Ўк≥льний тв≥р:
‘≥лософська л≥рика ‘едора “ютчева
“ютчев в≥домий насамперед своЇю ф≥лософською л≥рикою. —аме ф≥лософська спр¤мован≥сть виокремлюЇ його твори з-пом≥ж твор≥нь ≥нших в≥домих поет≥в того часу. ‘≥лософським п≥дірунт¤м дл¤ творчост≥ “ютчева стали роботи Ўелл≥нга. Ќа думку ф≥лософа, основа ≥стор≥њ ¬сесв≥ту ≥ житт¤ людськоњ душ≥ Ч боротьба св≥тла з темр¤вою, з Ђхаотичним рухом перв≥сноњ природиї, з Ђнесв≥домою, темною сл≥пою волеюї в природ≥ й людин≥, ¤ка прагне до первозданного хаосу, до загибел≥. ” “ютчевськ≥й поез≥њ ¤скраво видно зв'¤зок образ≥в ноч≥ й хаосу, думка про Ђн≥чний б≥кї людськоњ псих≥ки. ” цих в≥ршах в≥дчутний мотив самотност≥, в≥д≥рваност≥ в≥д св≥ту, в ¤кому живе поет, глибока знев≥ра в сили цього св≥ту, усв≥домленн¤ нев≥дворотност≥ його загибел≥.
ѕалке прагненн¤ до злитт¤ з природою опосередковане у в≥ршах “ютчева шелл≥нг≥анською ≥деЇю живоњ Їдност≥ ≥ ц≥л≥сност≥ всього всесв≥ту. Ўелл≥нг стверджував, що вс¤ природа жива, що вона маЇ Їдину Ђсв≥тову душуї. ѕро це пише й “ютчев:
Ќе то, что мните вы, природа:
Ќе слепок, не бездушний лик Ч
¬ ней есть душа, в ней есть свобода,
¬ ней есть любовь, в ней есть ¤зык.
Ђ—в≥това душаї, Ђвсесв≥тн¤ вол¤ї пол¤рна в≥докремлен≥й вол≥ людськоњ ≥стоти. ¬≥ддаленн¤ Ђокремоњ вол≥ї людини в≥д Ђун≥версальноњ вол≥ї природи, ¤к вважаЇ Ўелл≥нг, Ч принцип зла, прагненн¤ до Їдност≥ з Ђвсесв≥тн≥м житт¤м природиї Ч умова насолоди. ÷¤ ≥де¤ декларуЇтьс¤ у “ютчева:
Ќевозмутимь≥й строй во всем,
—озвучье полное в природе, Ч
Ћишь в нашей призрачной свободе
–азлад мы с нею сознаем.
“ютчев сприймаЇ природу не ззовн≥, ¤к ¤кусь об'Їктивну данину, немовби зсередини. —амотн≥й серед людей, “ютчев шукаЇ м≥стичного союзу з Ђдушеюї природи, з≥ставл¤ючи з нею власн≥ душевн≥ стани. ” ф≥лософсько-насичен≥й л≥риц≥ “ютчева ми бачимо перш≥ в рос≥йськ≥й поез≥њ елементи д≥алектичного ос¤гненн¤ д≥йсност≥. —в≥т, природа сприймаютьс¤ ним, з одного боку, ¤к загальний зв'¤зок Ч Ђвсе в мен≥ ≥ ¤ в усьомуї, з ≥ншого Ч ¤к безперервна зм≥на, процес переходу, динам≥ка Ч Ђу всьому рух, житт¤ в усьомуї.
ѕоез≥¤ “ютчева показуЇ бунтарську стих≥ю людськоњ душ≥. ÷е поез≥¤ думки, ¤ка, за словами “ургенЇва, Ђзавжди зливаЇтьс¤ з образом, вз¤тим з≥ св≥ту душ≥ або природиї. ÷е поез≥¤ сильних, см≥ливих ≥ ориг≥нальних образ≥в, р≥зноман≥тних за тональн≥стю, чудових за ритмами ≥ звучанн¤м, самобутн¤, темпераментна, емоц≥йна, розумна.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю “ютчева ‘едора / ф≥лософська л≥рика ‘едора “ютчева
