”крањнськ≥ народн≥ присл≥в`¤ та приказки
ѕобут
ƒ≥ти:
ƒ≥ти, ¤к кв≥ти: поливай Ч ростимуть.
ƒ≥тей родить Ч не в≥точки ломить.
ѕридбали д≥ти, дбайте, щоб було що й над≥ти.
ƒ≥тей добре родить, ¤к Ї в чому водить.
ѕусти д≥тей по вол≥, будеш сам у невол≥.
”чи д≥тей не встрашкою, а ласкою.
ƒобре дит¤ боњтьс¤ кива, а ледащо не зл¤каЇтьс¤ й ки¤.
√ни дерево, поки молоде, учи д≥тей, поки мал≥.
’то д≥тей не маЇ, той гор¤ не знаЇ.
Ѕез д≥тей скучно, а з д≥тьми душно.
’ата з д≥тьми Ч базар, а без д≥тей Ч пустка.
Ѕез д≥тей горе, а з д≥тьми двоЇ.
Ќедоспи, недоњж, а своњх д≥ток пот≥ш.
’то д≥тей не родив, той не вм≥Ї њх ≥ жал≥ть.
ћал≥ д≥тки Ч мал≥ й б≥дки.
¬≥д малих д≥тей голова болить, а в≥д великих Ч серце.
ћал≥ д≥ти несуть у хату, а велик≥ Ч з хати.
ƒ≥тей годуй ≥ торбу готуй.
’то маЇ синки Ч той готуЇ сумки.
Ќа що й клад, ¤к д≥ти йдуть у лад.
’орош≥ д≥ти Ч в≥нець, а лих≥ Ч к≥нець.
“упе зал≥зо не нагостриш, дурне родилось Ч не навчиш.
ѕерше дит¤тко Ч пан¤тко.
отрий палець не вкуси, все бол¤че.
Ћаскаве дит¤ дв≥ матки ссе.
ƒ≥ти Ч чужа користь, найб≥льш того Ч дочки.
ƒивись ≥нш≥ присл≥в`¤ та приказки
