Українські народні прислів`я та приказки
Побут
Шлюб:
Не женись на тещі, не йди заміж за свекра.
Свої не сватають, а за чужих іти не хочеться.
Жінка не чобіт: із ноги не скинеш.
Женись на дочці, а не на тещі.
Сватові перша чарка й Перша палка.
Нежонатого не шли в старости, бо як гарна дівка — переб'є.
Як одружився, так і зажурився.
Сватає сім, а дівка буде не всім.
Сватає сто душ, а чоловіком буде лише один.
Дурний сватає, а розумний заміж бере.
Дівка на порі — женихи на дворі.
Де кози в дворі, туди козли самі йдуть.
Рада б мама за пана, так пан не бере.
Коли нема гарного козака, то підеш і за пенька.
Лихо моє чубатеє — ніхто мене не сватає.
Дівка не коза — на торг не поведеш.
Женить сина не спіши — хапайся дочку віддати.
Тоді дівку віддавай, як люди трапляються.
Коси овес, коли затріщить; віддавай дівку, поки верещить.
Красить дівку не вінець, а молодець.
Як багату брать — прийдеться твердо спать.
Що стара дівка, що драний кожух: один у них дух.
На свіжий цвіток і бджола сіда, а зів'ялий — обмина.
За молодим жити весело, а за старим затишно.
Старого парубка женити, як старе м'ясо варити.
Хоч за старця, аби не остаться.
Де чоловік старий, а жінка молода — там рідко згода бува.
Оце тобі, бабусю, й наука: не йди заміж за онука.
Оженись рано — погано; оженись пізно — ще гірше.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
З гарною одружиться — єсть на кого подивиться.
Хороші для хороших, а'роботящі для нашого брата.
Шинкар п'яницю любить, а дочки заміж не віддасть.
Сиди до сивої коси, а за ледащо заміж не йди.
Хоч за вола, аби дома не була.
Хоч кривоніс, аби біс приніс.
Хоч без зубів і з одним оком, аби цього року.
Через сніп не молотять; через старшу заміж не дають.
Вибирай корову по рогу, а жінку — по роду.
Першу дочку батьки заміж дають, а другу — сестра.
Першого сина женять батько й мати, а другого — невістка.
Женись — на обидва дивись.
Вдову взять — спокійно спать.
Біля двору не по норову, а зі сторони веде корову.
Хоч сова, аби з другого села.
Бери здалеку жінку; купуй зблизька корівку.
Не з багатством жить, а з людиною.
Жінчине добро, що зимне тепло.
Не то придане, що заміж несе, а то, що замужем наживе.
Багата жінка чваниться і з чоловіком свариться.
Вір приданому після свадьби.
Рубай дерево по собі: бери жінку — який сам.
Поцілунки милісінькі, а обоє голісінькі.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Який Самійло, така й Самійлиха.
Не одну пару чорт чобіт порвав, поки їх до купи зібрав.
Сватання не катання: швидко коней не гони.
Жениться -— не чхати, можна й підождати.
Женився на скору руку, на довгу муку.
Стріляв на грошиву, а попав у вошиву.
Суженого й конем не об'їдеш.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Коли любиш, так женись, а не любиш — відступись.
Нехай мене той не займає, хто в серці кохання не має.
Нехай мене той голубить, хто вірно мене любить.
Кому яке діло, що жінка не біла.
Женитись і йти на війну не совітуй нікому.
Хто захоче жениться, тому й ніччю не спиться.
Оженившись, не лінись: не хочеться, а вставай.
У маї жениться не годиться.
Жениться край, та не велить май.
Не хвалися жінкою у сім день, а в сім літ.
Не співать курці півнем, не володіть жінці чоловіком.
Сорока ряба, а як побіліє вся, тоді баб'ячий верх буде.
Жінку люби, як душу; труси її, як грушу.
За чоловіковою головою, як за кам'яною горою.
Не та щаслива, що у батька, а та, що замужем.
Із добрим подружжям і горе розгорюєм.
Заміж іти не на рік, а на цілий вік.
Баби каються, а дівки заміж ідуть.
Дивись інші прислів`я та приказки
