Ўк≥льний тв≥р:
ћ≥фолог≥чна основа та сучасний зм≥ст у драм≥-дискус≥њ Ѕернарда Ўоу Ђѕ≥гмал≥онї
Ђѕ≥гмал≥онї Ч найв≥дом≥ша з п'Їс Ѕернарда Ўоу. Ќаписав њњ драматург дл¤ актриси —телли ѕатрик ембл. ѕеред гл¤дачем розгортаЇтьс¤ традиц≥йно казкођвий сюжет: ѕопелюшка, ¤ка н≥коли не спод≥валас¤ на кращ≥ зм≥ни у своњй дол≥, раптом знаходить щаст¤. Ќазва твору нагадуЇ античний м≥ф, ¤кий розпов≥даЇ про скульптора Ўгмал≥она ≥ його палке коханн¤ до мармуровоњ статуњ чар≥вноњ √алатењ. Ѕогин¤ коханн¤ јфрод≥та, почувши благанн¤ Ўгмал≥она, оживила твор≥нн¤ майстра, ≥ √алате¤ стала його дружиною. —южет твору Ѕернарда Ўоу перегукуЇтьс¤ ≥з сюжетом античного м≥фу, але в≥н сповнений ком≥зму, та й д≥¤ п'Їси перенесена з античних час≥в у епоху, сучасну письменников≥. √оловна героњн¤ ≈л≥за ƒул≥ттл Ч вулична кв≥ткарка, ¤ка торгуЇ б≥л¤ м≥ського театру. ÷ю двадц¤тир≥чну д≥вчину не можна назвати привабливою. ≈л≥за не маЇ гарного смаку ≥ достатньоњ к≥лькост≥ грошей, про що св≥дчить њњ вбогий од¤г: старенький чорний капелюшок, пальто ≥з чужого плеча, ношена сп≥дничка, латаний фартух та стоптан≥ черевички. Ћондонськ≥ джентльмени Ч професор ’≥гг≥нс ≥ полковник ѕ≥кер≥нг зац≥кавилис¤ ц≥Їю Ђзамазуроюї. ’≥гг≥нс хот≥в здивувати друга своњми профес≥йними зд≥бност¤ми, ≥ саме дл¤ цього йому був потр≥бний цей Ђекспериментї. ∆артуючи, вони вир≥шили перетворити см≥шну дикунку на Ђдаму з вищого св≥туї, видати њњ за герцогиню й переконатис¤ в тому, що Ђекспериментї дос¤г мети. ≈л≥за, н≥чого не п≥дозрюючи, погоджуЇтьс¤ навчатис¤. ≤ ось професор розпочав Ђекспериментї. ƒл¤ нього Ч це суто наукова справа, а ≈л≥за... Ђп≥ддосл≥дний кроликї. «а де¤кий час ≈л≥за дос¤гла певних усп≥х≥в. ѕоступово вона стаЇ дл¤ ’≥гг≥нса ≥ полковника ѕ≥кер≥нга зразковою л¤лькою: вони купують њй красиве й модне вбранн¤, навчають бездоганн≥й вимов≥, св≥тського етикету, шл¤хетних манер. «неважливо дивилась на все це м≥с≥с ’≥гг≥нс, бо розум≥ла, що людина Ч то не ≥грашка, застер≥гала сина, але марно. ƒосить виразно звучить пор≥вн¤нн¤, до ¤кого вдаЇтьс¤ полковник ѕ≥кер≥нг: Ђ÷¤ д≥вчина просто ген≥альна. —правжн¤ папуга!ї. ќсв≥чен≥ джентльмени не замислювалис¤ над тим, що ≈л≥за Ч жива ≥стота, що вона маЇ почутт¤ власноњ г≥дност≥, може закохатис¤, страждати, мати своњ бажанн¤, мр≥њ. ’≥гг≥нс не бачив н≥¤коњ проблеми, бо вважав, що д≥вчина п≥сл¤ зак≥нченн¤ Ђекспериментуї зможе жити, ¤к захоче, Ђкористуючись перевагами наукиї. Ѕернард Ўоу показуЇ, ¤к розкв≥тла його героњн¤, ¤к вона, позбувшись поганоњ вимови та брутальних манер, перетворилас¤ на справжню лед≥, ¤ка була морально значно вищою за аристократок. Ќеспод≥вано дл¤ вс≥х пробуджуЇтьс¤ ≥ њњ особист≥сть, з тонкими почутт¤ми, вимоглив≥стю, нав≥ть вишукан≥стю. ƒраматург переконуЇ нас у тому, що ≈л≥за маЇ неаби¤к≥ природн≥ зд≥бност≥, св≥тлий розум, вона винах≥длива, км≥тлива, маЇ внутр≥шнЇ благородство, дивуЇ своњм ум≥нн¤м тверезо мислити, зважувати обставини. «вертаючись до своњх вчител≥в, вона каже: Ђћен≥ хочетьс¤ лаг≥дного слова, уваги... все ж таки ¤ людина, а не порожнЇ м≥сце...ї. ≈ксперимент усп≥шно зак≥нчивс¤. ≈л≥за справд≥ стала схожою ≥ мовою, ≥ манерами на даму з вищого св≥ту. јле не т≥льки ’≥гг≥нс гарно попрацював над д≥вчиною, а й вона вплинула на його душу, зробивши з байдужого професора фонетики чутливу палку людину. Ѕернард Ўоу п≥дкреслюЇ, що неважливо, до ¤ких верств сусп≥льства належить людина. якщо вона чуйна, добра, щира, розумна, то шл¤х у майбутньому обов'¤зково знайде.
по тем≥:
категор≥¤: заруб≥жна л≥тература / твори за творч≥стю Ѕернардa Ўоу / м≥фолог≥чна основа та сучасний зм≥ст у драм≥-дискус≥њ Ѕернарда Ўоу Ђѕ≥гмал≥онї
