стрілою.
«Ой лети, лети, мій коню,
Та й вихром несися.
Проти милої двора
Стойма становися!
Стойма становися
Та вдар копитами,
Чи не вийде дівчинонька
З чорними бровами».
Ой не вийшла дівчинонька,
Вийшла її мати:
«Здоров, здоров, любий зятю,
Пожалуй у хату!» -
«Я не хочу в хату,
Хочу у світлицю,
Розбуджу солодкий сон,
Красную дівицю!»
Дівчинонька встала,
Свій сон розказала.
Правой ручкой обняла
Та й поцілувала.
категорія: усна народна творчість / пісні про кохання / Ой при лузі, при лужку
