Ўк≥льний тв≥р:
∆итт¤ ≥нд≥анського народу (за поемою √. Ћонгфелло Ђѕ≥сн¤ про √айаватуї)
√енр≥ Ћонгфелло не один р≥к вивчав житт¤ ≥нд≥анц≥в, њхн≥ самобутн≥ звичањ, традиц≥њ, м≥фолог≥чн≥ у¤вленн¤ про побудову св≥ту. ѕоступово у в≥домого американського поета-романтика виник задум створити поему, ¤ка розпов≥ла б про цей талановитий народ. Ћонгфелло написав Ђѕ≥сню про √айаватуї. ” центр≥ твору Ч людина Ђдивного походженн¤ї, божий посланець, ¤кий мав навчити американських ≥нд≥анц≥в займатис¤ мирними ремеслами, допомогти розчистити р≥чки, л≥си, рибальськ≥ м≥сц¤. ј ще Ч припинити ворожнечу, в≥йни в ≥м'¤ мирноњ прац≥ на щедр≥й земл≥, ¤коњ вистачить ус≥м, аби т≥льки люди зум≥ли розумно влаштувати своЇ житт¤. ” р≥зних ≥нд≥анських племен в≥н був в≥домий п≥д р≥зними ≥менами. Ќайб≥льш поширене Ч √айавата, що означаЇ Ч пророк, учитель. —аме √айавата навчив св≥й народ мальованому письму. ¬≥н зд≥йснив чимало подвиг≥в: перем≥г цар¤ риб Ч величезного осетра ћ≥ше-Ќаму й злого чаклуна ћеджисогвона, ¤кий насилав на людей хвороби й лихоманки. Ќавчив народи вирощувати мањс. якось √айавата побував у крањн≥ ƒакот≥в. “ам йому сподобалис¤ гостр≥, ¤к голки, наконечники з халцедону, кремен¤ та ¤шми, що виточив старий дакот. “ам зустр≥в √айавата своЇ коханн¤, н≥жну та лаг≥дну ћ≥ннегагу.
...ѕрудконога, наче р≥чка,
≤ примхлива, наче бризки
¬одоспад≥в...
ћинуло багато безтурботних рок≥в. јле набгали т¤жк≥ часи: люта зима сповила землю глибоким сн≥гом, морози скували р≥ки й озера, до в≥гвам≥в п≥дкравс¤ голод. √айавата теж не зм≥г знайти њж≥, аби вр¤тувати кохану дружину. —ид¤чи б≥л¤ њњ холодного т≥ла, в≥н подумки перебирав щаслив≥ дн≥, ¤к≥ прожили вони разом. якось до поселенн¤ п≥дплив човен ≥з б≥лими людьми. √айавата прив≥тно зустр≥в њх, запросив до свого в≥гваму й щедро пригостив. ѕ≥сл¤ урочистостей ≥ келих≥в господар≥ й гост≥ викурили люльку згоди та прис¤гнули на в≥чну дружбу. «розум≥вши, що створенн¤ Ћ≥ги п'¤ти племен Ї в≥нцем його д≥й на земл≥, √айавата звертаЇтьс¤ до народ≥в з промовою, сповненою мудрих порад. ¬≥н наголошуЇ, що йому час Ђзд≥йн¤тис¤ї у небеса. √айавата вийшов на берег ≥ с≥в у чар≥вний човен, ¤кий почав п≥дн≥матис¤ вище й вище, поки зовс≥м не зник. —воњм твором √енр≥ Ћонгфелло доводить, що земл¤ Ч наша сп≥льна колиска. ўо ми повинн≥ обер≥гати, шанувати мат≥нку-природу, примножувати њњ скарби ≥ жити з нею в злагод≥.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю Ћонгфелло √енр≥ / житт¤ ≥нд≥анського народу (за поемою √. Ћонгфелло Ђѕ≥сн¤ про √айаватуї)
